А тут, щоб не відволікатися від теми будування церкві у Каневі, можна розповісти який у кого світогляд і релігія.

Я мушу сказати що Україна це моя релігія, а Тарас Шевченко - святий.

Моя релігія - християнство, а Бог - Ісус Христос.

Для статистики. :D
Для мене - Україна - понад усе!
Я хрещений і ходжу до церкви. :!:

Я не причисляю себе до жодної релігії.
Вірю в існування у світі сил добра і зла.
Не підіймаю жодної людини у ранг святого.
Але вважаю, що є люди, які шляхом свого вдосконалення, постійної праці над собою, володіють надзвичайними здібностями.
Вважаю, що основне призначення кожної людини на Землі - зробити вибір, бо Земля, як полігон випробування людської душі в матеріальному тілі, дає можливість для вибору, який в подальшому зумовлює людське існування у інших формах.
Людське життя - це як віртуальна реальність, коли людська душа перебуває у стані довготривалого сну, і бачить прекрасні карти. Але рано чи пізно вона прокинеться..

Бог (Свята Трійця) - понад усе!!!

Бог і релігія різні речі!
Я вірю в Єдиного Бога, але моя релігія то націоналізм!
Я не визнаю ждного чужинці святим!

Бог і релігія різні речі!
Я вірю в Єдиного Бога, але моя релігія то націоналізм!
Я не визнаю ждного чужинці святим!

Якщо виходити з того, що релігія – шлях до Бога, то цікаво дізнатися докладніше про шляхи досягнення максимального спілкування з Богом в такій релігії, як “націоналізм”.
Як конкретно ти досягаєш більш тісних стосунків з Ним?
Кого ти вважаєш святим?

цікаво дізнатися докладніше про шляхи досягнення максимального спілкування з Богом в такій релігії, як “націоналізм”.

Дозвольте мені спробувати пояснити зі своєї точки зору.
Я вважаю що приблизитися до Бога можна вдосконалюючи себе і вивчаючи і люблячи цей світ(природу) Я також думаю що найкраще це робиться маючи потужне рідне культурне виховання. Я відчуваю Бога найбільше коли знаходжуся на українській природі, коли співаю народних пісень, коли згадую дитинство в селі.
Я живу за кордоном і хожу в діяспорську православну церкву. Також займаюся музикою з дітьми. Я бачу як загораються їхні очиська коли вони співають "Їхав козак містом" або "Ой ходила дівчина бережком". І також бачу їхню байдужість коли хор заводить " У Вифлиємі, Ієрусалимі" Для них це не актуально, не зрозуміло...
Я не вважаю що християнська ідеологія допоможе цим дітям розвинутися повноцінно і бути ближчими до Бога.

цікаво дізнатися докладніше про шляхи досягнення максимального спілкування з Богом в такій релігії, як “націоналізм”.

Дозвольте мені спробувати пояснити зі своєї точки зору.
Я вважаю що приблизитися до Бога можна вдосконалюючи себе і вивчаючи і люблячи цей світ(природу) Я також думаю що найкраще це робиться маючи потужне рідне культурне виховання. Я відчуваю Бога найбільше коли знаходжуся на українській природі, коли співаю народних пісень, коли згадую дитинство в селі.
Я живу за кордоном і хожу в діяспорську православну церкву. Також займаюся музикою з дітьми. Я бачу як загораються їхні очиська коли вони співають "Їхав козак містом" або "Ой ходила дівчина бережком". І також бачу їхню байдужість коли хор заводить " У Вифлиємі, Ієрусалимі" Для них це не актуально, не зрозуміло...
Я не вважаю що християнська ідеологія допоможе цим дітям розвинутися повноцінно і бути ближчими до Бога.

Щодо дітей, то це називається, гени. Нас не переробиш. Будь-яка народна пісня знаходить відгомін в душі.
Особисто в мене, коли я чую "Запорізький марш" аж дух забиває та... сльози на очі навертаються.
А от в церкві я довго перебувати не можу.

2 Ygirl:

1. >Я живу за кордоном і хожу в діяспорську православну церкву.
2. >Я не вважаю що християнська ідеологія допоможе цим дітям розвинутися повноцінно і бути ближчими до Бога.

Чи не здається тобі, що тут присутня серйозна невідповідність?
Не розумію, для чого ходити в церкву, співати псалми, навчати тому дітей, якщо сама не віриш, не хочеш вірити і не бажаєш того для інших.
Будуйте капища, розпалюйте вогнища, водіть хороводи, плетіть віночки і пускайте їх за водою etc., але майте сміливість називатися тим, чим ви є – поганцями. А то виникають претензії до Церкви, що її вчення не задовольняє ваших високих духовних запитів.

>Я не вважаю що християнська ідеологія допоможе цим дітям розвинутися повноцінно і бути ближчими до Бога.
Християнська ідеологія, власне, і полягає у вірі в Христа. Тобто, якщо я/ти/він/вона не віримо, то ця ідеологія ніяк не вплине на наш повноцінний розвиток, і до християнського Бога, ясна річ, не наблизить.

Чи не здається тобі, що тут присутня серйозна невідповідність?
Не розумію, для чого ходити в церкву, співати псалми, навчати тому дітей, якщо сама не віриш, не хочеш вірити і не бажаєш того для інших.
Будуйте капища, розпалюйте вогнища, водіть хороводи, плетіть віночки і пускайте їх за водою etc., але майте сміливість називатися тим, чим ви є – поганцями.

Чи вам не здається що ви замало знаєте мене і моє становище для того щоб робити подібні висновки?
Звідки ви взяли що я навчаю дітей псалмам?
Звідки ви взяли що я не пускаю віночків на Купайла?
Звідки ви взяли що я сповідую пантеізм? :roll: :)

А то виникають претензії до Церкви, що її вчення не задовольняє ваших високих духовних запитів.

Обов"язково. Бо я людина. А по іншому як? :wink:

Християнська ідеологія, власне, і полягає у вірі в Христа. Тобто, якщо я/ти/він/вона не віримо, то ця ідеологія ніяк не вплине на наш повноцінний розвиток, і до християнського Бога, ясна річ, не наблизить.
А чому обов"язково до християнського Бога наближатися.. Бог не буває ні християнським ні буддистським.. він просто один єдиний Бог як уособлення сил добра...
Я наприклад прихильно ставлюся до релігій і традицій, але вважаю, що всі релігії тільки від людей... Вони придумані одними людьми щоб ввести в оману інших

2 Ygirl:

>Чи вам не здається що ви замало знаєте мене і моє становище для того щоб робити подібні висновки?
Дійсно, я мало тебе знаю :)

>Звідки ви взяли що я навчаю дітей псалмам?
Я дозволив собі зробити такі висновки на підставі слів: “Також займаюся музикою з дітьми. Я бачу як загораються їхні очиська коли вони співають "Їхав козак містом" або "Ой ходила дівчина бережком". І також бачу їхню байдужість коли хор заводить " У Вифлиємі, Ієрусалимі" Для них це не актуально, не зрозуміло...”

>Звідки ви взяли що я не пускаю віночків на Купайла?
Я цього не стверджував :)

>Звідки ви взяли що я сповідую пантеізм?
Я припустив це після прочитання наступного: “Я відчуваю Бога найбільше коли знаходжуся на українській природі, коли співаю народних пісень.”

>>виникають претензії до Церкви, що її вчення не задовольняє ваших високих духовних запитів.
>Обов"язково. Бо я людина. А по іншому як?
Альтернатива невірству – віра.

Перепрошую за різкий тон в попередньому коменті*
=|;-]

2 Bohdan:

>Бог не буває ні християнським ні буддистським.. він просто один єдиний Бог як уособлення сил добра...
Все-таки різниця між християнським і буддистським Богом є.

>Я наприклад прихильно ставлюся до релігій і традицій, але вважаю, що всі релігії тільки від людей...
>Вони придумані одними людьми щоб ввести в оману інших
Це твоє право – так вважати.

Все-таки різниця між християнським і буддистським Богом є.

Буддизм як і даосизм, конфуціянство, джайнізм тощо не визнають існування Бога :wink:

Перепрошую за різкий тон в попередньому коменті*
Нічого, я навпаки дякую вам що відповіли мені відверто і по темі :)

Різниця є не між богами а між розуміннями Бога. Я думаю що до Бога можна найбільше приблизитися сповідуючи РІДНЕ. Традиції наших батьків допомогають нам зрозуміти життя, допомогають нам жити, вижити, досягнути успіхів, просто бути щасливими. Християнство це інтернаціональна релігія(так само, між іншим, як пантеізм :P) Мета християнства це об"єднати і підкорити всі народи світу єдиному богові. Але ж це неможливо, не тому що Бог не один, а тому що різні народи Бога уявляють/розуміють по різному. Деякі вважають що вони повинні йому коритися, деякі культури сповідуют що він є люди, деякі - що Бог це їній батько який не буде їх карати чи милувати.(просто суто гипотетично) Тому сучасну християнство відходить від такого яким воно було задумано. Багато народів прийняло його і перекрутило як хотіло, і це не в докір їм - по іншому і не могло бути...

Альтернатива невірству – віра.

Релігія і віра - різні речі. Мене і справді незадовольняє сучасна церква на Україні, бо вона по-моєму сповідує не те що зараз Україні потрібно.

Для статистики
Я вірю в Бога, ходжу до греко-католицької церкви.
Не сприймаю взагалі:білого братства, свідків Єгови, кришнаїтів, баптистів, штундистів, ідолопоклонників, язичників і всього у цьому ж плані.
Надзвичайно люблю усі великі християнські свята, коли збирається вся родина

Для статистики
Я вірю в Бога, ходжу до греко-католицької церкви.
Не сприймаю взагалі:білого братства, свідків Єгови, кришнаїтів, баптистів, штундистів, ідолопоклонників, язичників і всього у цьому ж плані.
Надзвичайно люблю усі великі християнські свята, коли збирається вся родина


то був ніякий не гість, то мій комент був...глюки якісь чи що? А мій нік - Ластівочка

Навіть і не знаю що вам сказати.

Я вірю в Бога. Не в християнського чи ще якого. В Бога, який уособлює в собі все добре. Він не мусить бути лише Христом. Йому не обов`язково мати купу оспіваних віруючими псалмів абощо.
Однак, я не вірю в абсолют добра.
З іншого боку, я страшенно ненавиджу попів, які лізуть зі шкіри, щоб довести, що їх віра є єдиноправильною, а всі інші козли.
Ще з іншого боку, я прихильно ставлюсь до давньоукраїнських язичницьких богів, як і до РУН-віри.
А ще з іншого боку, я хрещений православний і намагаюсь дотримуватись хоча б основних правил і традицій віри, ходжу до церкви, хрещусь, молюсь.

Я розумію, що се вищенаписане вкупі важко зрозуміти, але "так вже сталось".
Наразі мене більше хвилюють не релігійні вподобання, а моя нація.
Вважаю, що церква повинна бути опорою національної держави, як то УПЦ КП чи кацапська церква в РФ. Мені надзвичайно приємно бачити жовто-блакитний прапор в церкві і слухати проповіді і настанови рідною мовою, дивитись на, справді свого, священника-патріота і вже не важливо православний він чи греко-католик, нехай навіть волхв.

бачити жовто-блакитний прапор в церкві і слухати проповіді і настанови рідною мовою, дивитись на, справді свого, священника-патріота
Xiba na Ykraini taki problemu z cum..?

ще й які...он був на весіллі на хмельниччині-тернопіллі (ма межі) .. всі села московський патріархат захопив і служби по-кацапськи правлять

:) cikavo.. Katoluku v comy aspekti dobre trumautsia... navit v US....

Католики зате під папою. А він недавно заборонив сумісні служби з православними. :evil:

Яка, в біса, різниця католик чи православний? Головне, щоби свй!

Папа заборонив, а ми можемо бути неслухняними "дітьми" ;)

2 Ygirl:

>>Я думаю що до Бога можна найбільше приблизитися сповідуючи РІДНЕ.
Християнська Церква так не думає :)

>>Традиції наших батьків допомогають нам зрозуміти життя, допомогають нам жити, вижити, досягнути успіхів, просто бути щасливими.
Так. Але традиції наших батьків не допомагають нам підготуватися до наступного життя.

>>Мене і справді незадовольняє сучасна церква на Україні, бо вона по-моєму сповідує не те що зараз Україні потрібно.
Україна – багатоконфесійна держава. Якби вона мала одну державну релігію, то можна було б висловлювати свої претензії до Церкви. Власне, це не є завдання християнської Церкви – безпосередньо брати участь в розбудові держави (ти ж саме такої ролі сподіваєшся від неї?). Завдання Церкви набагато складніше – свідчити і вчити про смерть і воскресіння Ісуса Христа, прощення гріхів; направляти грішників, що розкаялися, до неба.
А щодо потрібності Україні... Все починається з конкретної людини. Навіть так: “Все починається з мене”. Що конкретно я роблю для України і її народу (незважаючи на мої релігійні переконання, світогляд і особисті уподобання)? Коли маєш якийсь конкретний доробок, то маєш і моральне право вимагати звіту від інших.

2 Павло:

>>Буддизм як і даосизм, конфуціянство, джайнізм тощо не визнають існування Бога

Йшлося про світоглядну різницю християнства і буддизму, тому що пан Богдан висловив сумнів щодо існування відмінності між цими релігіями (тобто, шляхів, якими йти).
Тим не менше, tnx за релігіознавчу довідку :)

Ny i.. :) zaboronuv spilny slyzby.. (xocha pro ce neznau) I scho tyt pohanoho.. Nevze vira podiliae ludej na dobroho i pohanoho chu dryha i voroha...? znachennia mae ne te scho luduna pro sebe hovorut chu dymae chu pro nei hovoriat a te scho v seredeni... Ii povedinka vidnosunu i stavlennia... Ce formye osobustist na mou dymky. Oskilku vira ce te scho vxovye osobustist to i ii vubir povunen bytu pravelnyj.. Vuburauchu viry luduna vuburae ideal. Rozdymu mozna prodovzyvatu sche dovho...

Йшлося про світоглядну різницю християнства і буддизму, тому що пан Богдан висловив сумнів щодо існування відмінності між цими релігіями (тобто, шляхів, якими йти)

Так власне це теж стосується цього питання: Чи можна говорити про наявність єдиного Бога або спільність світогляду у двох релігіях: 1-й - що визнає існування Бога і в 2-й, що заперечує його існування.

Католики зате під папою. А він недавно заборонив сумісні служби з православними. :evil:

Моя знайома полька - римо-католичка розповідала, що у разі укладення шлюбу між католиком і православним, такий шлюб можна вінчати в костьолі, але заборонено - у православній церкві. Так що тут "дружать" з обох сторін.

Так що тут "дружать" з обох сторін.

І після цього мені хтось говоритиме що християнство робить добро для України та єдності :(


>>Я думаю що до Бога можна найбільше приблизитися сповідуючи РІДНЕ.
Християнська Церква так не думає :)

>>Традиції наших батьків допомогають нам зрозуміти життя, допомогають нам жити, вижити, досягнути успіхів, просто бути щасливими.
Так. Але традиції наших батьків не допомагають нам підготуватися до наступного життя.

Я так зрозуміла що для вас ваш добробут після смерті - понад усе. Вітаю. Ви вже зробили свій вибір, то ж сповідуйте христове вчення, лякайте людей пеклом і маніть їх раєм. Мій Бог карать чи миловать не буде, як казав Пророк, бо ми не раби, ми люди.
Традиції моїх батьків я не проміняю ні на яке золото раю. Я впевнена - тільки вони врятують Україну.

І після цього мені хтось говоритиме що християнство робить добро для України та єдності :(

Думаю, благо, що приносить християнство, полягає серед іншого в тій моралі, яку сповідує християнство. Хіба настанови, які сповідував Ісус Христос, на сьогодні застаріли?

Хіба настанови, які сповідував Ісус Христос, на сьогодні застаріли?

Справа в тому що те що сповідував Христос, тобто частину того що він сповідував яка зрозуміла всьому світу, існувала ой як давно перед тим як він прийшов. Існувало завжди правило - поводься з людьми так як би ти хотів щоб з тобою поводилися.
Христос ще приписав - люби Бога більше за інших Богів і т п...
Але ж хіба ви настільки знаєте до-християнські вірування наших прадідів щоб бути впевненими що вони були гірше за християнські. Я навпаки думаю що вони гармонійніше пов"язувались з нашою культурою та менталітетом. Єдине чому нас навчило християнство це терпінню і преклонінню перед ворогами. [/quote]

2 Павло:

>>Чи можна говорити про наявність єдиного Бога або спільність світогляду у двох релігіях:
>>1-й - що визнає існування Бога і в 2-й, що заперечує його існування.
Можна. Або ні :)

2 Ygirl:

>>Але ж хіба ви настільки знаєте до-християнські вірування наших прадідів щоб бути впевненими що вони були гірше за християнські.
А РУН-віра і всьо такоє?
І справа ж не в суб*єктивному "гірше-ліпше"/"нравіцца-нєнравіцца", а в об*єктивному "істинно".

>>Єдине чому нас навчило християнство це терпінню і преклонінню перед ворогами.
Для чого ти ходиш в християнську церкву? Там же вчать "преклонінню перед ворогами" :)

І справа ж не в суб*єктивному "гірше-ліпше"/"нравіцца-нєнравіцца", а в об*єктивному "істинно".
Тільки не кажіть, що Ви знаєте істину, і що християнство то беззаперечна істина. Доведіть!!!!

А РУН-віра і всьо такоє?

Пограємося в Миколу - Не зрозуміла постановки питання.

Для чого ти ходиш в християнську церкву? Там же вчать "преклонінню перед ворогами" :)

Млин! Як же ж ти мілко риєш. Мілко і несерйозно... Ну добре відповім - якби ти жив в діяспорі то зрозумів би що церква, хоч якась там хоч якось все ж таки тримає українських дідів та бабів разом (діти від того течуть) Так от я ходжу - один раз на місяць щоб поспілкуватися рідною мовою, поспівати пісень і може зустріти когось новенького для приєднання до своєї компанії, так званого Клуба Української Молоді, яким по трішки займаюся. Так що можна навіть сказати що я відловлюю людей звідтам, бо багато приходить раз в церкву а потім зникає. Доречі багато такого у вільний час роблю помимо тієї церкви.

2 Bohdan:

>Тільки не кажіть, що Ви знаєте істину, і що християнство то беззаперечна істина.
Так, я знаю істину :)
Вона не в християнстві, як в релігії, а в Ісусі Христі.

>Доведіть!!!!
Особисті переконання не потребують доведення.
Якщо я/ти/він/вона в щось віримо/не віримо, то змінити цей статус може тільки свідоме рішення самого індивідуума.
Тому всі суперечки про віру/релігію/істину безплідні. Саме суперечки, під час яких інстинктивно захищаєш своє...
Я повинен захотіти змінити свої переконання для того, щоб вони змінилися. До того моменту я можу ділитися ними, приховувати їх, пояснювати їх etc., але все це в статичній позі і в оборонній позиції. Тиснучи, досягаєш протилежних результатів.
Я не знаю твоїх авторитетів, уподобань, духовних запитів і т. п., щоб навернути тебе в християнство проти твоєї волі. Більше того – це не є моєю метою :) Тому – сорі. Я не спорщик. Але це не значить, що я відмовляюсь від дискусії з питань, в яких ми маємо точки дотику :)

2 Ygirl:

>Млин! Як же ж ти мілко риєш. Мілко і несерйозно...
Я не думав, що невинне запитання спровокує таку реакцію... Шкода.
Я дійсно нічого не знав про життя українців за кордоном. Дякую.

Доброго здоровічка всім учасникам!

Я хотів би внести в цю дискусію маленькі наголоси щодо самої термінології, і думаю воно прояснить багато аспектів.

Почнемо з древностей.
Значить єврейське слово Emuna, в перекладі на українську означає "довіра", це те слово яким євреї означували своє відношення з Богом. Для єврея існування Бога не стоїть під питанням, проблема або в довірі до нього або не довірі.
Натомість грецьке слово Pisteuo має інше забарвлення, і означає "вірю що". Грецька думка кидалася зі сторони в сторону, грек почував себе не затишно в оточуючому світі, на все що йому пропонувалося він міг відповісти вірю або не вірю. Для нього під питанням стояло все, абсолютно все.
Християнство ввібрало як елементи юдаїзму так і елінської філософії.
Саме ж слово religio означає звязок, звязок з Богом, власне що як не довіра є ци звязком з боку людини.

Само собою зрозуміло що довіряти я можу тільки живому Богу, а не якійсь концепції абсолюту чи сонму язичницьких богів і стихій. Скажемо більше я можу довіряти Богу який мене любить і поважає.

Христос сказав "пізнайте істину і вона зробить вас вільними"
пізніше сказав "Я путь, істина і життя" в цих трьох словах сконцентрована вся суть. Тут людина стоїть перед вибором і є абсолютно свобідна, прийняти ці слова або ні. Христос любить і поважає людину, Він ніколи не буде силувати її до прийняття цього.
Я колись бачив чудову картину на слова Христа з Апокаліпсису "Се стою під дверима і стукаю, хто почує і відчинить, до того увійду...."
(Христос стукає в двері серця людини)
Картина зображувала Христа який стоїть біля дверей і стукає але дверної ручки не має...
Вона бо з іншої сторони! :)

Хотів би задати одне питання всім горе-патріотам: Чому ви протиставляєте християнство і патріотизм? Хіба не християнська віра допомогла вижити нашому народові?Хіба мало було в нас патріотів християн? Хіба наші визвольні змагання не очолювали люди, що віддалилися від християнства?(Грушевський, Петлюра) і чого вони досягли? Що вони зробили із надіями народу? Чи може незалежність ми вибороли у боротьбі??? Та нічого подібного ! Були ОДИНИЦІ із 45 мілльонного народу які боролися, а іншим було добре і тепер ще згадують з ностальгією СРСР. Незалежність ПОДАРУВАВ нам БОГ без єдиного !!! пострілу, а ми не бажаємо оцінити цей дар. У наших бідах винувата не християнська релігія, а НАША пасивність, роз-єднаність і глупість, а також зрадництво, яничарство, і просто фантастична продажність нашого народу вкупі з його БОЯГУЗСТВОМ. Не ХРИСТИЯНСТВО винне в тому, що у нас були князі, які терпіли напівосвічених, ворожонастроєних до всього руського(українського) грецьких митрополитів, коли болгари - набагато слабші за нас утворили СВІЙ патріархат. Не ХРИСТИЯНСТВО винне у тому, що козаки служили як ПСИ Москві, бо у Москві православна віра, яка вже на той час не була православною, а власне МОСКОВСЬКОЮ ВІРОЮ, чужою українській православній вірі. Не християнство винне у тому, що наше православне духовенство, будучи не бідним, ходило ЖЕБРАТИ до Москви, до речі з благословення т.зв. світила УПЦ - митрополита П.Могили, чим заклало фундамент для поневолення Київської Митрополії Москвою. Не ХРИСТИЯНСТВО винне, що Острозький ЧЕРЕЗ СВОЮ ГОРДІСТЬ, не пішов на діалог з уніатським митрополитом, залишивши того без підтримки у орбіті польських інтересів. Кажуть, що Острозький був ПАТРІОТ І ОБОРОНЕЦЬ українського православя тому боровся проти унії, але цей "патріот" не виховав у православї ЖОДНОГО ЗІ СВОЇХ СИНІВ, один з яких став латиником, а інший протестантом. Не ХРИСТИЯНСТВО винне у тому, що козаки Хмельницького замість завойовувати Люблін, Краків і Варшаву, займалися знищенням таких самих українців як вони, тільки уніятської віри, на Волині та Галичині, тупо підтримуючи ідеї грецької і московської церкви, захищаючи тим самим, може і не свідомо, їхні інтереси. Українці били українців, щоб з того тішилися і москалі і поляки. Те саме робили і гайдамаки, несучи на своїх корогвах образ Катерини 2-ї, яка їх передала згодом на палі полякам. ХІБА ХРИСТИЯНСТВО ВИННЕ ТАКІЙ ТУПОСТІ НАШИХ ПРЕДКІВ. Хіба християнство заставило проклинати Мазепу голосами вірних попів-малоросів. Хіба християнство винне, що в 19 ст. практично все греко-католицьке духовенство Закарпаття розмовляло угорською, а Галичини - польською??? Про православну вже не говорю, так як вони на той час були майєе ПОВНІСТЮ москалями. Чи християнство винне, що під час визвольних змагань 1917-20 рр. не підтримало цих змагань, за вийнятком УАПЦ. Хто винен, що тепер у нас підтримується антинародна церква УПЦ-МП??? Хто винен, що церква, яка перетерпіла переслідування, в тому числі і за українську справу УГКЦ та УАПЦ вважаються неканонічними або розкольниками??? Хто винен, що вийшовши з підпілля ці церкви погрязли у внутрішніх розборках і непотрібних суперечках??? Я думаю, що не християнство цьому вина, а наша тупість...

Якщо хочете бути вірними традиціям своїх предків то будьте як вони вірними синами своїх Церков чи православної чи гр.-кат., але не повторюйте їхніх помилок і не вважайте себе одиноко правильними, а спільно будуймо наш дім - Україну - з Божою допомогою і на християнських засадах.

16 листопада 2003 року в Римі в Соборі Святої Софії відбудеться вшанування жертв голодомору. Має відправитися Свята Архиєрейська Літургія, яку очолить Апостольський Візитатор українців греко-католиків Італії Кир Гліб Лончина. Буде також відправлена панахида, а потім відбудеться концерт-реквієм памяті цієї страшної сторінки нашої історії.

Зрозуміло... Тупі ми всі...

Може час перестати бути тупими?

Хіба не християнська віра допомогла вижити нашому народові?
Однозначно ні. Не у християнській вірі справа. Є інші чинники.
Хіба мало було в нас патріотів християн? Хіба наші визвольні змагання не очолювали люди, що віддалилися від християнства?
Це нічого не доводить
Грушевський, Петлюра
Грушевського я б не ставив за взірець.
Те, що були відомі люди, які зробили добро Україні, то факт. Але я не думаю, що якби не було християнства, а була б якась інша релігія, то вони б не досягли того, що вони досягли.
Були ОДИНИЦІ із 45 мілльонного народу які боролися, а іншим було добре і тепер ще згадують з ностальгією СРСР. Незалежність ПОДАРУВАВ нам БОГ без єдиного !!!
Християнство тут ні до чого. В людей була віра. Але не обов"язково віра християнсьма. Вони вірили в Бога! Але той Бог не обов"язково був християнським.
У наших бідах винувата не християнська релігія, а НАША пасивність, роз-єднаність і глупість, а також зрадництво, яничарство, і просто фантастична продажність нашого народу вкупі з його БОЯГУЗСТВОМ. Не ХРИСТИЯНСТВО винне в тому, що у нас були князі, які терпіли напівосвічених, ворожонастроєних до всього руського(українського) грецьких митрополитів, коли болгари - набагато слабші за нас утворили СВІЙ патріархат. Не ХРИСТИЯНСТВО винне у тому, що козаки служили як ПСИ Москві, бо у Москві православна віра, яка вже на той час не була православною, а власне МОСКОВСЬКОЮ ВІРОЮ, чужою українській православній вірі. Не християнство винне у тому, що наше православне духовенство, будучи не бідним, ходило ЖЕБРАТИ до Москви, до речі з благословення т.зв. світила УПЦ - митрополита П.Могили, чим заклало фундамент для поневолення Київської Митрополії Москвою. Не ХРИСТИЯНСТВО винне, що Острозький ЧЕРЕЗ СВОЮ ГОРДІСТЬ, не пішов на діалог з уніатським митрополитом, залишивши того без підтримки у орбіті польських інтересів. Кажуть, що Острозький був ПАТРІОТ І ОБОРОНЕЦЬ українського православя тому боровся проти унії, але цей "патріот" не виховав у православї ЖОДНОГО ЗІ СВОЇХ СИНІВ, один з яких став латиником, а інший протестантом. Не ХРИСТИЯНСТВО винне у тому, що козаки Хмельницького замість завойовувати Люблін, Краків і Варшаву, займалися знищенням таких самих українців як вони, тільки уніятської віри, на Волині та Галичині, тупо підтримуючи ідеї грецької і московської церкви, захищаючи тим самим, може і не свідомо, їхні інтереси. Українці били українців, щоб з того тішилися і москалі і поляки. Те саме робили і гайдамаки, несучи на своїх корогвах образ Катерини 2-ї, яка їх передала згодом на палі полякам. ХІБА ХРИСТИЯНСТВО ВИННЕ ТАКІЙ ТУПОСТІ НАШИХ ПРЕДКІВ.
Хіба християнство заставило проклинати Мазепу голосами вірних попів-малоросів. Хіба християнство винне, що в 19 ст. практично все греко-католицьке духовенство Закарпаття розмовляло угорською, а Галичини - польською??? Про православну вже не говорю, так як вони на той час були майєе ПОВНІСТЮ москалями. Чи християнство винне, що під час визвольних змагань 1917-20 рр. не підтримало цих змагань, за вийнятком УАПЦ. Хто винен, що тепер у нас підтримується антинародна церква УПЦ-МП??? Хто винен, що церква, яка перетерпіла переслідування, в тому числі і за українську справу УГКЦ та УАПЦ вважаються неканонічними або розкольниками??? Хто винен, що вийшовши з підпілля ці церкви погрязли у внутрішніх розборках і непотрібних суперечках??? Я думаю, що не християнство цьому вина, а наша тупість...
Християнство тут не винне. Християнство тут ні до чого.. Якби не було християнства, було б те ж... ЦЕ питання кожної окремої людини. Якщо людина прагне добра, то незалежно від того, яке у неї віросповідання, вона те добро несиме через своє життя!! Моя бабця все життя була доброю людиною, але вона не вірила в християнського Бога, вона вірила просто в Бога, і я не думаю, що вона неправа.
Якщо хочете бути вірними традиціям своїх предків то будьте як вони вірними синами своїх Церков чи православної чи гр.-кат., але не повторюйте їхніх помилок і не вважайте себе одиноко правильними, а спільно будуймо наш дім - Україну - з Божою допомогою і на християнських засадах.
Хочу нагадати, що християнство, пане, накинуто нам, і що питання віри використовується задля політичного впливу. Західна Україна знаходиться під впливом Папи, Східна - під Алєксієм. І це вже політика. Я не думаю, що без християнства українці б не вижили. Християнство накинуло свою традицію, свій світогляд, своє бачення. Тобто не християнство накинуло, а ті, хто пануючи над нами, сповідував цю ідеологію. Віра людини не овинна обростати ідеологічними шаблонами. Людина і без того, прагнучи добра, не вважатиме, що якщо вона не належатиме до греко-католиків, православних, чи до якоїсь із сект, то вона згорить в геєні вогняній. Геєна теж видумала що залякати. Той, хто прагне добра, і вважає, що тільки шляхом добра, він досягне чогось вищого, той буде творити це добро і без християнства. І я вважаю, що незважаючи на перешкоди українці пронесли до сучасності ту саму віру. яка позбавлена ідеологічних шаблонів. Всі ідеології проти неї, то діти, бо то дійсно віра в єдиного Бога, як уособлення всього добра, що є в світі. А все інше. то придумано людьми, які хотіли використати релігію задля маніпуляції і влади. Тільки скажіть що це не так. Що Папа, не уособлення влади, Що Алєксій не уособлення влади, що всі інші релігійні діячі, то не представники влади релігійної..??

ДО Закарпаття!!!!!!
Твоя цитата: "Незалежність ПОДАРУВАВ нам БОГ без єдиного !!! пострілу, а ми не бажаємо оцінити цей дар. ". Я не про Бога, я інше хочу спитати - А ти вже живеш в незалежній державі? Незалежній від кого чи від чого? Незалежній лише на папері? Незалежній, в якій керують і владарюють..............
М-да...можемо посперечатись....

Продовжимо збирати статистику? Я - атеїст 8)

Ну в принципі Ви теж віруючий просто вірите що Бога немає :)

А взагаліто атеїстів небуває. Людина не може не вірити, це частина її.
Не вірячи в Бога, людина всерівно знайде собі якогось ідола...

Прагнучи однозначно вирішити питання, що неодмінно породжує болюча тема релігії в Україні, ми лише уподібнюватимемося до не вельми дальнозорких хрестителів та їхніх недолугих поборювачів - комуністів.
Питання, як я розумію не у внутрішніх релігійних особливостях християнства чи поганства, а у значенні релігійних світоглядів для долі України. Маю власний погляд на християнство не в останню чергу сформований під тиском Фройда і Ніцше, але не прагну його нікому нав"язати.
Суттєвішим є питання про роль християнства, як першої справи української держави щодо духовності громадян. Русь на момент хрещення Володимиром була мало долучена до християнського світу і становила окремішній світоглядний острівець на тлі Европи. Не беруся ідеалізувати наше поганство, бо мало з ним обізнаний, але як вже зазначалося кимось тут раніше - віра питання суто суб"єктивне, і що б не говорили нові апологети християнства, я переконаний, що більшість українців кінця десятого століття вірили і довіряли Богам, справляли свята і просили помочі саме у власних Богів, не маючи й гадки, що можливе що-небудь інше. Можна назвати той стан гармонійним. Ставлення українців до природи та оточуючого світу було оформлене у поганських віруваннях. Про їх потужність свідчить те, що всі релігійні свята, які ми нині відзначаємо мають поганське коріння: чого варті писанки, клечіння на трійцю, рушники на образах Мамая та Шевченка тощо. І ось у період, коли лише незначні групки місіонерів у Києві пропагували вчення Ісуса, Володимир візьми та й охрести Русь. Ото вже наробив добра. Навіть визнай цю справу благою, я мусив би наголосити, що не можна волею державця змінити віру особи. Це був розкол між особою і державою, який в подальшому не був подоланий в Україні ніколи і досі лишається болючою раною. Ми не ототожнюємо себе (принаймні більшість із нас) із державними інституціями. Після того першого плювка з боку держави їх було безліч, сюди ж відношу і національні критерії формування влади в Україні доби Речі Посполитої або Російської імперії, коли українці свідомо усувалися від владних важелів, і комуністичний атеїстичний шал, і можливо багато чого іншого. Але перший плювок був хрещенням. Імпонує позиція Загребельного, який у своєму романі "Залізні зуби" однаково болісно переживає падіння Перуна у Києві Володимира Великого і падіння хрестів з церков у часи колективізації.
Отож чи винне християнство у тому, що ми продажні, боягузливі, незгуртовані? Думаю, що ні - винні хрестителі!

Добрий вечір!

Коли Володимир христив Русь то християнство вже було досить відоме на наших теренах. В Києві й церква вже була.
Ви пишете що ознайомлені з християнством через Ніцше та Фройда, не думаю що це ті автори які можуть його Вам представити. Я розумію сучасне захоплення особливо серед молодих людей цими авторами, хочеться чогось такого УХ!!! Тим більше, ну модно читати зараз Ніцше...

Ви пишете що всі свята що ми святкуємо мають коріння язичницьке. Але це голосно сказано, навіть якщо деякі елементи в святкуванні і тягнуться ще з язичницьких часів то це всього лиш форма, зміст же зовсім інший, християнство не нищить місцевих культур а вбирає в себе все те що є найкращого в ній. Суть його ж є понад те, а форма матеріального вираження може бути різна. Хоча як ми зараз часто бачимо, які конфлікти є на основі форм, коли певна група людей вважає що їх форма є єдиноправильною.
Насліддя поганських часів є в християнстві і в поганому вигляді а саме в магічному типі свідомості, о це дійсно проблема.
Дуже вдало Ви завершили Християнство не винне в тому що ми боягузливі, продажні... Але хто ті хрестителі шо винні? Мені здається що в самому вашому питанні стоїть відповідь в тому що ми не згуртовані, боягузливі винні власне МИ, ви це самі ж і сказали...

Під впливом Ніцше і Фройда сформовано моє ставлення до християнства, знайомий же з ним я значно раніше. Коли я допався до Фройда, я ще мав ілюзії з приводу християнства, навіть вірив, щоправда не системно, а на рівні традицій, які перейняв у своїй родині. Фройд поламав віру, що дало змогу спокійніше сприймати Ніцше, не кривлячись від огидного шалу цього впертого німця-провокатора.
З приводу "винні самі" - теза не менш одійозна ніж "людина не може без віри", хоча така сама беззмістовна. Звичайно винні, але мова у цій темі трохи не про те. Я намагався ознайомити усіх з іншим поглядом, не зі змістом вчення, а із способом та наслідками його запровадження в Україні. Церква у Києві дійсно була, але звичайне міссіонерство повинно би було поволі розповсюджуватися по всій Україні, переконуючи, а не ламаючи.
християнство не нищить місцевих культур а вбирає в себе все те що є найкращого в ній
Ото вже договорилися! А голосіння: "Видубай! Видубай!" до зрубаного Перуна, спущеного по Дніпру новітніми вихрестами? Хоча, звичайно ж, Перун - не найкраще! Писанки та рушники - прикольніше.
Заміна релігії - зрада ідеалів. Зрадивши одного разу людина зраджуватиме далі вже легше. Те саме й про народ. Зрадивши Ярила, ми з меншим жалем зрадили Христа, хоча обоє вони є апологетами світла, тобто добра. На зміну Христу просунулися були леніни та інші, але вони вже представники дещо іншого напрямку, згодом масами опанував новий світогляд - прагматичний: ходимо до церкви, бо треба, але вірити в Бога, який може вплинути на хід подій - ілюзія! І таким чином, віра в Бога зведена до спілкування на рівні "подай нам, Господи, чого попросимо!"
Чи не лякає така динаміка?
Мене особисто лякає!

Я ознайомлений з думкою Фройда про християнство. Звичайно Фройд є сильний психоаналітик, але чи особисто Ви згодні підвести себе під його висновки про людину. Він взяв один з аспектів людини, і все побудував на ньому. Але людина всерівно вислизнула з його погляду, людина як завжди виявилась набагато складнішою. Такі речі як віра не є областю психології, так віра відбивається в деяких психічних процесах, але корінь її не там. А Фройд думав що знайде корінь всього у психоаналізі. Але згадайте який "облом" стався з ним під час розмови з Юнгом...
Взагалі в говорячи про віру, то згадайте І. Канта власне його заслуга велика в тому що він вивів віру з під скальпеля раціональної науки. Тому що не можливо пояснити раціонально те що є антиномічне, тай деколи абсурдне.

------Зміна релігії =зарда ідеалів------
Які ідеали ми зрадили? Для мене деревяний істукан не ідеал... Говорячи про язичництво про Ярила, там Перуна можна говорити з таким самим успіхом про Зевса на Олімпі. А от приміром Греція така ж сама язичницька та ще й яка о го го... Як приймала християнство? Навпаки це період мучеників, це було покоління що ще бачило Христа живого чи були учнями учнів. Тому вони безстрашно йшли на смерть за Христа, це було колосальним свідченням християнства і завдяки цьому багато людей прийняло Його.
Ставити язичницьких богів, та й навіть як це роблять з Буддою чи іншими вчителями людства нарівні з Христом неможливо. Це зовсім інший вимір.
На рахунок "подай Господи" я з Вами цілком згідний це не є суть Християнства. Це є викривлення. Але це викривлення власне є наслідком нічого як закоренілого магічного світогляду що тягнеться з ЯЗИЧНИЦЬКИХ часів. Всеь язичницький культ в тому й полягає щоб задовольнити богів і щось отримати...

А взагаліто атеїстів небуває.
Є. Я.
Людина не може не вірити, це частина її.
Не вірячи в Бога, людина всерівно знайде собі якогось ідола...
Чому б це?

Для мене деревяний істукан не ідеал...
Хотів би заперечити. Великий внесок у викривлення розуміння дохристиянського світогляду українців внесли сучасні псевдовчені. Багатобожжя виникло в результаті поверхового трактування властивості українців називати Бога лесливими імена. Візьмемо ніби-то Бога "Вишній", про якого сказали, що він є бог вишень.. Але потрібно згадати що і за християнських часів Бога називали "всевишній".. Тому можна сказати що Вишній і Всевишній то одне і те ж.. Глибокі дослідження кажуть що в Україні і до християнства була монотеїстична віра. І на мою думку, язичницькі ідоли мають таке ж значення як і християнські ікони, яким поклоняються.. Хіба ікона то живий Бог що її так завзято цілують в церквах.. І хіба вона вище за язичницького Бога. що в силу наявності дерева робився саме з цього матеріалу..

І взагалі я вважаю, що християнтво дуже збіднило світогляд українця, бо відкинуло те величезне розмаїття традиції і світоглядних принципів, набутих українцями за сотні-тисячі років. Той релігійний інтернаціоналізм, принесений з Єрусалиму хоч і нашими прародичами, але він негативно вплинув на українців. Ви скажете, а як же заповіді, постулати добра, які принесло християнство? Відповідь: ці постулати існували і до християнства і нічим не поступались останньому. Я не представник рун-вірівських організацій.. Я навіть ще донедавна постійно ходив до церкви, але в процесі власних висновків змінюю своє ставлення, як до віри, релігій, так і до життя загалом...

Будемо полемізувати :lol:

Славко:

Я не думаю що Ви ну абсолютно ні вщо не вірите...


Богдан:

В першому повідомленні ви говорили про трактування вченими українського язичництва....
Мені по великому рахунку все одно як хто і що пояснює. Я говорив про язичницький світогляд, який в різних формах існував по всьому світу. Я тому і згадав про Зевса і т.д. Я не сперечаюсь що найдавніші дослідження показують що на Україні були монотеїстична релігія. В Греції як показують ці ж самі дослідження теж був монотеїзм.
Я розумію сучасне захоплення язичництвом, хочеться чогось екзотичного...
Ви кажете що колись ходили до церкви а зараз змінили погляди, а я вам відповім що я колись теж захоплювався зевсами в українському форматі а зараз змінив погляди (це чесно).
Про ікону я напишу пізніше бо немаю зараз часу...sorry

І взагалі я вважаю, що християнтво дуже збіднило світогляд українця, бо відкинуло те величезне розмаїття традиції і світоглядних принципів, набутих українцями за сотні-тисячі років. Той релігійний інтернаціоналізм, принесений з Єрусалиму хоч і нашими прародичами, але він негативно вплинув на українців. Ви скажете, а як же заповіді, постулати добра, які принесло християнство? Відповідь: ці постулати існували і до християнства і нічим не поступались останньому. Я не представник рун-вірівських організацій.. Я навіть ще донедавна постійно ходив до церкви, але в процесі власних висновків змінюю своє ставлення, як до віри, релігій, так і до життя загалом...

Не правда! Не згоден! Я на собі не відчуваю що не дотримуюсь традицій. Принаймі це відчутно у Львові де я живу.

Я скажу так... Українські традиції на Львівщині і не мали б так вкорінитися... Бо Трипілля і найдавніші корені українства ближчі до центру і зросійщеного Сходу України... Відродження України, на мою думку, має початися звідти, звідки ніхто й не очікував.. А стереотип, що Львів - останній прихисток українства, має бути зламаний...

Я скажу так... Українські традиції на Львівщині і не мали б так вкорінитися... Бо Трипілля і найдавніші корені українства ближчі до центру і зросійщеного Сходу України... Відродження України, на мою думку, має початися звідти, звідки ніхто й не очікував.. А стереотип, що Львів - останній прихисток українства, має бути зламаний...

І як ти думаєш його зламати? І через скільки років це станеться?
Чи не задовго ми його ламаємо?

Ну це вже питання мовне... питання не цієї теми... але світогляд і бачення віри в галичан різняться... на це вплинуло в процесі історії багато чинників...

Не правда! Не згоден! Я на собі не відчуваю що не дотримуюсь традицій. Принаймі це відчутно у Львові де я живу.
Питання не в тому, чи дотримуєшся чи не дотримуєшся традицій.. Питання в тому, яких традицій дотримуєшся ти!

1. Tlumachennja "athejismu" (zi slovnyka):

athejist - ljudyna jaka ne viryt' v isnuvannja Boga, chy bogiv.

Takscho ne mozhna kazaty, scho jakscho ty v "schos'" virysh ty ne atejist. Dostatnjo dumaty scho cej svit stvoryv ne jakyjs' duh, a scho vin z'javyvsja v rezul'tati "Big Bang", i ty vzhe je atejist. (Poproshu ne pochynaty polemiku navkolo stvorinnja svita.) A jakscho ljudyna duzhe povazhaje, jakus' osobystist', i navit' vvazhaje jiji "velykoju" ta "genial'noju", to ce ne znachyt' scho vona vvazhaje cju osobystist' Bogom.

2. Koly ljudy pochynajut' kazaty "Isus kazav te, Isus kazav se", to meni zavzhdy hochet'sja spytaty, a zvidky vy vzagali znajete scho vin kazav? I zvidky vy znajete hto vin buv jak istrorychna postat', i navit' chy buv vzagali? :wink:

P.S. Ja atejist.

Не правда! Не згоден! Я на собі не відчуваю що не дотримуюсь традицій. Принаймі це відчутно у Львові де я живу.
Питання не в тому, чи дотримуєшся чи не дотримуєшся традицій.. Питання в тому, яких традицій дотримуєшся ти!

Я дотримуюся всіх християнських традицій східного обряду.

Цитата Богдана:

///////////Я скажу так... Українські традиції на Львівщині і не мали б так вкорінитися... Бо Трипілля і найдавніші корені українства ближчі до центру і зросійщеного Сходу України... Відродження України, на мою думку, має початися звідти, звідки ніхто й не очікував.. А стереотип, що Львів - останній прихисток українства, має бути зламаний...////////

Я дуже перепрошую але Ви тут намололи добряче. Трипілля справді культура яка була на території України. Але тоді коли вона була такого поняття як Україна ще не те що в зародку не було. і за той час сталося скільки, і змінилося скільки культур що ого го! Називати Трипілля коренями українства це всерівно що вважати якогось там трипільського князя прапра ... дідом Леоніда Даниловича (Кучми). Тай взагалі такі культури вивчаються археологією, а там припущень та здогадок більше ніж точних знань.
Якщо навіть так то давайте ще більше копнем десь в камяний вік, або якусь Атлантиду ще зробимо предками України... :)
Ми тут говоримо про традиції, але власне задумайтесь над самим словом, традиція це те що має тяглість в історії, звичайно одні традиції втрачаються, інші трансформуються, нові з часом викристалізовуються, але головне це її тяглість в історії. Навіть якщо Ви зараз реанімуєте якусь традицію наших предків шо за мамонтами бігали, во імя повернення до коріння, вона всерівно не стане живою вже ніколи, вона вмерла і ніколи вже не воскресне, вона не тягнеться в історії не підтримується теплом людей що її бережуть. Ви подивіться як зникають ті традиції що ми маємо, а Ви хочете реанімувати щось що вмерло...
Також Ви заторкнули Львів... я згідний з "українцем" що тут в Галичині підтримуються традиції і тому тут вони живі. Там де їх ніхто не підтримує при житті вони ніколи не зявляться самі пособі. Я повторяю що життя традиції це тяглість в історії...



До Gandalf:

Щодо атеїста то скажімо погодимося зі словником...
Але щодо відсутності віри як такої в нього, я заперечу. Людина собі знайде завжди ідола на місце Бога. Це може бути все що завгодно і вона сама, і її розум, гроші... Така атеїстична країна як СРСР хіба не творила ідолів?

Щодо Ісуса Христа. То я Вам і тут заперечу. Якщо Ви хоч трохи цікавилися цим питанням, то Ви б знали що в сучасному світі ні один науковець - атеїст не задасть такого питання, це вже під сумнів давно не ставиться. Винекнення такого було б виявом дилетанства.
Я міг би багато тут писати на цю тему, але попробую коротко.
Звичайно я розумію такі питання тому що якщо Христос не жив на землі то це ставить під питання все християнство яке без Нього не може існувати.
Якщо б наприклад довели що Платон міф, то всерівно доктрина платонізму продовжувала б існувати, з християнством ж не так...
Чому життя Сократа про якого ми знаємо мізер і то тільки в двох авторів, тим більше що в Платона він виступає як пресонаж діалогів не піддається сумнівам? А він жив ще за 5 століть до Христа...
Питання існування Христа виникло в 18 столітті і це не дивно. Власне перший хто сказав що це міф був Шарль Дюпуї але я не маю можливості росказувати тут розвиток цеї теорії я думаю Вам вона має бути більш відома ніж мені.
Звичайно спирають це на те що в істориків тих часів нічого не пише про Христа, але чи це так?
В принципі на той час в Римській імперії творилося скільки всього що смерть якогось там вчителя в такій глуші як Палестина і не могла бути записаною.
Але все одно це не так: по перше

Іосиф Флавій (історик 37 - 100) згадує не тільки про Христа але і про Іоана Христителя. (я можу привести тут текст, якщо вам так цікаво) до речі власне це не наважуються заперечити ні один науковець що обстоює неіснування Христа.

Давайте тепер по римських авторах:
Пліній Молодший (61-113) згадує про перших християн в своєму листі Траяну. І росказує як він переслідував їх. Також він говорить про те що чув людину Ісуса Христа, але не каже що це якесь божество.

Корнелій Тацит (55- 120 Рим) пише про пожежу в Римі під час правління Нерона і що звинувачено було в підпалі християн, і пише що Христос від якого походить їх назва був покараний (розіпятий) за Тіберія прокуратором Понтієм Пилатом

Светоній, також загдує про християн і про вчителя Христа


І Лукіан і Цельс пишуть про християн і про Христа, Цельс навіть пише що їх вчитель не так давно проповідував вчення, і говорить про нього як реальну особу

Сирійський мудрець Мара бен Серапіон пише про "Царя Іудейського" ....

Можна цей список продовжити власне свідченнями про самих учнів Христа адже про них вже є багато інформації. Адже і Петро і Павло загинули в Римі десь в середині 60 -х тобто вже після гоніння під час Нерона. Ще один аргумент чому перші християни так твердо йшли на смерть, це були ще люди що самі бачили Христа, чи були скажімо так учнями тих що бачили і говорили з Христом. Перші християни ще мали дуже свіжий образ Ісуса...

Я можу Вам подати тут тексти зі ссиликами але я їх зараз не маю присобі, якщо цікаво то будь ласка...
Зараз під сумнів існування Христа не ставиться, є скажімо інші речі до яких придираються...але і вони нічого не заперечують...

Щодо того що говорив Христос, то це записано його учнями.
Якщо у Вас будуть якісь питання щодо достовірності цих джерел чи щось інше я зможу вам досить фахово відповісти...
Я це все не з пальця сосу і не кидаю просто слова на вітер,"а може був, а може ні..."

Djakuju za vidpovid' Ioan.
Po-pershe maju skazaty scho moja osobysta dumka poljagaje v tomu, scho jakyjs' pidmurok dlja legendy pro Hresta je, i ja ranishe zustrichavsja z dejakymy z tyh istorychnyh argumentiv, scho vy meni navely. Koly ja skazav "a chy buv vzagali", ja ne mav na uvazi scho ce moja osobysta dumka, natomist', scho vse taky je mozhlyvist' scho jogo navit' vzagali ne isnuvalo (dlja pidkreslennja problematychnosti pytannja).
Ale ot na rahunok kym same bula cja ljudyna, synom Boga, bozhevil'nym, abo prosto pidstavnoju osoboju (bo je bezlich variantiv), jakyj spravdi buv vplyv, scho je mifom a scho je real'nistju navkolo cijeji osoby, i take inshe, ot na rahunok cjogo je sumnivy (a, vlasne v mene, perekonannja).
Povertajuchys' do togo, z chogo cja dyskusija pochalas', tak ot ja vvazhaju scho nemozhlyvo znaty scho spravdi kazala cja postat', a navit' jakscho i mozhlyvo bulo b jakos' dovesty poza sumniviv scho vin same kazav te scho jomu prypysujut', to, vyhodjachy z nevpevnenosti z pryvodu same kym vin buv vzagali, ne mozhna vykorystovuvaty ci "promovy" jak dokazy, abo argumenty, i jak de facto .

Djakuju za vidpovid' Ioan.
Po-pershe maju skazaty scho moja osobysta dumka poljagaje v tomu, scho jakyjs' pidmurok dlja legendy pro Hresta je, i ja ranishe zustrichavsja z dejakymy z tyh istorychnyh argumentiv, scho vy meni navely. Koly ja skazav "a chy buv vzagali", ja ne mav na uvazi scho ce moja osobysta dumka, natomist', scho vse taky je mozhlyvist' scho jogo navit' vzagali ne isnuvalo (dlja pidkreslennja problematychnosti pytannja).
Ale ot na rahunok kym same bula cja ljudyna, synom Boga, bozhevil'nym, abo prosto pidstavnoju osoboju (bo je bezlich variantiv), jakyj spravdi buv vplyv, scho je mifom a scho je real'nistju navkolo cijeji osoby, i take inshe, ot na rahunok cjogo je sumnivy (a, vlasne v mene, perekonannja).
Povertajuchys' do togo, z chogo cja dyskusija pochalas', tak ot ja vvazhaju scho nemozhlyvo znaty scho spravdi kazala cja postat', a navit' jakscho i mozhlyvo bulo b jakos' dovesty poza sumniviv scho vin same kazav te scho jomu prypysujut', to, vyhodjachy z nevpevnenosti z pryvodu same kym vin buv vzagali, ne mozhna vykorystovuvaty ci "promovy" jak dokazy, abo argumenty, i jak de facto .

"Блаженні ті що не бачили , а увірували!"

А хіба українці дохристиянської доби не мали культури? Хіба вони не поклали в основу українського етносу те, що зараз ми маємо?? Хіба те, що не знайшли науковці не має права на існування?? Хіба Трипільці бігали з палицями і все??? Я думаю, що ставити християнство за єдиноістинне а все інше применшувати, то не є правильно.. Це поклоніння практично одній книзі, в якій буцімто написано про життя живого Бога на Землі. Я не погоджуюсь і не заперечую, чи справді він був.. я проти ідолопоклоніння одній людині...

А хіба українці дохристиянської доби не мали культури? Хіба вони не поклали в основу українського етносу те, що зараз ми маємо?? Хіба те, що не знайшли науковці не має права на існування?? Хіба Трипільці бігали з палицями і все??? Я думаю, що ставити християнство за єдиноістинне а все інше применшувати, то не є правильно.. Це поклоніння практично одній книзі, в якій буцімто написано про життя живого Бога на Землі. Я не погоджуюсь і не заперечую, чи справді він був.. я проти ідолопоклоніння одній людині...

Ми живемо в новій ері.Виконуємо заповіді нового завіту, котрі нам заповів Ісус Христос. Якщо ми хочемо жити за поганськими звичаями, то чому ж навіть літочислення не поміняєте. Бо всі ж знають , що літочислення цієї ери йде від народження Ісуса Христа.

Будемо полемізувати :lol:

Славко:

Я не думаю що Ви ну абсолютно ні вщо не вірите...
А я й не казав, що я ні в що не вірю - лише в бога і надзвичайні сили. Доречі, ідолів собі теж не створюю.

Ми живемо в новій ері.Виконуємо заповіді нового завіту, котрі нам заповів Ісус Христос. Якщо ми хочемо жити за поганськими звичаями, то чому ж навіть літочислення не поміняєте. Бо всі ж знають , що літочислення цієї ери йде від народження Ісуса Христа.
Твої слова мені нагадують слова отих людей, що місяців 3 тому заповнили весь НСК "Олімпійський" у Києві. Вони так само казали. А стосовно літочислення, то я б повернув літочислення, що було сказоване Петром І 300 років тому.

2 Ioan:

Респект :)*

Шкода мені вас! Я не буду захищати чи оправдовувати християнство або якусь окрему конфесію. Я просто скажу вам, що я для себе вибір зробив, а навязувати його не хочу, бо сам Христос навчає, що вибір людини має бути вільним.

Шкода мені вас! Я не буду захищати чи оправдовувати християнство або якусь окрему конфесію. Я просто скажу вам, що я для себе вибір зробив, а навязувати його не хочу, бо сам Христос навчає, що вибір людини має бути вільним.
Шкодувати нікого не треба, бо кожен вважає себе правим!
Розкажу свою історію!
Було це років 5 тому.. Я тоді взагалі дитиною був. Так затягнули мене у якусь "церкву". Ходив тууди.. Мені вішали на вуха локшину з Біблії.. І впринципі, те, що казали, нічим не відрізнялося від того, що кажуть у традиційних церквах.. І я тоді ходив, дивився на всіх і думав, "шкода мені вас, бо Ви не ввійдете у царство боже бо Ви не ходите до цієї "церкви"! Мені це навіяли. Я собі це вбив у голову.. Правдами неправдами я позбувся цієї залежності і зараз по іншому дивлюсь на це все... Кожна людина по-своєму бачить свою ж дорогу, у губити своє життя заради блага в іншому світі не вважаю за необхідне. Це життя нам дано не для того, щоб ми його провели на колінах!!!

Доброго вечора!
Нажаль не можу багато писати, бо спішу.
Так швиденько перечитав повідомлення, то й коротко відповім.

2 Gandalf:
Якщо буду мати час то я Вам відповім і щодо достовірності... Але не зараз, Просто наведу Вас на думку: всі учні Христа були простими людьми, не філософами великої мудрості (подумайте чому?) Вони прийняли його слова як діти і виконували їх щиро без своїх домішок. Подивіться на життя перших християн. І побачите що він вчив. Тай візьміть Євангелія і почитайте. Останнє Євангеліє від Іоана було написане десь в девяностих, решта ще раніше.

2 Богдан:
Боглане я сам люблю історію, особливо древню, і нічого не маю проти Трипілля. Але почитайте свої слова "християнство претендує на єдиноістиність... " а перед тим Ви пишете "Про трипільську культуру"
Ви мішаєте істину і культуру, не може бути істиної культури... Християнство це не культура!!!!!!!, є християнська культура, але це та культура яка витворилась людьми які сприйняли християнство.

Ніхто не применшує Трипілля але Християнство і Трипілля це речі які лежать в "різних площинах". Вони не порівнюються. Якби Ви порівнювали скажем з юдаїзмом, чи буддизмом то ще так.

Та зрештою як на те пішло що Ви так хочете реанімувати з Трипілля, але конкретно, (якісь філософські системи, релігійні...)

Істинність християнства - ваша суб"єктивна думка. Я не про Трипілля як культуру. Я про Віру і світогляд людей дохристиянської доби, а це не різні площини...

Я, ПОКИ ЩО, НЕ МОЖУ НАЗВАТИ СЕБЕ СТОВІДСОТКОВО ВІРУЮЧИМ.
МОЯ ПОЗИЦІЯ - 50/50. Я ВІРЮ У ВИЩИЙ ПОЧАТОК (ЗРОЗУМІЛО, ЩО ЦЕ - НЕ ДІДУСЬ З БОРОДОЮ. ЦЕ, НАВІТЬ, - НЕМАТЕРІАЛЬНЕ).
ПРОТЕ НАЙБІЛЬШЕ МЕНЕ ЦІКАВИТЬ ТЕОРІЯ СТВОРЕННЯ СВІТУ: БІБЛІЯ ДАЄ ОДНЕ, АСТРОНОМІЯ - ІНШЕ. ПРОТЕ ЖОДНА З ДВОХ ТЕОРІЙ НЕ Є ДОСКОНАЛОЮ. ТОМУ СТОСОВНО ЦЬОГО ПИТАННЯ Я ЩЕ НЕ ВИЗНАЧИВСЯ. :?:

І я тоді ходив, дивився на всіх і думав, "шкода мені вас, бо Ви не ввійдете у царство боже бо Ви не ходите до цієї "церкви"!

Друже ти любиш плутати і підставляти неіснуюче: прочитай уважно моє повідомлення і порозумієш, що там нема навіть натяку на це. Я просто радий, що знайшов у собі відповідь на питання, які мене турбували. Розумієш , У СОБІ, не у Трипіллі, не у віруваннях моїх предків, а сам перед собою, коли ніхто не заважав, я відповів собі на питання : де правда?

я теж знайшов у собі...

Я так само можу сказати і про Вашу думку... Але цей релятивізм ні дочого не приведе. Це взагалі хвороба сучасного суспільства. Тут суть бачите не так в тому хто шо важає. А в тому що істина втратила свою онтологічність. Сьогодні істина це моє уявлення про істину. Я сам собі творю істину.

Я не хочу о цих словопрєній. Але я Вас спитався конкретно напишіть будь ласка в чому полягає та релігія яку Ви так хочете повернути до життя, я серйозно, бо незнайомий з нею.

2 Taurus/

Я Вас не збираюсь в чомусь переконувати. Але просто хочу дати пояснення. Біблія не суперечить астрономії. Просто Біблія це не підручник з природознавства. Головна ідея гексамерона (шість днів творення) це те що світ був СОТВОРЕНИЙ і сотворений Богом. Процеси і механізми там не описуються. Тобто суть цього є те що початок цей світ має в Бозі. А на рахунок днів то це не треба розуміти буквально, як написано в Біблії "для Бога один день це тисячу років, а тисячу років це один день". Бог не існує в просторі і часі, тому і днів для Нього не існує.
Яким шляхом все це проходило це питання науки. Як казав Ломоносов "Бог дав нам дві книги: Біблію і природу" "і не можна вчити хімію по псалтирю".
Навіть і теорія еволюції не суперечить Біблії. Щось таке можна бачити навіть в шести днях творіння. І про це є море праць, хороших і поганих. Я особисто не притримуюсь цієї теорії, але і не відкидаю її, важко мені зараз сказати. А от мій викладач з метафізики заперечив еволюцію, я колись був на його доповіді, це вражає, любий би задумався... Тобто він не сам це зробив, а він є представником цілої філософської школи, академії філософії в королівстві Ліхтенштайн, ректором якої є відомий сучасний філософ - Йозеф Зайферт.
В Церкві є люди які тримаються як тої і іншої думки.

Так ніхто ж не заперечує, що світ створений Бог, тобто силою, яку ми називамо Богом

Е-ге...стоп. Пардон тобто.
От тут то ми і приїхалли.
Якою ще силою? Ваша сила без Вас щось може зробити?
Бог який сотворив світ є особистісним, а не якоюсь стихією.

це суб"єктивна думка.. Бог то уособлення добра.. не дідок старий...

І взагалі, життя - то великий полігон, в якому треба проявити всі свої найкращі здібності, використати свій потенціал, примножити добро, а не шукати того, що нам не потрібно. Є Бог! Не заперечую. Але я не хочу все життя просидіти в келії і бити поклони, ніби сподіваючись, що від цього мені краще буде.. Я буду жити свої життям!

М да.
Говорячи про особового Бога я не маю на увазі старого дідка.
Я говорю про особове буття. Ми з Вами зараз залізли в філософську науку в метафізику та персонологію. І не треба зразу тут про келії плести. До речі я знаю багатьох монахів, і нещасних серед них не бачив.
Я вже Вам казав про силу...а тепер кажу про добро. Ваша доброта робить добрі речі, чи Ви робите добрі речі. Розмежуйте якість і субєкт!

Іоане, я постараюсь відповісти нарешті на ваше питання.

Персонально мої релегійні погляди полягають в рідному світосприйнятті. Можна навіть сказати "моя нація - мій іслам" Я вважаю що християнство, це красива казочка про історію жидівського народу. Християнські філософії - не убий, люби ворогів, а головне її інтернаціональність суперечить менталітету нормального українця. Навіщо нам ця філософія, адже в нас є наша рідна.
Але і справді - яка релігія підходить ближче всього до нашого менталітету, до рідної філософії?
Спробу відновити дохристиянські вірування, навіть не так! - Їх не треба відновлювати, адже підсвідомо вони існували в серцях більшості українців, особливо пісьменників, козаків, митців і також селян... Саме в селян залишилося то відчуття єдності з природою... Українці раніше жили дуже тісно с природою, вони святкували Коляду(Зустріч Світа) в той день коли день починав збільшуватись, Купала, коли сонце було найдальше від землі, вони зустрічали весну і молились про вражай Даждьбогові-Сонцю. Але вони не молились християнською манерою - Дай Боже врожаю, вони молились по рідному - Даси Боже доброго врожаю, якщо я його зароблю.

Подумайте - це ж складова частина християнства - просити! Проси і тобі подадуть. От ми і просимо допомоги в Московії, Європи, Гамерики... просимо гуманітарку, хліба, зрєліщ, захисту наших прав від Кучми - та чого завгодно! І нам це все з задоволенням дають. І ми не розуміємо що це не тільки принижує нас, а і вбиває наш дух, вбиває здатність працювати на себе і вбиває гідність...

Отже... Спробу відчути нашу рідну філософію і вказати правильний шлях зробив Лев Силенко за допомогою Мага Віри. Я не знаю наскільки йому це вдалося, але як на мене то в цій книжці є багато цікавого і корисного.

Привожу декілька цитат з МагаВіри:

“Ми заявляємо, що Україна (Русь) освячена кров’ю її синів ! Грецьке хрещення України (Русі) ми оцінюємо, як всенаціональне приниження ... Ні грек, ні москвин, ні жодний інший чужинець не достойний святити чи христити Україну (Русь) ! Україна (Русь) сама по собі є святою матирею нашою”.

“Любов’ю можна бадьорити людину і можна її лякати. Хочете перелякати брата-чужовіра ? Лякайте його любов’ю ! Кажіть йому, що Україну любите більше, як Христа і всіх християнських святих ! Кажіть йому, що Україну любите більше, як возз’єднання України з московю, більше як леніна ! І брат-чужовір гляне на вас переляканими очима. Любов – велика сила !”

“Бідна нація не та, що має бідну землю, на якій її історія започаткувалася, а та. Яка має бідну національну свідомість... Той, хто перший у церкві чужо вір’я проспівав “Боже, нам єдність подай”, хитро спрямував мислення українське на дорогу бездіяльности... Єдності ніхто нікому не дає. Вона не падає з неба. Її не можна ні купити. Ні вижебрати, ні вимолити. ...Єдність – це мораль народу.
Мораль народу, який віками розвиває свою самобутню духовність, твориться сама по собі... Єдність народу можна від народу відібрати тільки шляхом деморалізації народу. Народ без єдності – значить народ без національної моралі”.

"Що святіше для українця наш Дніпро, чи Йордань у Палестині; наш Київ, чи Єрусалим; земля Палестини, чи Руси-України, щедро полита кров'ю і потом наших предків, і усипана їх кістками?"

Заповіді РУНВIРИ

1. Розумiй i люби Бога по-рiдному.
2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога.
3. Самовдосконалюй розум, душу i тiло.
4. Вiр у себе.
5. Люби родичiв своїх.
6. Виховуй дiтей своїх у дусi Рiдної Вiри.
7. Шануй духовнiсть Предкiв своїх.
8. Шануй свята Рiдної Вiри.
9. Не самозабувайся на чужинi.
10. Не обмовляй.
11. Живи для добра Вiтчизни.
12. Будь правдивим свiдком.
13. Обороняй свої скарби i не привласнюй чужi.
14. Не люби ворогiв народу твого. Не будь рабом.
15. Не лишай у бiдi приятеля твого.
16. Не зневiрюйся.
17. Люби дiтей свого i чужого народу.

ІОАНЕ, ТА Я БУВ БИ ДУЖЕ РАДИЙ, ЯКБИ ВИ МЕНЕ ПЕРЕКОНАЛИ В ОДНІЙ З ЗАПРОПОНОВАНИХ МНОЮ ТЕОРІЙ! ХОЧА ОСТАННІМ ЧАСОМ МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ "ГІБРИД": ДЖЕРЕЛО "ВЕЛИКОГО ВИБУХУ"(АСТР.ТЕРМІН) - ПЕВНА ВИЩА СИЛА. ТОДІ І ТЕОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ НЕ БУДЕ СУПЕРЕЧИТИ БІБЛІЇ. ТОБТО "СИЛА" ДАЛА ПОШТОВХ, А ВСЕ ІНШЕ ЗРОБИВ ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРОЦЕС (ХОЧА Й В ЦІЙ ТЕОРІЙ Є БІЛІ ПЛЯМИ, ЯК ТО - ВІДСУТНІ ПРОМІЖНІ ЛАНКИ В РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ РОЗУМНОЇ). :roll: :?:

МОє бАчеНня.......

Кожна людина сприймає питання віри, релігії, Бога по своєму, через призму переконань, поглядів, які сформувалися чи продовжують формуватися на протязі її життя. На це впливають багато чинників. При цьому людина намагається відповісти сам собі на низку питань: Хто я? Звідки я? Чому я? Куди я? Навіщо я? тощо... Відповісти на ці питання практично неможливо, бо в силу людської природи людина фізично не може володіти знаннями про світобудову, принципи існування цього світу. Врешті, щоб заповнити порожнечу, і отримати відповіді на питання, людина вивчає досвід тих людей, які вже жили і залишили на папері свої роздуми щодо проблематики "вічного". При цьому, вона віддає перевагу тій теорії, яка найбільше чіпляє її внутрішній світ, починаючи заглиблюватися в ній, і намагаючись шукати в своєму життя підтвердження "постулатів" ідеї, яка взяла над цією людиною верх. В цьому випадку справедливо можна сказати, що "якщо вірити, то можна гори звернути", тобто якщо хтось переконаний у своїй правоті, то він прагнутиме будь-якими методами підтверджувати, що його переконання істинно правильні. В цьому випадку починається боротьба переконань різних людей: хто кого переконає у своїй правоті - той і переміг! Торкаючись християнської моралі скажу: Я не знаю чи був Ісус Христос чи не був. Я не можу ні підтвердити ні спростувати цю думку. З іншого боку, якщо він був, я не можу на 100% підтвердити чи заперечити його величність, його божественість. Також я не можу казати, будучи прихильником ідеології християнства, що всі інші релігії світу не є істинними, бо так само, як християни вважають своїм пророком Христа, так само мусульмани вважають своїм спасителем Мухаммеда. Я бути тоді з тією тезою, що Ісус Христос стверджував, що Будда був його духовним учителем, коли Христос перебував у Тибеті. Чому християни відкинули сам факт подорожей Христа по всьому світу?? ЧОму в Біблії не описано десятки років його життя? Чому християни виколюючи очі заперечують це, кажучи, коли в Біблії такого нема. то це неправда? І взагалі хто написав Біблію?? Кому це було вигідно? І чому в Середньовіччі Папська церква вилучила з Нового Заповіту всі Євангелія, які тим чи іншим чином суперечили ідеї повного упокорення церкві мирян? Мова йде про Євангеліє від Андрія. І заяким правом було вилучено 11-ту заповідь Христову "Не бійся!"????
Чи не є боротьба різних церков у сучасному світі сферою політики, адже різні конфесії за допомогою релігії борються за вплив?
ПИтань надто багато щоб на них відповісти.
Християнська релігія за часовими рамками є дитям у порівнянні з тисячолітніми принципами формування світогляду, що закладений в тому чи іншому етносі. Глибина і давність формування рідного світогляду і бачення питань віри неодмінно пов"язана з часовими рамками існування того чи іншого етнічного утворення. Внутрішній світ кожного українця зберігає в собі тисячолітню пам'ять предків, і закладається з дитинства за допомогою осягнення величезного багатства культурно-світоглядних надбань українців. Казки, легенди, десятки тисяч народних пісень, українська міфологія - ці та інші результати творчої діяльності українців дають можливість знайти відповідь на більше питань, аніж відповіді християнської моралі. Христові заповіді не внесли в нашу свідомість нічого нового. Вони лише повторили все те, що було до Християнства, бо Христос не взяв це нізвідки. Він повторив світоглядні принципи своїх предків - праукраїнців-галілеян. Він лише перевів цей світогляд на інший рівень, кодифікував його, спростив для інших народів, які за рівнем духовного розвитку значно поступалися людям, що жили на берегах Дніпра та Дністра.
Я не заперечую Християнство. Але я вважаю, що воно вийшло від нас. Воно є спрощеним і дещо викривленим в процесі історії виявом української духовності. Все, що написали сучасні дослідники про український світогляд абсолютно не відповідає тогочасному стану справ. Язичництво, поганство і багатобожжя - це некваліфіковане вивчення світогляду українців тисячолітньої давності. За умов відсутності історичних документів тієї доби, і творення теорії навпомацки ми отримали купу Богів, і довели до абсурду бачення духовності праукраїнців.
Україна живе збідненою духовною ідеологією, що складається з уламків прадавньої української духовності. Християнство і українське дохристиянство - то яблуко і яблуня. Тільки ми прагнемо виколупати останні соки з яблука, а не полити яблуню, щоб вона дала нові плоди. Над цим треба задуматися і не робити круглі очі на такі от висловлювання. Кожна думка є суб"єктивною і не може бути єдино правильною. Скільки людей, стільки різних думок на питання віри і духовності!

Я вважаю що християнство, це красива казочка про історію жидівського народу. Християнські філософії - не убий, люби ворогів, а головне її інтернаціональність суперечить менталітету нормального українця.

Ага ! Менталітету нормального і щирого українця не суперечить тільки філософія: убий брата свого, а чужому служи....
Люба Ygirl! Історики навіть до тепер сперечаються звідки ми взяли хрещення: з Візантії чи Болгарії, а ви вже проклинаєте т.зв. грецьке хрещення Русі?!

Подумайте - це ж складова частина християнства - просити! Проси і тобі подадуть. От ми і просимо допомоги в Московії, Європи, Гамерики... просимо гуманітарку, хліба, зрєліщ, захисту наших прав від Кучми - та чого завгодно! І нам це все з задоволенням дають. І ми не розуміємо що це не тільки принижує нас, а і вбиває наш дух, вбиває здатність працювати на себе і вбиває гідність...

Ви або взагалі не знайомі з християнством, або дуже поверхово. Ви бачили хоч одну молитву де б говорилося про те що людина має жити прошучи і нічого не роблячи.

Пізнати любов можливо тільки любовю, і в любові.

Все що тут написали про християнство ним не є і слава Богу!

Богдане, ці казки "вєнского лєса" з Канигіна і прочих, нічого не варті.
Це просто смішно...і ніякого підгрунття не має.

Нарахунок "не бійся" мені сподобалося. Але мабуть ні той автор в якого Ви це вичитали ні Ви і не читали Євангелія від Іоана (здається 13 глава, початок).

Я не хочу тут нікому нічого доказувати. Але якщо хочете дискусії то вона мусить бути обгрунтованою. Із добрим знанням предмету.

По-перше Канигін тут ні до чого! Бо Канигін написав РОМАН-ЕСЕ!! а не науковий твір... тому на нього посилатися це дурна трата часу... А стосовно джерел, то навіть якщо якесь джерело є, то його змінювали в процесі історії різні люди відповідно до своїх умов та інтересів, а тому сліпа віра у якусь казкову істинність і сліпе заперечення інакодумства є ще більшою казочкою... Істини не знає і не знатиме жодна людина в силу своєї природи.. ми можемо лише прагнути до неї!

Я згадав про Канигіна тому що в нього ці байки написані. Та й звичайно не тільки в нього мені попадалось доста літератури такого плану.
Я говорю про обгрунтованість...тому що ні ніхто не дозволить собі такі питання як Ваше про Будду, це просто смішно і вибачте говорить про неорієнтування в предметі розмови.

Нащо прагнути знаючи якщо не можливо пізнати? Ви самі проаналізуйте свою відповідь...

Я знаю, що кажу... Ну пане Іоане, скажете, що Ісус не подорожував по світу??? Чи якщо в Біблії про це не написано, то це брехня????

Богдане, я Вас постійно хочу вивести на конкретику, а Ви втікаєте.

Я Вам кажу що не був!

По перше приведіть мені джерело інформації, але щоб воно мало якусь вагу.
По друге знаючи добре буддизм, Ви б побачили що характер проповіді Христа радикально відмінний. Візьміть текст Нового Завіту (навіть краще грецький) якщо так хочете розібратися, візьміть якісь грунтовні дослідження буддизму але спочатку з ріг -ведичного періоду... Дослідіть. В такій дискусії потрібні добре розуміння про що говоримо.

В хроніках Тибету, на які посилаються дослідники, вказано, що там був Христос. Та й не міг він 30 років працювати теслею і не проповідувати.. це нісенітниця.. Він не міг бути пасивним більшість свого життя. Сліпа віра в те, що якщо в Біблії не вказано, то по іншому не може бути - абсурд. Ну і чим же буддизм відрізняється?? Та ж сама ідея про боротьбу добра і зла. Тільки от у іншій обгортці.. Та ще й до того ж, буддизм закликав гартувати не лише душу, а й тіло!

http://narad.km.ru/public/nekanon/iisus.v.indii.htm

Я говорив про грунтовні джерела, а такої літературки розвелось море, і вона часто густо ще й сама суперечить собі.
Це байки от і все.
Я розумію чому так цікавляться життям Христа, Він є каменем спотикання для багатьох. Але так Він був теслею.
Яке добро яке зло? А Ви знайомі з християнським вчення про тіло? І про християнську аскезу?
Раджу Вам трохи почитати про буддизм...
В науці Христа не має ні найменшого впливу буддизму.Христос спирається тільки про іудаїзм, Він прекрасно знає Тору, і звичаї і історію Ізраїля, Він говорить притчі використовуючи сцени з повсякденного життя людей Ізраїлю...
Розумієте що ці джерела нічого не варті, і в науковому світі навіть повний атеїст не візьме їх до уваги.
Я розумію що хочеться сенсації, і екзотики, але...
В буддизмі (того часу) не має Бога, ці всі байки виникли десь в 18 - 19 столітті. В період розвитку теософії (Блаватської, Реріха, Андреєва...Анні Безант)

Я так розумію ви зі мною не збирається розмовляти Іоане.

Я вважаю що дискусія не має перспективи...

2 Ygir


Чому ні?
Вибачте якщо Вам здалося що я не хочу
Я з радістю буду спілкуватися. Ви хочете на дану тему, чи про щось інше?

Внутрішній світ кожного українця зберігає в собі тисячолітню пам'ять предків, і закладається з дитинства за допомогою осягнення величезного багатства культурно-світоглядних надбань українців. Казки, легенди, десятки тисяч народних пісень, українська міфологія - ці та інші результати творчої діяльності українців дають можливість знайти відповідь на більше питань, аніж відповіді християнської моралі. Христові заповіді не внесли в нашу свідомість нічого нового. Вони лише повторили все те, що було до Християнства, бо Христос не взяв це нізвідки. Він повторив світоглядні принципи своїх предків - праукраїнців-галілеян. Він лише перевів цей світогляд на інший рівень, кодифікував його, спростив для інших народів, які за рівнем духовного розвитку значно поступалися людям, що жили на берегах Дніпра та Дністра....

...Україна живе збідненою духовною ідеологією, що складається з уламків прадавньої української духовності. Християнство і українське дохристиянство - то яблуко і яблуня. Тільки ми прагнемо виколупати останні соки з яблука, а не полити яблуню, щоб вона дала нові плоди. Над цим треба задуматися і не робити круглі очі на такі от висловлювання. Кожна думка є суб"єктивною і не може бути єдино правильною. Скільки людей, стільки різних думок на питання віри і духовності!

Кхм. Н-да. Ні, це все правильно - скільки людей, стільки й думок...

Однак очі в мене зробилися круглі. Коли прочитав про "праукраїнців-галілеян - предків Ісуса". Можна поцікавитися - звідки це?

Також мені особисто було б дуже важко якось виміряти, щО саме дасть відповіді на більшу кількість питань - українська міфологія чи християнська мораль. Наскільки мені відомо, дохристиянські "українські" вірування не настільки добре вивчені, щоб можна було робити подібні порівняння.

І чому духовний розвиток населення берегів Дніпра і Дністра був вищим за рівень тих же римлян? Мені просто цікаво, що ж це за загадкова культура тут була? Про Трипільську (яку всіляко намагаються оголосити мало не “праукраїнською державою”) інформації зовсім небагато. Все більше припущення. То хто ж це був? Атланти якісь...

Щодо уламків прадавньої української духовності... Воно то так - чим менше ми знаємо про предмет, тим легше нам цей предмет ідеалізувати.
Знову ж таки – з “прадавньою” іще якось можна погодитися (з “уламками” теж), однак чи “української”? Знову виникає питання “що ж таке Україна і коли вона з*явилась” і “хто ж такі українці”.

Взагалі по питанням на релігійну тематику краще звертатись на спеціалізовані сайти. Ті самі Рус-Скай мають досить активний форум. Чи сайт Кураєва. Колись проглядав – досить цікаво і аргументовано сперечаються. Професійно, із знанням справи.

То не важко пане Махновцю... Береться просто історична література, де вказано, звідки на територію Палестини прийшли галілеяни.. і все

А галілеяни від іудеїв відрізнялися досить суттєво.. Тому казати, що Ісус то жидівський пророк - безглуздя... він не був жидом!

То не важко пане Махновцю... Береться просто історична література, де вказано, звідки на територію Палестини прийшли галілеяни.. і все

Хм. То справді не важко - на запитання про джерела інформації відповісти - "з історичної літератури". :lol:

Богдане, не має такої ІСТОРИЧНОЇ літератури!!!!!!!!!!!!

А якщо це Ви маєте її. То це просто переворот в історіографії, сенсація! :)

М.О.ЧМИХОВ
БЕЗСМЕРТНИЙ «ЗАКОН»
Уривок з книги: Микола Чмихов: "Джерела язичництва України-Русі" / Упорядкування Валентини Чмихової/ ІНДОЄВРОПА: Тематичний випуск. — 7506 (1988—1989). — Кн. 1—4. Розділ 5.
Адже Пуруша — це Всесвіт,
що існував і буде існувати.

Рігведа.
Нині очевидним стає той факт, что взаємозв'язок людства й природи відбивається у вигляді спільних періодів їхнього розвитку, які відповідають археологічним епохам.
Найбільш правдоподібними уявляються рубежі між епохами:
— неолітом (і його кінцем — мідним віком) і бронзовим віком (близько 2800/2750 р. до н. е. );
— бронзовим і залізним віками (близько 1200 р. до н. е. );
— раннім залізним віком і середньовіччям (кінець IV—початок V ст.).
Можна помітити, що між цими рубежами минало близько 1600 років. Це, можливо, не випадково. Адже й неоліт, згідно з отриманими нами даними, почався також за 1600 років до бронзового віку (близько 4400 р. до н. е. ).
Логічно припустити, що періоди голоценової епохи змінюються в силу якоїсь закономірності. Характер таких коливань став предметом спеціальних досліджень, і їхні основні результати знайшли підтримку археологів.
Зокрема, М. Косарєв прийшов до висновку: глобальні зміни клімату, що відбилися в археологічному матеріалі, відповідають схемі В. Шнітнікова. За нею, голоцен ділиться на 1850-річні періоди, котрі складаються з вологої (300—500 років), перехідної (700—800 років) і сухої (600—800 років) фаз.
Ці періоди збігаються з повторюваними максимумами приливоутворючої сили небесних світил (за О. Петтерсоном), відповідно до яких через кожні 1700 років Земля, Місяць і Сонце значний час розміщуються на одній прямій. При цьому приливостворюючий вплив Місяця і Сонця на Землю різко збільшується. Це призводить до підвищення загальної зволоженості клімату.
На 1850-річні цикли накладаються й інші максимуми приливоутворюючої сили Місяця і Сонця, які повторюються через 84—93 роки. А також максимуми подібного загального впливу інших планет — Марса, Венери, Урана, Сатурна та Нептуна (через 1680, 168, 84, 24, 12 років).
Деякі з названих ритмів (168- і 84-річні) відповідають історично відомим найбільш значним повеням Нілу.
Висновки В. Шнітнікова і М. Косарєва використані в роботах інших дослідників, зокрема Я. Гершковича і М. Ієвлєва. А. Нікітін звернув увагу на те, що, крім періоду В. Шнітнікова, на стародавні суспільства впливав і (ймовірно, залежно від положень планет) обгрунтований І. Пудовкіним та Г. Валуєвою 1200—1800-річний період переміщення магнітного центру Землі замкнутою еліптичною орбітою.
Максимальна зміна сили тяжіння на рубежах циклів викликає на певних територіях тривалі й згубні посухи1*. Тому слід звернути увагу на деякі особливості опису настання Страшного суду, або кінця світу.
Зокрема, згідно з християнським ученням, Сонце тоді перетвориться «на тьму», а Місяць — «на кров». Це відповідає вигляду світил на момент затемнення Сонця.
З «Магабгарати» відомо, що одним з найбільш значних порушень неба наприкінці юг буде затемнення Сонця. Його поглине демон Рагу:
«Запалають тоді весь небокрай і рухомі сузір`я, зміниться хід світил і сплутаються [напрямки] вітрів, страшне видовище являтиме частий дощ метеорів. Поруч із Сонцем виблискуватимуть шість інших, і всі вони разом із шумом і тріском запалять небеса…
Тисячоокий не вчасно посилатиме дощ…
Рагу в кінці юг поглинатиме Сонце не тільки призначеного дня…
І всюди запалає вогонь» (III, 188, 74—84).
Всесвітня пожежа, затьмарені Сонце і Місяць, падіння зірок, землетрус були основними рисами уявлень про кінець світу й у слов`ян:
«Тоді земля затрясеться
І камені всі розпадуться,
Сонце і місяць затьмаряться,
Часті зірки на землю спадуть»2*.
Сучасники Платона вважали, що кінцем світу стала гігантська пожежа, викликана падінням на землю Фаетона. Цікаво, що це також збігалось із затемненням Сонця:
«День, кажуть, без кінця минув:
Пожежі — Всесвітові світ доставляли»
(Овідій. Метаморфози. II, 331—332).
Тому закономірною уявляється і традиція дослідження сонячних затемнень античною інтелігенцією (про це, зокрема, згадував Платон у «Федоні»), і численні стародавні зображення Сонця на рогах Місяця або у вигляді диска з накладеним на нього півмісяцем, що відповідає схемі затемнення Сонця Місяцем.
Дана схема затемнення чудово передана і в «Біблії» в образі жінки-знамення. Адже після звуку труби цього ангела не тільки вдарять блискавки, загримить грім, почнеться землетрус і піде великий град, а й з`явиться на небі знамення: жінка, вдягнена в сонце, під ногами в неї знаходиться місяць, а на голові — вінок із 12 зірок (Об`явлення Іоанна Богослова. 11, 19—12, 1).
Багато народів, зокрема й слов'яни, вважало: вселенська пожежа в кінці світу закінчиться потопом, води якого омиють Землю і відродять її. Причому поновлення стабільної ситуації після катаклізмів також визначалося розташуванням небесних тіл: «У жорстоких муках минатиме кінець юг, а потім своєю чергою поновиться [весь] світ, починаючи з двічінароджених. Через певний час доля знову буде несподіванно прихильною до світу. Місяць, Сонце, Тіш'я (чи Пуш'я — сузір'я місячного зодіаку, частина сузір`я Рака, яке вважають «домом» Венери. — М.Ч.) і Брігаспаті (Юпітер. — М.Ч.) зійдуться під одним знаком зодіаку, і тоді [знову] почнеться Крита [юга]» (Магабгарата. III, 188, 85—93).
Повторюваність найважливіших природних процесів зумовлена передусім обертальною природою Сонячної системи, а також взаємодією в ній. Серед циклів, які відбивають дану закономірність, виділяються:
— сонячні цикли активності;
— цикли них явищ на Землі (приливоутворючої сили Місяця і Сонця, прецесії Землі, сарос — період повторень сонячних затемнень в масштабі всієї планети при збігу на одній прямій центрів Сонця, Місяця і Землі, цикл О. Петтерсона);
— цикли еволюції руху Землі (коливання швидкості обертання, коливання земної осі, зміна орбітальних параметрів);
— цикли взаємодій у Сонячній системі, зумовлені повторенням однакових взаємних положень планет3*.
Найвідомішими серед циклів Місяця і Сонця є два:
— 19-річне «коло Місяця», по завершенні якого фази Місяця випадають на ті самі числа календаря (зокрема, початок місячного місяця та сонячного року);
— 28-річне «коло Сонця», з початком якого збігаються дні тижня і числа місяця.
Спільний початок таких кіл настає через 532 роки, коли відбувається збіг фаз Місяця, днів тижня і чисел місяця.
Можна помітити, що в кожній із завершених 1600-річних археологічних епох досить виразно виділяється одна третина або дві третини. Інакше кажучи, правомірно вважати: 532-річне коло, яке одержало в стародавні часи назву «Індиктіон», «Великий індиктіон», «Велике коло», «Церковне коло» і «Миротворче коло», було третьою частиною кожної (!) археологічної епохи.
Отже, кожна археологічна епоха має налічувати 1596 років? Згідно з новими даними, цикл О.Петтерсона вважається рівним 1600 рокам. У такому випадку, чи кожна археологічна епоха відповідає цьому циклу? І як визначити початок 532-річного циклу? Можливо, моментом збігу нового місяця і весняного рівнодення.
Відлуння таких уявлень зафіксовані у слов`ян. І. Климишин довів: перед введенням християнства на Русі вживався, як і в багатьох інших стародавніх народів, місячно-сонячний календар із 19-річним циклом.
Існування його зумовлювалось тим, що в наших широтах зміну пор року і сам рік (365,25 діб) визначали за рухом Сонця (точніше, Землі навколо Сонця), тривалість місяця (29,53 діб) — періодом зміни фаз Місяця, починаючи з народження молодого місяця. А рік починали з народження місяця, найближчого до весняного рівнодення.
Сонячний рік дорівнював 365 дням, а 12 місячних місяців, що входили до нього, — 354 дням. По завершенні першого року циклу різниця між наступним весняним рівноденням і найближчим до нього початком місяця складала 11 днів. Тобто наступний рік починався за 11 днів перед початком місяця. А по завершенні другого року ця різниця зростала вже удвічі.
Щоб уникати такої невідповідності, слов`яни в межах 19-річного циклу періодично додавали сім 30-денних місяців. В результаті цього на початку нового 19-річного циклу весняне рівнодення (початок року) і початок місяця збігалися.
Наявні на початку циклу незначні розбіжності між рухом Місяця і Сонця зводились до мінімуму при об`єднанні в більші, 76-річні, цикли і майже цілком зникали в 532-річних циклах. У тих, що пов`язані з настанням глобальних катастроф!
Наші пращури, виходячи з усього, вміли визначати час наступу таких катаклізмів. Згідно з їхніми уявленнями, кінець світу мав настати, якщо під час святкування Нового року — масляної, яке тривало тиждень, не народиться новий місяць4*.
Можливо, це мало статися внаслідок уже згаданих змін (чи зупинки) обертання Всесвіту, через які Місяць не міг «народитись»: «…доки є Сонце і рух за колом, усе існує й зберігається у богів і людей. А якби раптом це стало, наче вкопане, то всі речі загинули б і… все повернулось догори дном» (Платон. Теетет. 153d).
Слов`яни вважали, що кінець світу настане і в тому випадку, якщо місяць народиться чорним (можливо, слабко освітлюваним на «загромажденому» в ці дні численними космічними тілами небі): «Як буде місяць чернець, то буде й світу кінець». Причому «чернець» мав «народитись і зійти на великий піст», тобто одразу після масляної5*.
У східних слов`ян перше наукове пояснення затемнення Сонця як покриття його диска диском Місяця в новомісяччя відноситься Тельки до 1563 р.: «Перед вечором була погибель Сонцю, таки Місяць підійшов під Солнце і бисть мрачно не много, в началі народження Місяця»6*. Однак виникло воно набагато раніше. Очікування катаклізму на початку весни під час сонячного затемнення відбивається в народних віруваннях про шлюбну пару Місяця (чоловіка) і Сонця (жінки).
Литовці вважали, що шлюб Місяця і Сонця укладається навесні. На думку германців, ця пара сходиться Тельки під час сонячного затемнення, тоді й свариться. Шлюб символізував сонячне затемнення, можливо, тому, що, виходячи заміж, жінка повинна покривати голову (як під час закриття Сонця Місяцем).
Слов`яни стверджували, що Місяць і Сонце розлучаються з першими морозами і зустрічаються Тельки навесні. Тоді довго перебувають разом. Але іноді Місяць затіює сварку, яка закінчується землетрусом7*.
У давнину вірили, що кінець світу настає тоді, коли сонце або місяць потрапляють у пащу звірині.
В індоєвропейських народів у зв'язку з кінцем світу у різних варіантах згадуються вовки. В українців діють хорти св. Юрія, а в скандинавів пащу вовка мала навіть Гелла (Пекло). Французи вважали, що кінець світові прийде тоді, коли зуби вовка схоплять місяць. За скандинавською Еддою, — коли один вовк ковтне сонце, а інший — схопить зубами місяць.
Досить часто замість вовка називали зміїв. Саме змії у слов'ян та германців ковтали сонце, місяць, зорі. В «Євангелії» змієм виявився диявол, який хотів знищити світ:
«І з'явилася інша ознака на небі, — ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.
Його хвіст змів третину зір із неба додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить.
І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годувати її тисячу двісті шістдесят день.
І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений він був додолу, а з ним його анголи були скинені» (Об'явлення св. Івана Богослова. 12. 3, 7).
Нам здається, що ці факти дозволяють дещо інакше тлумачити деякі інші вже відомі нам факти.
Замислимося.
Адже, наприклад, новонароджене дитя є символом майбутнього і запорукою приходу кінця світу через його знищення (приходу Страшного суду). А змій, який начебто також прагне знищення світу, разом з тим намагається все ж таки зберегти (!) цей старий світ. Для цього змієві й необхідно з'їсти дитину.
Таким чином, одна з найважливіших, хоча й дещо прихованих, функцій змія-диявола — збереження (а не руйнування) світу теперішнього.
Дещо несподіваним у цьому є те, що поведінка змія абсолютно тотожня поведінці, скажімо, Крона. Він був уособленням своєї епохи. Крон намагався відібрати в богині Геї їхніх спільних дітей (у т. ч. й Зевса), щоб з'їсти їх, не дати їм вирости й утвердити вже нову, свою, епоху.
Потім, пригадаємо, сам Зевс намагався з'їсти свого сина Аполлона, знаючи, що той несе нову епоху, у якій Зевс втратить владу.
Отже, наведені спроби поїдання богами дітей, змієм-дияволом дитини жінки-знамення відповідає найдавнішим уявленням про глобальні катаклізми на зламах епох, коли сили старої епохи намагалися марно боротися з віяннями майбутньої епохи.
Найдавніше усвідомлення суті такого зламу належить до часу зміни епохи Крона епохою Зевса — зміни Золотого віку Срібним. Тобто зламу протонеоліту і неоліту.
У мітах греків спроба поїдання своїх дітей, народжених від богинь здійснюється царями-богами. В «Біблії» сім голів змія-диявола також увінчано коронами, що показує його царське походження. Як і жінка-знамення, змій-диявол є також небесним знаменням.
Отже, нам здається: цих фактів цілком достатньо для припущення, що в образі змія-диявола збережено риси того самого язичницького Бога-царя і водночас батька дитини, яку мала народити жінка-знамення. Однією з його іпостасей був змій.
Таким чином, опис переслідування жінки змієм-дияволом відповідає давнім мотивам священного шлюбу. Зокрема, між змієм-драконом Зевсом та Персефоною, або Аполлоном та Дріопою.
У свою чергу, це ще раз дозволяє підтвердити припущення про зображення священного шлюбу як глобального катаклізму.
Таким чином, гіпотетично повний міт про священий шлюб можна уявити і так.
Шлюб укладається на зламі епох божественними батьками. Вони передчувають наближення глобального катаклізму і хочуть народити дитину, що стане символом майбутньої епохи. Завданням матері є народити цю дитину. А завданням батька, який відповідає за збереження існуючого життя Всесвіту, — намагатися знешкодити новонародженого. Причому зробити це таким способом, щоб той усе одно міг активно діяти пізніше або відродитися, можливо, в новій якості (вкинути до в'язниці, проковтнути...).
Таким чином, новонароджене дитя-жертва повинно зникнути (іноді надовго) для своєї нової майбутньої появи. Надалі, виросши, дитина веде боротьбу проти свого батька, скидає його з трону й утверджує свій космічний порядок. Порядок нової історичної епохи.
По закінченні цієї епохи ситуація повторюється, але вже з сином цього колишнього новонародженого.
Таким чином, священий шлюб був символом утвердження прогресу через черговий глобальний катаклізм.
Очевидно, таке розуміння зміни епох було характерною рисою світогляду індоєвропейців і семітів.
Подібним чином може бути розцінена історія, наслідком якої стало творення світу Мардуком. Праматір Тіамат разом із своїм чоловіком Кінгу намагалася боротися проти своїх дітей і на деякий час досягла своєї мети. Але останній її син Мардук все ж таки вступив до бою, переміг Тіамат та Кінгу, утвердив новий світ.
Не хотілося б щоб наші слова стали образою для християн, але християнське вчення зберегло цю традиційну формулу також. Народжений, як ми вже зазначили, у традиціях священого шлюбу, будучи водночас сином Бога, Христос через деякий час стає жертвою і зникає із земного життя. Але так, що постійно впливає на нього, а потім — на момент Страшного суду з'явиться й керуватиме утвердженням нового космічного (у т. ч. й суспільного) порядку.
Отже, сюжети, пов'язані з глобальним катаклізмом, несподівано для нас виявилися поширеними не лише у християнстві, а й за тисячі років до його появи.
Це є підставою розглядати як картини кінця світу (глобального катаклізму), крім згаданих раніше композицій священного шлюбу, ще й зображення небесних летючих собак (вовків), мітичних тварин із собачими (вовчими) пащами, зміїв-драконів. Причому часто поруч із різними космічними символами. Ці образи поширені з неоліту, у т. ч. й на території України. Особливо виразно такі композиції представлено на кераміці Трипілля.
У зв'язку з цим звернімося ще до одного біблійного сюжету про момент кінця світу перед його наступним відродженням:
"І небесні світила позникають, а небо, як звій книжковий, буде звивене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіговниці плід недозрілий.
І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова та ворона, і над ним він розтягне мірильного шнура спустошення та виска знищення...
Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця, і висиджувати буд та вигріватиме яйця свої...
Там теж яструби будуть збиратися один до одного..." (Книга пророка Ісаї. 34, 4, ІІ, 15).
Пригадаємо уявлення індійців про ототожнення Землі та Всесвіту-вівтаря зі шкурою (шкірою) і збирання Всесвіту як шкури (шкіри) у кінці світу:
"... Молитву, приємну уславленому Варуні,
Який розбив землю, щоб розстелити [її]
Для сонця, як жрець — шкуру [жертовної тварини].
(Рігведа. V, 85,І);
"Високо догори проштовхнув він [Варуна. — М. Ч.] небозвід,
Двояко [створив] світило й розстелив землю
(Рігведа. VІІ, 86, І);
"Розколи, дарбго, серце
Суперників, ненависників, о амулете!
Наче [сонце], що сходить, — шкуру землі..."
(Атхарваведа. ХІХ, 28, 4);
"Ось ці три землі.
Адже з них [наша] земля вища.
З їх шкури я
Схопив лікувальний засіб"
(Атхарваведа. VІ, 21, І);
"Що в тебе шкура, о ти, з сотнею одана,
Що волоски [шерсті], о неушкоджена, — ..."
"Хай буде вівтарем твоя шкура,
Жертовною соломою волоски, що в тебе"
(Атхарваведа. Х, 9, 2, 24);
"Коли люди згорнуть простір, наче шкіру,
Тоді [й] без розпізнавання бога настане кінець [їхньому] стражданню."
(Шветашветара упанішада. VІ, 20);
"Адже Рудра, який володіє цими світами
за допомогою сил владарювання,
єдиний — (мудреці) не тримаються другого.
Він стоїть перед людьми;
створивши всі світи,
він, пастир, згортає [їх] у кінці часу"
(Шветашветара упанішада. ІІІ, 2).
Наведеним вище звоям-зміям близький образ летючого звою, викликаного Богом для нищення порушників його законів разом із оточуючою їх природою (у видінні пророка Захарія):
"А я відказав: "Я бачу летючого звоя. Довжина його — двадцять мірою ліктем, а ширина його — десять ліктів".
І сказав він мені: "Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде знищений згідно з тим, що з того боку звою написане. І привів Я його, прокляття, — говорить Господь Саваот, — і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його" (Книга пророка Захарія. 5, 2—4).
Ще виразніший зв'язок змія із нищенням у день Суду (але вже всього світу) містить «Об'явлення Івана Богослова» (6.13—14):
"І на землю попадали зорі небесні, як фігове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер...
І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць..."
Порівняємо все це також із зображенням пергаменту неба, яке звиває Янгол у момент Страшного суду на фресці Кирилівської церкви .
Хіба це не відповідає спіралеподібним композиціям, складовими частинами яких часто явно є фігури змій на буго-дністровському, трипільському чи катакомбному посуді? Вони часто виконані також шнуровою орнаментацією або супроводжувані шнуровими композиціями ("шнур спустошення"?) і вертикальними лініями чи смугами ("висок знищення"?). Хіба цьому суперечать пташині (іноді виразно совині, яструбині й воронячі ) морди, що утворюються цими ж спіральними композиціями? Їхні кола чи овали тоді стають очима птахів ...
А проте християни вважали, що кінець світу (Страшний суд) має наступити не через 1596 років, а значно пізніше — наприкінці сьомого тисячоліття існування людей. Кожне з цих тисячоліть символізувало окремий день Господень.
Виходячи з різних відправних точок сотворення світу і вважаючи, що світ має існувати 7000 років, християнські богослови намагалися передбачити його кінець. Зокрема, вважаючи, що світ сотворено близько 5508 р. перед «Різдвом Христовим», на Русі кінець світу очікували наприкінці 1491 р.
Але богослови не звернули уваги на те, що кінець світу мав наступити не на сьомий день (після шостого), а перед восьмим (в кінці сьомого).
Це, між іншим, цілком впевнено стверджував Августин: «…сей сьомий вік буде нашою суботою, кінець якої буде не ввечері, а Господнім, наче вічним осьмим днем, який Христос освятив своїм воскресінням, передзображуючи тим вічний спокій не Тельки духу, а й тіла…» (Про град Божий. XXII, 3).
Таким чином, у найстародавнішому варіанті кінець світу мав наступити не близько 7 тис., а близько 8 тис. років від сотворення людини. Датою цього сотворення Августин вважав середину VI тис. до н. е. Він відносив себе до шостого віку (тисячоліття) і вважав, що від появи Адама не пройшло й 6 тис. років.
З цього можна зробити висновок: основою циклу, який почався сотворенням світу і завершується Страшним судом, були стародавні передхристиянські уявлення про цикл, рівний маже 8 тис. років і пов`язаний з космічним катаклізмом і сонячним затемненням. Тобто, можливо, про «Великий миротворчий» або «Великий пасхальний» цикл, який складається з 7980 років. Він унікальний тим, що, починаючи з будь-якої умовної дати, рахунок днів у ньому можна було вести безперервно і послідовно8*.
Але уявлення про первісний смисл цього циклу до моменту розповсюдження християнства було значною мірою загублено, оскільки християни викристовували його лише при розрахунку пасхалій.
Про це ж, імовірно, свідчить і те, що, наприклад, у другому Посланні Петра «день Господень» дорівнює I тис. років. А в Августина ці дні чи віки, які відповідають тисячоліттям, тривають від Адама до потопу (перший день) і від потопу до Авраама (другий день). Вони були рівними між собою Тельки за числом поколінь, а не за часом.
Даний цикл може мати безпосереднє відношення і до нас, — адже першолюди, згідно з древніми індоєвропейцями і семітами, жили в протонеоліті, неоліті, мідному, бронзовому і ранньому залізному віках. Тобто чотири епохи по 1596 років (мідний вік зайняв останню третину неоліту). А за уявленнями християн мали жити ще деякий час.
Отже, ми живемо в п`ятій від появи людини 1596-річній епосі. Її кінець знаменуватиме і кінець 7980-річного циклу.
Але в стародавні часи пам`ятали і про епоху, яка передувала появі їхніх ранніх предків і вже була кимось населена (богами, «земнонародженими»). А ця епоха почалась із встановлення сучасного клімату. Тобто була періодом будівництва світу з хаосу, зокрема і водного, після відступу льодовика.
В такому разі, необхідно враховувати і мезолітичне 1596-річчя, і 9576-річний цикл, що почався з мезоліту. Його, можливо, відображено в уявленнях греків про повернення душ померлих на небо через 10 тис. років. Тому на особливу увагу заслуговують передусім 532-, 1596-, 17980- і 9576-річні цикли. У зв`язку з цим звернімося до виділених А. Рєзніковим основних циклів, пов`язаних з повторюваністю в Сонячній системі природних процесів.
Меркурій, Земля, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон займають однакові взаємні положення через 26,553 місяця (2,213 року) і через 34,718 місяця (2,893 року). А отже — через 531,12 року (2,213 по 240 раз), 1595,6 року (2,213х721), 9575,7 року (2,213х4327), 532,3 року (2,893х184), 1594 чи 1596,9 року (2,893х551 або 2,893х552), 7978,9 (2,893х2758) і 9675,8 року (2,893х3310).
Меркурій, Марс, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон (без Землі і Юпітера) займають однакові взаємні положення через 43,423 місяця (3,619 року) і через 52,373 місяця (4,364 року). Тобто через 531,99 року (3,619х147), 1595,98 року (3,619х441), 7979,9 року (3,619х2205), 9575,87 року (3,619х2646), 532,4 року (4,364х122), 1597,2 року (4,364х366), 7981,8 року (4,364х1829), 9574,6 року (4,364х2194).
Повторення однакових взаємних положень Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна і Плутона наступає через 14,506 місяця (1,209 року), тобто через 531,96 року (1,209х440), 1595,88 року (1,209х1320), 7979,4 року (1,209х6600), 9575,3 року (1,209х7920). А Меркурія, Венери і Землі — через 38,088 місяця (3,174 року). Або через 530,1 року (3,174х167), 1596,5 року (3,174х503), 7979,4 року (3,174х2514), 9576 років (3,174х3017). Сполучення Землі з Марсом і Юпітером повторюється в середньому через 26,2 місяця (2,183 року). А отже — через 532,7 року (2,183х244), 1595,8 року (2,183х731), 7981 рік (2,183х244), 1595,8 року (2,183х731), 7981 рік (2,183х3656), 9576,8 року (2,183х4387).
Коливання земної осі відносно Сонця і Місяця здійснюється в циклі, який дорівнює 18,6 року. А отже — через 539,4 року (18,6х29), 1599,6 року (18,6х86), 7979,4 року (18,6х429) і 9579 років (18,6х515).
Збіг на одній лінії центрів Сонця, Землі і Місяця відбувається через 18,05 року. А отже — через 523,45 або 541,5 року (18,05х29 або 18,05х30), 1588,4 року (18,05х88), 7978,1 року (18,05х442), 9566,5 року (18,05х530).
Проходження певної активної області Сонця через його центральний меридіан при такому ж взаєморозташуванні Сонця, Землі і Місяця (що пов`язано з основним — 11-річним — циклом сонячної активності) здійснюється через 2,205 року. Тобто через 531,4 і 533,6 років (2,205х241 і 2,205х242), 1596,4 року (2,205х724), 7979,9 року (2,205х3619) і 9576,3 року (2,205х4343).
Тельки 9576-річний цикл — на відміну від 532-, 1596-, 7980-річних — є повторенням 168-річного ритму (168х57) максимумів приливоутворюючої сили Марса, Венери, Сатурна, Урана, Нептуна. Він уже підтверджений, зокрема, рекордними повенями Нілу.
В свою чергу, 168-річний цикл можна співвіднести з циклом 14,596 місяця, або 1,209 року (1,209х139=168,051), повторюваних взаєморозташувань Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна і Плутона.
Виділяючи вісім кіл руху Космосу (Місяця, Сонця, Венери, Меркурія, Марса, Юпітера, Сатурна і нерухомих зірок), Платон стверджував:
«Повна кількість часу повного року завершується тоді, коли всі вісім кіл, різних за швидкістю, одночасно прийдуть до своєї вихідної точки, співвідносячись із мірою кола тотожного, що одноманітно біжить» (Тімей. 39d).
Даний момент, можливо, буде отримано, якщо ми перемножимо період повторюваного через 14,506 місяця, або 1,209 року, розташування Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна (а разом з ними й Урана, Нептуна, Плутона), через 43,423 місяця (3,619 року) — Меркурія, Марса, Сатурна (і разом з ними Урана, Нептуна, Плутона) і через 2,205 року — Сонця, Землі й Місяця. Словом, ті цикли, в яких пов`язані між собою всі відомі Платону світила і планети.
Результатом стане період 9,648 року, тобто 530,64 року (9,648х827) і 9580,46 року (9,648х993).
Можна зробити висновок:
— 532-, 1596-, 7980-, 9576-річним циклам досить точно відповідають повторення взаємних розташувань Меркурія, Землі, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна, Плутона; Меркурія, Марса, Сатурна, Урана, Нептуна, Плутона; Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна, Плутона, а також сполучення Землі з Марсом і Юпітером;
— 1596-, 7980-, 9576-річним циклам — такі самі взаєморозташування Меркурія, Венери, Землі; Сонця, Землі і Місяця при проходженні певної активної області Сонця через його центральний меридіан, а також парні поєднання Землі з будь-якою планетою;
— 7980-річному циклу — коливання швидкості оберту осі Землі (через 9,3 року), коливання земної осі, які визначаються положенням Сонця і Місяця (через 18,6 року);
— майже 7980-річному циклу — початок часу кожного з восьми кіл Платона (через 7978,9 року) і цикл Сароса (7978,1 року);
— 9576-річному циклу — 168-річні ритми загальної і приливоутворюючої сил Марса, Венери, Сатурна, Урана, Нептуна і 8,5-річні цикли оберту перігея Місяця.
Отже, 1596-річні цикли мають супровождуватися більш різкими змінами клімату, ніж 532-річні.
Найбільш серйозні порушення природної ситуації відбуваються на рубежах 7980-річних циклів. А зміни в природі наприкінці 9576-річного циклу, ймовірно, наблизяться за своими масштабами до тих, які відбулися на рубежі палеоліту і мезоліту.
Навіть якщо ми в даному випадку і помиляємося, збіг завершення нинішніх 7980- і 9576-річного циклів дозволяє припустити: наше майбутнє, здається, далеко не безхмарне.
Загалом, епоха голоцену может бути представлена схемою9*, яка в цілому непогано відповідає і наведеним раніше кліматичним змінам та періодам історії — передусім Східного Середземномор`я і Причорномор`я (в залізному віці — і деяких інших територій).
Це дозволяє припускати:
1. «Пупом Землі» були Близький Схід і навколишній простір.
2. Звідси й можна очікувати початку нової епохи.
3. Найбільш передові країни до 2015 р. житимуть за основними законами загальнофеодального (з 419 р.) циклу, в якому комунізм неможливий (?).
ПОЧАТКОВІ ДАТИ
Стара ера
7562 — голоцену (мезоліту) (?)
7030 — середнього мезоліту (?)
6498 — пізнього мезоліту (?)
5966 — протонеоліту
5434 — середнього протонеоліту
4902 — пізнього протонеоліту
4370 — неоліту
3838 — середнього неоліту
3306 — пізнього неоліту (мідного віку)
2774 — бронзового віку
2242 — середнього бронзового віку
1710 — пізнього бронзового віку
1178 — залізного віку
646 — античного рабовласництва (скитського періоду)
114 — розквіту античного рабовласництва (сарматського періоду)
Нова ера
419 — середньовіччя
951 — розвинутого феодалізму
1483 — капіалізму (в одних народів) і пізнього феодалізму (в інших)
2015 — кінець голоцену, початок післязалізного віку (?)
Але чому саме 2015 р.?
Спробуємо обгрунтувати цю критичну дату.
Неминучість космічного катаклізму в першій половині XXI ст., вважаємо, відтверджується цілою серією затемнень Сонця в день весняного рівнодення (20 березня) — у 2015, 2034, 2053 рр., а також у сусідній день (19 березня) — у 2007 і 2072 рр.
За останні 4 тис. років таке «нашарування» затемнень навколо дня весняного рівнодення, до того ж на рубежах припущуваних 532-річних циклів (також розділених 19-річними періодами), ми відзначаємо тільки в VII ст. до н. е.
В 665 і 646 рр. до н. е. затемнення Сонця відбулися в день весняного рівнодення, який випав тоді на 27 березня. А в 608, 627 і 684 рр. до н. е. це небесне явище траплялося 26 березня.
Однак тільки затемнення 2015, 2034 рр. н. е. і 665, 646 рр. до н. е. — повні. І тільки затемнення 2015 р. н. е. і 646 р. до н. е. відстоять одне від одного на кількість років, кратну 532 (2660 років).
Таким чином, вони відповідають одне одному початком і кінцем циклу затемнень. Все це вказує на те, що саме 2015 р. н. е. і буде роком кінця 7980-річного циклу.
Слід мати на увазі: повне затемнення Сонця в день весняного рівнодення відбувається (в циклах, кратних 532-м рокам) Тельки через 2660 років. Раніше такий збіг мав відбутись у 3306 і 5966 рр. до н. е.
Отже, 5966 р. до н. е. і 2015 р. н. е. — це початок і кінець 7980-річного циклу.
Але й в інших випадках збіг весняного рівнодення і повного затемнення Сонця (в циклах, кратних 532-ом рокам) мав місце лише в роки великих змін в житті природи та суспільства.
Не випадково багато вчених вважали (а деякі вважають і нині) справжнім початком залізного віку саме історичний поворот у середині VII ст. до н. е. А з 3306 р. до н. е. почався мідний вік.
Виділеним нами періодам віповідають й інші значні зміни в житті Землі. Нагадаємо найважливіші з них (за Є. Філіпповим).
1. При переході від плейстоцену до голоцену і від палеоліту до мезоліту (за датуванням Є. Філіппова — в межах XIII—XI тис. до н. е. ) магнітне поле Землі змінилось. Одночасно у Всесвіті спалахнула наднова зірка, в результаті чого в полярних льодах Землі різко підвищилась концентрація ізотопу берилію10. Нашу планету трусили сильні землетруси і вулканічні виверження. В опадах підвищилась концентрація урану, викинутого із земних надр.
2. Наступна інверсія магнітного поля Землі, датована Є. Філіпповим у межах VIII—VII тис. до н. е., також збіглася з підвищенням концентрації берилію10 у полярних льдах в результаті спалаху наднової зірки.
Можливо, цією зіркою було «друге Сонце» шумерів, розміщуване ними, як прийнято вважати, на межі сузір'їв Корми і Паруса. Австралійські вчені виявили тут пульсар, однак вважають, что спалах відбувся пізніше — в VI—IV тис. до н. е. Ця дата, скоріш за все, більше відповідає шумерській історії, а отже, й істині.
Тоді ж знову підвищилась концентрація урану в гідросфері й на поверхні Землі. Нам здається, що в даних випадках представлені дві окремі різкі зміни в житті Всесвіту. Більш ранній — на рубежі мезоліту і протонеоліту. Більш пізній — на рубежі протонеоліту і неоліту.
3. Остання геомагнітна інверсія відбулася близько 3200—2900 рр. до н. е. і відповідала, на думку Є. Філіппова, переходу до бронзового віку в XXVIII—XXVII ст. до н. е.
4. Близько 1200 р. до н. е. значна тектонічна діяльність збіглась у часі з підвищенням концентрації урану в гідросфері й на поверхні Землі. Це ознаменувало, на нашу думку, рубіж бронзового і залізного віків.
Є. Філіппов стверджує, что перелічені зміни в природі Землі викликали мутації живих організмів, зокрема й людей. І тому стали найважливішими рубежами їхньої історії.
Не зайвим буде нагадати про використання 500- і 1500-річних періодів історії у стародавніх джерелах (зокрема, у «Велесовій Книзі»), а також у дослідженнях стародавніх і сучасних астрологів та дослідників (Нострадамуса, Л. Гумильова, П. Глоби та ін.). Надто тих, хто пояснює мутаційні процеси змінами на рубежах даних періодів.
Інакше кажучи, найбільші повороти в житті природи і суспільства на Землі відбувалися при збігові екстремумів у ряді основоположних циклів існування Всесвіту, викликаних причинами, які часто знаходяться за межами Сонячної системи.
Якщо це так, то цілком припустиме існування і зодіаку на чолі з Близнюками. Його створив, згідно з мітом, Мардук ще до появи перших людей (до протонеоліту). При головній ролі Близнюків протягом 6680—4400 рр. до н. е. цей зодіак охоплював весь протонеоліт і міг реально усвідомлюватись людьми «золотого віку».
На користь існування цього зодіаку може свідчити й традиція початку Крітаюги при розташуванні Сонця, Місяця й Юпітера в сузір`ї Рака (наступного на шляху Сонця за Близнюками). Бо передуючий цьому кінець юг міг трапитися при розташуванні Місяця і Сонця (і, можливо, Юпітера) в сузір`ї весняного рівнодення, яким на той час мали бути Близнюки.
Із урахуванням викладеного раніше, наведені тут факти дозволяють розглядати дану схему як універсальну періодизацію (з одночасного початку мезоліту на Близькому Сході і Півдні Європи) історії індоєвропейських і семітських народів у вираженні циклів природи.
Найважливіші ж риси історичних епох і їхніх частин утверджувалися дещо раніше. Наприклад, мезолітична індустрія розповсюдилася ще в плейстоцені, буго-дністровська кераміка з символами Близнюків мала б існувати вже до 4400 р. до н. е. (до початку циклу керамічного неоліту). Рисами не сучасності, а майбутнього є багато відкриттів сьогодення.
В цілому це, можливо, свідчить, що початок історичної епохи дещо випереджає початок відповідного їй природного циклу.
Отже, ми вже знаходимося (хоча б «однією ногою») в новій історичній епосі?..
Але ж у християнстві традиційно існуванню світу від його творення до кінця відводили сім тисяч років. Щоб знайти пояснення цьому, звернімо увагу ще на деякі особливості давніх уявлень про історію.
Мітичні дохристиянські періодизації індоєвропейців закінчувалися періодом, що мав риси епохи раннього заліза. Як правило, основних періодів виділялося чотири (ще один період, який виділявся іноді, мав риси мідного віку). Дуже часто чотири епохи називали Золотим, Срібним, Мідним і Залізним віками. Остання епоха мала закінчитися також катаклізмом. У індійській періодизації наголошено на тому, що Залізний вік завершує цикл із чотирьох епох, бо наступною буде епоха Золотого віку.
Таким чином, індоєвропейці вважали, що їхня історія охопить епохи протонеоліту, неоліту, бронзи та раннього заліза і завершиться з кінцем епохи раннього заліза!
Отже, історичний цикл європейських індоєвропейців мав завершитися на зламі античності і середньовіччя. Саме тоді мав настати й кінець світу. Лише при такому підході християнські філософи епохи античності могли очікувати Страшного суду за поколінь їхньої епохи:
"... не перейде цей рід, аж усе це станеться!" (Євангеліє від св. Марка. 13, 30).
"Усе це трапилось із ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов" (Перше послання св. Павла до коринтян. 10, 11).
"Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!
...час же суд розпочати від Божого дому..." (Перше соборне послання св. Апостола Петра. 4. 7, 17).
"Діти, — остання година! А що чули були, що антихрист іде, — а тепер з'явилося багато антихристів, — з цього ми дізнаємося, що остання година настала!" (Перше соборне послання св. Апостола Івана. І. 18).
"...Господь, Бог духів пророчих послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. То, незабаром приходжу... Час бо близький... незабаром прийду". (Об'явлення св. Івана Богослова. 22, 6-7, 10, 20).
У зв'язку з цим логічним стало й пояснення появи Христа як тієї жертви, що в кінці існування людства знищила своєю смертю гріх, накопичений людьми за всю історію:
"...Інакше Він мусив би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх." (Послання до євреїв. 9, 26).
Це означає, що до початку сучасної епохи наші пращури визначили свою історію у межах 6384 років (1596 р. х 4 = 6384 р.) — від 5966 р. до н. е. до 419 р. н. е. Тобто при цьому творення світу відповідало антіохійській ері (з 5969 р. до Р. Х.).
Очевидно, саме 6384-річний цикл став основою уявлень про сім тисяч років існування світу від його творення до кінця.
Суть у тому, що процес творення світу вважається у християнському вченні не миттєвим актом: творення світу тривало шість днів, а на сьомий день Бог став відпочивати. Кожен із цих днів ототожнювали з тисячею років: "...в Господа один день — немов тисяча років, а тисяча років — немов один день!" (Книга Буття. 1-2).
Вважається, що саме цей конкретний 7-тисячолітній земний час існування світу і було визначено як відображення тижня творця.
Але, на наш погляд, логічніше стверджувати, що було навпаки: 6384-річний цикл став основою днів творення. Тобто 6000 років — шести повних робочих днів, а решта, 384 роки, — робочої частини сьомого дня. Адже з тексту "Біблії", на противагу загальноприйнятій точці зору, випливає, що Бог працював і частину сьомого дня! Він завершував творення неба, землі і небесних світил:
"І були скінчені небо і земля, і все воїнство їхнє.
І скінчив Бог для сьомого працю свою, яку він чинив." (Книга Буття. 2, 1-2).
У такому разі 6384-річний цикл став основою уявлень і про семиденний тиждень, і про універсалізм числа 7.
Нагадаємо ще один важливий приклад ототожнення тисячі років і дня у християнстві. За традиційними уявленнями, людина (Адам) з'явилася шостого дня опівдні (тобто на п'ятий з половиною день). Тому, як вважається, Христос (як новий Адам) з'явився через 5,5 днів (а отже, тисяч років) після першого Адама.
Звідси дату сотворення світу визначено близько 5500 р. до Р. Х.
Виходить, у цьому випадку датою сотворення світу вважають появу Адама (шостий день творення). Але виявляється, що такою датою можна вважати й початок творення (його перший день). Адже, як наголошував Августин Блаженний, "початок творення світу є разом з тим і початок часів, і одне не передувало іншому" (ХІ, VІ).
При символіці дня як тисячі років невідповідність між цими двома підходами дасть істотну різницю у біблійній хронології (5500 років). Однак важко повірити й у те, що проміжок між початком творення світу та появою Адама християни вважали настільки довгим.
Нам здається, що пояснення полягає у неоднозначності символіки дня: крім тисячі років у певному контексті день міг символізувати й рік. Зокрема, 40 днів розвідки Обіцяного Краю посланими Мойсеєм ізраїльтянами і наступна їхня зрада Господа стали основою 40-річних блукань усього народу по пустелі:
"А ваші сини будуть блукати по пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.
Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ..." (Книга Числа. 14, 33-34).
Ще одним символом дня, як і в давніх народів, було, очевидно, століття (вік). На ототожнення священних днів з іншими рівними проміжками (числами) неоднозначно вказано й Августином Блаженним:
"Саме число віків: як би днів, якщо будемо рахувати їх за тими періодами часу, вказівку на які знаходимо у описі, виявиться суботствуванням, тому що число це є сім: так перший вік, як би перший день, протирається від Адама до потопу, другий вік потопу до Авраама, рівні, проте не тривалістю часу, а числом поколінь, так як і в тому, і в іншому знаходиться їх по десять." (ХХІІ, ІІІ, с. 433).
У такому разі конкретні події днів творення логічніше вимірювати й у століттях та їхніх частинах. І припускати, що між початком творення та народженням Адама за однією символічною схемою пройшло 5 (5,5) днів, за іншою — 5 (5,5) століть, за третьою — 5 (5,5) тисячоліть.
Саме друга схема (різниця у 500 — 550 рр.) дозволяє ліквідувати уявну невідповідність між згаданими раніше першим і другим підходами до визначення дати творення світу. При визначенні дати творення за його початком одержимо близько 6000 р. до Р. Х. (а отже, дату творення за антіохійською ерою). При визначенні дати творення за появою Адама — близько 5500 р. до Р. Х. (а отже, дату творення за візантійською і болгарською ерами).
Таким чином, різниця в цих ерах полягала у різних принципах відліку творення світу — в межах того ж самого чоритиепохального 6384-річного циклу його існування.
Можна припускати, що творення світу за появою Адама було прийнято пізніше, ніж за першим днем творення. Зокрема, достеменно відомо: одним із перших визначив, що Христос народився через 5500 років після Адама (як факту створеного світу) Секст Юлій Африканський, у своїй "Хронографії" (221 р.).
Після цього в 353 р. було обгрунтовано візантійську еру "творення світу", де першим днем вважали неділю 1 вересня 5509 р. (або за другим варіантом, який було запозичено і при введенні християнства на Русі Володимиром, — п'ятницю 1 березня 5508 р. до н. е. ).
Близько 400 р. Панодор визначив, що світ був створений 29 серпня 5493 р. до н. е. А через рік Анніан датував цю подію 25 березня 5492 р. Так виникла александрійська ера від "творення світу".
В анонімній "Пасхальній хроніці", написаній у Візантії після 628 р., початковою датою прийнято 21 березня 5507 р. до н. е.
Вказані невідповідності є звичними.
За "Біблією" (Книга Буття. 5) родовід найдавніших допотопних людей був таким: "від Адама до Сифа — 130, від Сифа до Еноша — 105, від Еноша до Кенана — 90, від Кенана до Магалал'їла — 70, від Магалал'їла до Яреда — 65, від Яреда до Еноха — 162, від Еноха до Метушалаха — 65, від Метушалаха до Ламеха — 177, від Ламеха до Ноя — 182 роки».
Отже, від Адама до Ноя пройшло 1046 років, а потоп настав, коли Ноєві було 600 років. Тобто від Адама до потопу минуло 1646 років.
Однак, посилаючись на "Біблію", Нострадамус вирахував: від творення світу до народження Ноя пройшло 1506 років, а потоп настав через 600 років.
Далі Нострадамус стверджував: оскільки потоп тривав рік і два місяці, а після потопу до Авраама пройшло 295, від Авраама до Ісака — 100, від Ісака до Яква — 60, від приходу Якова до Єгипту та виходу звідти — 130, від прибуття Якова до Єгипту та виходу його нащадків звідти — 430, від виходу з Єгипту до побудови храму Соломоном — 480, від побудови храму до Ісуса Христа — 490. А отже, від творення світу до Ісуса Христа — 4173 р. та 8 міс. (Послання Генріху ІІ).
Насправді ж сума наведених цифр складатиме всього 4092 роки.
У тому ж посланні Нострадамус наводить інші підрахунки: від Адама до Ноя — 1242, від потопу до Авраама — близько 1048, від Авраама до Мойсея 515 (516), від Мойсея до Давида — 670, від Давида до Христа — 1350 років.
У цілому це дорівнює близько 4825 (4826) років. Додавши до цього 600 років життя Ноя до потопу, одержимо 5425 (5226) років.
Нам здається, що пояснення цих невідповідностей у Нострадамуса полягає у головній меті, яку він ставив перед собою, свідомо порушуючи розрахунки церковних філософів: попередити людство про час дійсно глобального катаклізму, але зробити все так, щоб не злякати не готових до цього і не дати скористатися знаннями лихим людям.
У такому разі, знаючи ймовірний час катаклізму, Нострадамус міг використати кілька відомих при ньому ер творення світу. Насамперед від першого дня творення (антіохійську) та "від Адама" (візантійську) та кілька циклів існування Всесвіту (зокрема, 6384-, 7000- та 7980-річний). Кожен з них, зрештою, обов'язково виходив на дату майбутнього катаклізму.
Перевіримо свою гіпотезу, насамперед звернувшись до 5425 р. до Р. Х. Врахувавши, що від початку творення світу до Адама пройшло 550 років, одержимо дату творення за першим днем — 5975 (5425 + 550) років.
Отже, можна припускати, що у цьому разі Нострадамус користувався антіохійською (або наближеною до неї) ерою (5969 р. до Р. Х.). Однак, дотримуючись антіохійської ери, Нострадамус, на відміну від діячів античності, знав, що її як 6384-, так і 7000-річний цикли від "творення світу" закінчилися ще у І тис.
Отже, в такому разі Нострадамус, спираючись на цю еру, мав на увазі довший, 7980-річний (?), цикл, а тому й кінець світу на початку ХХІ ст. — у 2006 р. (7980 — 5975 = 2005).
Можливо, саме у такому підході знаходить своє пояснення й іудейська ера "від Адама", початком якої вважають 7 жовтня 3761 р. до н. е. Припускаючи, що давні євреї скористалися 6384-річним циклом та датою творення світу з першого дня, одержимо кінець циклу у 2074 році (6384 — 376 — 550 = 2073). Тобто після останнього (2072 р.) з серії затемнень сонця на весняне рівнодення.
Все це, на жаль, зміцнює нашу впевненість у тому, що стародавні люди чудово розуміли неминучість майбутніх катаклізмів і як попередження про них передали свої висновки наступним поколінням.
Злякати людство таким передвістям неважко. Адже воно вже неодноразово очікувало кінця світу…
Посміємося над цим песимістичним жартом, але й замислимося над дедалі зростаючими симптомами. Нас попереджають про майбутню небезпеку значними порушеннями екології.
Озонова діра. Її розростання зумовлене передусім впливом космосу. При підвищенні сонячної активності в антарктичній мезосфері відбувається утворення окислів азоту, що вступають у реакцію з озоном і руйнують його. Помітне потепління на нашій планеті, ряд аварій на АЕС, катастрофічне забруднення й отруєння оточуючого середовища відходами промисловості, нові хвороби, зокрема «чума ХХ сторіччя) — СНІД, часті «польоти пришельців» (?) на «літаючих тарілках»…
У світлі цих і подібних явищ начебто логічними стають несподіваний ріст космічного мислення землян, усвідомлення ними ролі загальнолюдських цінностей, інші прояви духовного оновлення людськості, що починаються.
І чи не варто в зв`язку з усім сказаним пригадати твердження стародавніх джерел? Згідно з ними, безсмертя на небі може отримати лише той, хто розуміє різноманітні прояви універсального космічного закону. Хто усвідомлює принципи світового порядку. Хто володіє астрономічними знаннями, зокрема й про початок і кінець світів...
Відповідно до нашої схеми, глобальні катаклізми на Землі відбувалися не рідше одного разу на 532 р., Тому, можливо, найважливішим імпульсом розвитку стародавньої астрономії й стала необхідність визначати за зміною положення небесних тіл наближення цих катаклізмів.
Зокрема, кельти вважали, що Всесвіт зруйнується одразу ж після загибелі 12 знаків зодіаку10*. А греки знали, що «задовго до землетрусів… улітку сонячний диск з`являється в тумані, і колір його не такий, як звичайно, а чи більш червоний, чи менш темний… Небом пробігають смуги вогню з великою кількістю світла; і зірки з`являються в небачених раніше формах, тож ті, хто дивиться на них, відчувають страх» (Павсаній. Опис Еллади. VII, 24, 6). Важливо відзначити: на стародавніх судинах, які, на нашу думку, могли служити астрономічними приладами, отвори (іноді два поруч) розташовані так, що з їхньою допомогою зручно спостерігати і видимий діаметр Сонця та Місяця, і розташування планет. Тобто, цілком імовірно, й затемнення. Адже в стародавній астрономії одиницею виміру був градус (два видимі діаметри Сонця або Місяця). А місячний шлях нахилений до шляху Сонця (екліптики) під кутом 5°11*.
Наблизивши око до верхнього краю судини, протилежному отворові, через отвір можна бачити коло простору діаметром у два видимі діаметри Сонця або Місяця (1°). Дивлячись у зворотньому напрямку (наблизивши око до самого отвору), можна бачити над верхнім краєм протилежної сторони судини простір у вигляді півкола з радіусом, який дорівнює приблизно 10 видимим діаметрам Сонця або Місяця (близько 5°).
В деяких чашах отвори зроблено так, що, дивлячись у них (наблизивши око до отвору), можна бачити не верхній протилежний край судини, а Тельки частину протилежної стінки й дна. Такі судини могли використовуватися для спостерігання затемнень — за відзеркаленням Сонця у воді чи іншій рідині, налитій в судину. Це дозволяло зберігати зір.
Обидва способи спостерігання затемнень (безпосередньо за Сонцем і за його відзеркаленням у рідині) застосовувались, імовірно, з найдавніших часів. Хоча перший спосіб логічно вважати більш раннім. Обидва згадані, зокрема, Платоном (Федон. 99е).
Роль таких астрономічних приладів виконували, очевидно, й деякі інші предмети (ритуальні символи), передусім прясельце. Традицію спостережень за Сонцем через отвір прясельця відбито в загадці про сонячний промінь, який проходить з вікна (Сонця) у вікно (око) у вигляді веретена (котре, як відомо, вставляється в отвір прясельця) або золотої колоди: «З вікна у вікно веретено» (або «золота колода»).
Ця ж традиція підтверджується загадкою про Місяць: «Лисий жеребець через прясла дивиться». А ще — виготовленням деяких із ритуальних предметів (пригадаймо прясельце із Таценок) у вигляді колеса, іноді навіть із ступицею. Значенням санскритського «aksha» як «око», «вісь», «колесо», а в подвійному числі «akshi» — як «Сонце і Місяць». Народним віруванням про те, що для одужання від «курячої сліпоти» необхідно дивитися в отвір ступиці старого колеса12*.
Можливо, не випадково отвори багатьох пряселець приблизно однакові й через них можна бачити також близько 10 діаметрів Сонця або Місяця (якщо наблизити око до отвору прясельця) і приблизно два діаметри світил (якщо дивитись крізь отвір прясельця, відставленного від ока на відстань випростаної руки).
Не виключено, що в ролі астрономічних приладів могли використовуватися медальйони, булавки (зокрема, молоточкоподібні), які вважалися космічними символами. А також інші предмети, точну назву яких іноді й не вияснено. Наприклад, так звані пряжки, які мають отвори круглої форми.
Іншою важливою причиною розвитку стародавньої астрономії було, можливо, визначення моменту відновлення стабільної ситуації в природі за розташуванням планет і зірок після катаклізму. Саме у зв`язку з катаклізмами можна пояснити прагнення стародавніх людей до начебто й непотрібних їм глибоких знань астрономії. До спостереження за рухом планет, точного визначенням фаз Місяця, рівнодення (передусім весняного як початку всіх циклів календаря) і сонцестоянь. До створення зодіаку і прив`язці до нього руху планет. Тельки з необхідністю визначення точки весни, тобто місця й часу настання періодичного катаклізму, зодіак став зодіаком другого етапу.
Тому, припускаючи ймовірність існування зодіаку другого етапу з часу головування в ньому Близнюків, можна припустити: настання глобальних катастроф навчилися визначати вже в протонеоліті. Персонажі мітів, які провіщали такі катастрофи на рубежі протонеоліту — неоліту, володіли цим знанням.
Більше того. Назва лінії руху точки весни — екліптика (від давньогрецького «ekleiptikh», тобто «затемнення») — показує: виділення пов`язаних ыз цією лінією сузір'їв було здійснено і для вирахування часу майбутніх катаклізмів.
Таким чином, зодіак виник як інструмент виживання людства!
В такому випадку чи не було підпорядковано циклам катастроф і визначення рубежів між сузір`ями зодіаку на екліптиці? Зокрема, перехід точки зими з Водолея до Козерога (2240 р. до н. е. ) — початку середнього бронзового віку (2242 р. до н. е. ), точки осені з Терезів до Діви (650 р. до н. е. ) — початку античного, або скитського періоду (646 р. до н. е. ).
Якщо наші припущення правильні й на початку XXI ст. Землі судилося пережити катастрофу, викликану особливостями космічних процесів, земляни мають бути готовими значно пом`якшити наслідки цієї біди.
«Слабкі точки», на яких потрібно зосередити увагу, визначити неважко. Адже відомо: світові катаклізми набирали крайніх форм Тельки там, де людина своєю діяльністю (уже в неоліті — ранньому залізному віці!) істотно порушила екологічну ситуацію: вирубала ліси при підсічному землеробстві, розвела стада тварин, які знищили трав`яний покрив, побудувала штучні канали, що засолили грунт…
Хочеться сподіватися, що сучасне людство вже підійшло до усвідомлення небезпеки, яка насувається. Озброєна величезною сумою знань і могутнім технічним потенціалом, воно в змозі передбачити час і масштаби цієї небезпеки, а якщо її зумовлюватиме падіння на Землю космічних тіл, — і відбити її.
Можливо, людство буде готовим стримати й соціальні конфлікти, які з особливою силою спалахували саме в роки глобальних катастроф. І потім, навряд чи наше, сповнене споконвічним оптимізмом світове співтовариство зніяковіє навіть перед такою загрозою. Адже ще наші предки знали, що після кінця світу наступить його відродження (в християнському вченні — воскресіння). Та й катастрофа між палеолітом і мезолітом не знищила людство! Більше того, і після цієї, і після інших катастроф воно не Тельки не зупинялося у своєму розвитку, а, навпаки, в цілому виходило на більш високий етап розвитку. Ніби збагатившись імпульсом космічної енергії.
Отже, вселенські катастрофи — це могутні каталізатори прогресу людства? І рубежі його якісного оновлення?
Справді-таки, діалектика історії!
Раніше ми дійшли висновку, що творцями і носіями зодіаку з Тельцем-биком на чолі могли бути спочатку Тельки індоєвропейці.
В такому разі, райони із стародавніми символами Тельця можуть вважатися найбільш ранніми очевидними центрами індоєвропейців.
Це Подунав`я (починаючи з культури Лепенського Виру), західна частина Північного Причорномор`я (починаючи з Кам`яної Могили, буго-дністровської культури, а можливо, і сурсько-дніпровської також) і частина Малої Азії (починаючи з Чатал-Гуюка).
На перший погляд останнє малоймовірно. Але нагадаємо, що ряд сучасних дослідників (В. Даниленко, М. Дьяконов, Т. Гамкрелідзе, Вяч. Іванов, В. Сафронов) пов`язує витоки індоєвропейців — або частини їх — саме з Чатал-Гуюком13*. Причому цього висновку вони дійшли, незважаючи на значні розбіжності між ними в уявленнях і про історичний процес, і про методи його вивчення.
У світлі всього сказаного на особливу увагу заслуговує ще одне, хоча й дещо несподіване, питання. Риси і сюжетна лінія розвитку «золотого віку» Месопотамії і «золотого віку» предків індійців, а також риси археологічно досліджених «протогородських» центрів Близького Сходу і міст Крітаюги збігаються між собою. То чи не були деякі з «протоміст» докерамічного неоліту індоєвропейскими?
Спробуймо розібратися.
Стародавні пам`ятки з символами Тельця можуть бути датовані не раніше 4400 р. до н. е. (тобто часу главенства Тельця в зодіаку). Тому існування індоєвропейської спільноти належить до V тис. до н. е. А решта, більш пізніх, пам`яток неоліту — середнього бронзового віку з символами Тельця мають відображати розселення індоєвропейців і процес індоєвропеїзації сусідніх територій.
Це тою чи іншою мірою відповідає висновкам багатьох учених щодо стародавніх територій формування індоєвропейської спільноти й часу її існування.
В неоліті початок цієї спільноти представлено групами синхронних чи майже синхронних пам`яток, що різняться між собою за матеріальною культурою і зосереджені на значних територіях. Тому можна припустити чи наявність загального донеолітичного центру (або кількох центрів) виникнення цих пам`яток, чи утворення індоєвропейської спільноти з різнорідних неолітичних груп, що тяжіли до Чорного моря.
Перше цілком імовірне, коли врахувати протонеолітичний етап мітичної історії населення, яке залишило ці пам`ятки, і наявність тут дотельцевого етапу зодіаку. Чи не варто в такому разі пошукати спільноіндоєвропейську Атлантиду на дні західної частини Чорного моря?
Оскільки індоєвропейці пройшли в своєму розвитку і стадію мідного віку, найімовірнішими індоєвропейцями на території України і Молдови можна вважати носіїв культур:
— трипільської, лендельскої, середньо- і піздньополгарської (мідний і ранній бронзовий віки);
— катакомбної, буджакської, баденської (середній бронзовий вік).
Символи Тельця, що зустрічаються іноді в інших пам`ятках України — в Маріупольскому могильнику, середньодніпровській, ямній культурах, — можливо, відбивають контакти індоєвропейців із сусідами і поступову індоєвропеїзацію останніх, яка завершилася тоді, коли Телець уже поступився своїм головним місцем у зодіаку Овнові.
Якщо це так, то основним джерелом індоєвропеїзації в СБ на території України могли бути катакомбні племена, в чому ми погоджуємося з Л. Клейном. Адже відповідно до висновків, зокрема, С. Пустовалова катакомбні племена перебували на рівні передкласового або ранньокласового суспільства. Про це свідчать і особливості їхньої символіки.
А індоєвропеїзувалося сусіднє з ними населення, близьке їм за ХКТ і духовною культурою, але менш розвинуте в соціально-економічному плані. Наприклад, ямної і спільноти культур шнурової кераміки.
Загальновідомо, що для більшості археологічних пам`яток неоліту — бронзового віку характерні симетричність і одноманітність орнаменту. Тільки на деяких судинах в його системі виділяється домінуючий елемент — центр орнаменту денця або горизонтальної орнаментальної зони на боковій поверхні. Він відзначається особливою формою, технікою виконання або розмірами і є традиційно очевидним сонячно-космічним символом (або його основною частиною).
Ми згодні з В. Ніколовим, що поява такого домінуючого елементу, який символізує Сонце—Небо—Всесвіт, можлива лише при глибокому соціальному розшаруванні суспільства і виникненні в ньому керівного елементу у формі влади (вождя-царя) переддержавного або державного рівня. Вона втілює, як відомо, різні прояви не лише земного, а й космічного порядку і тому безспосередньо пов`язана з символікою космосу.
Можливо, не випадково орнамент із домінуючим елементом переважав на пам`ятках з іншими виразними втіленнями Космосу. Особливо чітко це простежується в передкласових і класових суспільствах Близького Сходу. Там значення такого орнаменту підвищується, починаючи з неоліту.
Так, на кераміці з шарів IX—II Хаджилара є нечисленні символи Сонця — кола, ромби, хрести. Домінуючі серед них елементи (вони зображені на денцях посудин) одноразові. Проте в шарі I такі елементи представлені вже на 29% цілих орнаментованих судин.
Цікаво, що на території України в епоху палеометалу орнамент із домінуючим елементом був притаманний трипільским і катакомбним пам`яткам14*.
Високий рівень соціальної диференціації катакомбних племен цілком можна пояснити з точки зору походження правобережної частини катакомбної області в основному, напевно, від трипільців. А східний — донецької — під впливом куро-араксинців (?), що входили до числа найбільш розвинутих утворень, які передували катакомбному.
Більше того, можна вважати, що важливою стороною індоєвропеїзації сусідніх із індоєвропейцями народів було утвердження у середовищі останніх соціальної нерівності.
Досить добре це відбили пам'ятки тих територій, де раніше індоєвропейців не було. Зокрема, в Болгарії синхронно РБ України з'являються багаті пізньохалколітичні могильники, які, на нашу думку, належать уже до бронзового віку. У їхніх похованнях знайдено численні, в тому числі і золоті символи знатності і Тельця.
Отже, народи, які не мали в РБ або СБ яскраво вираженої соціальної диференціації (навіть за наявності у них окремих символів Тельця), певно слід вважати не індоєвропейцями, а такими, що індоєвропезуються.
Проте не менш поширеною назвою Тельця в індоєвропейців був "Перун". Нагадаємо у зв'язку з цим, що з биком ототожнювали слов'янського Перуна. "Громоверцем" постійно називали Зевса, якого вважали і Тельцем. У індоєвропейців громовержцями вважалися й інші божества-бики. Перун в його різних варіантах був атрибутом багатьох найважливіших божеств. Небесний грім порівнювався з ревінням бика. Назва Плеяд — Перуне виступає дочірньою щодо імені Бога Перуна, а назва основної частини Тельця — Гіад — дочірньою щодо епітету Зевса Гієнтій (Дощовик), близькому в деякому смислі до епітету "Громовержець". Відомі випадки обожнювання перунів й ототожнення з перуном самого Зевса...
Тому до символів Тельця в індоєвропейців можуть бути віднесені й перуноподібні символи знатності, пропорції яких нагадують кут сузір'я Тельця і голову бика. У першу чергу, сокири, скіпетри, наконечники списів, стріл, кинджали, молоточковиді булавки.
У такому випадку індоєвропейцями або індоєвропеїзованими можна вважати похованих із названими предметами (а також, напевно, зі стелами, що мають іноді на своїй поверхні зображення цих предметів або форму перуна, наприклад, серцеподібну) носіїв інших культур, зокрема ямної.
Не виключено, проте, що значна частина цих поховань належала предкам угро-фінів, які називали Гіади Великим Списом або Зірками Рукояті. Тому, як нам здається, індоєвропеїзація і Північного Причорномор'я, й основної частини України і Молдови була завершена тільки до кінця СБ при утворенні культури багатоваликової кераміки.
А де ж весь цей час знаходилися предки слов'ян?
Напевне, їх слід шукати в археологічній культурі, розташованій на території найдавнішого центру доместикації бика або поблизу нього. Основу господарства тут складали велика рогата худоба й рано впроваджене орне землеробство. Ця культура була тісно пов'язана з іншими індоєвропейськими народами.
Маючи розвинуту систему світогляду з величезною роллю в ній уявлень про універсальний закон і культуру Тельця, датованому часом панування цього сузір'я в зодіаку, предки слов'ян у той час об'єднувалися, очевидно, в союз племен, оскільки окремі терміни рити у слов'ян були дуже давніми і уособлювали спочатку порядок одного з племен.
З урахуванням наявності протонеоліту та мідного віку в мітичній періодизації історії слов'ян, вищевказані вимоги більшою мірою задовольняє лісостепова частина Правобережжя в поліетнічній трипільській культурній області.
Частина трипільців була, напевно, предками греків. Б. Горнунг, наприклад, вважає, що ядром протогреків стали усатівські племена15*. На користь цього свідчать відлуння культу Тельця в курганному обряді греків. Його джерела логічно шукати в Тельцевих кромлехах і ровах усатівских курганів. Адже на території Греції кургани з'явилися вже в епоху главенства Овна в зодіаку або наприкінці Тельцевого лідерства, і там їхня Тельцева форма невідома.
Із трипільців могли вийти і предки індійців16*. Останні, цілком вірогідно, склали частину ямної культурної спільноти. І створили саме ті ямні пам'ятки, в яких найбільшою мірою спостерігаються соціальне розшарування, індоєвропейська символіка, відлуння трипільського мистецтва та близькість до катакомбних пам'яток.
Якщо ми праві, предків слов'ян слід шукати переважно серед племен Лісостепу Правобережжя:
— в неоліті — серед буго-дністровських, впливи яких, на думку В. Даниленка, дійшли до Подніпров'я;
— у мідному та ранньому бронзовому віках — серед трипільських;
— у середньому бронзовому віці — серед лісостепових катакомбних і, можливо, окремих близьких до них ямних;
— наприкінці середнього та у пізньому бронзовому віці — серед лісостепових культур багатоваликової кераміки і сабатинівських, комаровських, тшинецьких племен;
— на початку залізного віку — серед білогрудівских, чорноліських племен і скитів-орачів.
Це багато в чому відповідає прийнятій нині схемі етногенезу слов'ян. Водночас і дещо розходиться з нею.
Віднесення середньодніпровських племен до прямих предків слов'ян уявляється нам слабко обгрунтованими. Хоча б тому, що і в середньодніпровській, і в інших культурах шнурової кераміки символи Тельця практично невідомі. До того ж зона цих культур є "занадто" північною щодо індоєвропейської прабатьківщини.
Трипільські ж і тшинецькі пам'ятники пов'язані між собою, окрім усього іншого, традицією зображення Тельця. Вона відбилася на посудині з Бринзен ІІІ і на прясельці з Таценок. А тягнеться до кукрекського протонеоліту Кам'яної Могили (рис. на заставці до розд. 3).
В умовах прогресуючого розвитку протослов'ян їхній світогляд пройшов етапи, що відповідають основним археологічним епохам і їхнім частинам. Тобто етапи, пов'язані з 532- і 1596-річними циклами розвитку Землі та людства. Це, на наш погляд, служить передумовою перегляду існуючих нині періодизацій язичництва. Як і етногенезу слов'ян.
Ми вважаємо, особливе значення в розвитку язичества мали 1596-річні періоди, протягом яких спостерігалися такі явища.
Мезоліт — протонеоліт (з урахування різних пам'ятників Півдня України та Мол

Іоане, просто Ви просили розповісти про давні вірування, ось я і спромоглася розповісти. Але Ви не відреагували... :roll:

Я, правда, не Іоан (спеціально наголошую на цьому, бо судячи з попереднього постингу YGirl виходить, що шановна YGIRL і шановний Тестер - одна особа), але оскільки і я вже встряв у цю тему, то прокоментую.

Приведений Тестером (чи YGIRL) уривок надто великий, щоб бути відповіддю на якесь одне з поставлених тут запитань - чи то про походження ГАЛілеян (чи не від ГАЛичан, бува? :lol: ) чи про якісь переваги дохристиянської "української" культури перед сучасними їй римською чи єгипетською.

Навіщо вкидати такі величезні уривки в якості аргументу, ніяк не коментуючи їх? Це щось таке - ось я вам бухнув, а ви тут самі розбирайтесь - там все написано.

Що ж там написано? Я потрудився прочитати все.
У вказаному уривку більша частина присвячена легендам про Потоп - спорідненість легенд різних народів світу щодо вказаної події справді дають підстави вважати цю подію фактом.

Але до чого тут Потоп? Хіба про це йде мова?

Далі шматок про цикли і ери. Єдиний рядок, який я особисто ще якось можу прив"язати до теми - "Пупом Землі вважався Близький Схід". Теж, власне, нічого не доводить. Особливо про галілеян з України, які так мене зацікавили.

Далі (нарешті щось ближче до теми) - Зодіак, Телець, Трипілля і т.п. Теж не зовсім зрозуміло, що саме цим намагаються довести. Що слов"яни є індоєвропейцями і прямими нащадками трипільців, бо останні зображували Тільця на кераміці, а слов"яни Перуна ототожнювали з биком? Що предками слов"ян (ЗА ОЗНАКОЮ ДОМЕСТИКАЦІЇ БИКА - що є зовсім не виключним і не беззаперечним критерієм) були племена лісостепової частини Правобережжя - поліетнічна трипільська культурна область? Що частина цих (поліетнічних якихось) трипільців була, НАПЕВНО, предками греків чи індійців? Ну і т.д.
Але ж сам автор пише - "якщо ми праві". Тобто ні археологічного, ні "епічного" матеріалу зовсім не досить для однозначних тверджень. На сенсацію зовсім не тягне. Це всього лише гіпотеза, яких існує не одна.

Так і не зрозумів, що саме мала прояснити чи спростувати цитата Чмихова? Щось про періодизацію язичництва? Чи це розміщено просто як зразок "історичної літератури" для більшої солідності? То хоч коментуйте якось чи якісь власні висновки виводьте.

А про "давні вірування" тут зовсім мало.

2 Ygirl
Вибачте але я не зрозумів питання...можливо десь це Ви мали на увазі:
Десь в іншому місці цього форуму Ви писали що християнство перемололо старі вірування українців але залишки стирчать...
Тобто я десь вже й відповідав на це. Християнство є універсальне тому воно не знищує місцевих культур, а навпаки вбирає їх в себе.. Воно увібрало в себе величезну елінську культуру і філософію(порівняно з якими наші здобутки і невмивалися) християнським світом на Русі. Так форма залишилась, але вона наповнилась новим змістом...

До Тестера:
Я колись читав цю статтю. І скажу Вам що часопис Індоєвропа відрізніється від бульварно-сенсаційної преси хіба фінською поліграфією. Це не є історична література!
Та й взагалі як казала моя викладачка з історії європейської цивілізації, "українець ніколи не напише обєктивної історії України..."

До речі буквально в понеділок на парі обговорювали значення слова Тора. Так от викладач власне розповів про єврейську традицію читати Св. Писання. В 13 років єврейський юнак стає так би мовити в нове життя - йому можна читати Закон. Ця традиція зберігається в ортодоксальних євреїв по сьогодні. А от інтерпритувати його самому можна тільки з 30 років....
Інформація для роздумів...

Пт Лист 14, 2003 10:20 am

Іоане, я постараюсь відповісти нарешті на ваше питання.

Персонально мої релегійні погляди полягають в рідному світосприйнятті. Можна навіть сказати "моя нація - мій іслам" Я вважаю що християнство, це красива казочка про історію жидівського народу. Християнські філософії - не убий, люби ворогів, а головне її інтернаціональність суперечить менталітету нормального українця. Навіщо нам ця філософія, адже в нас є наша рідна.
Але і справді - яка релігія підходить ближче всього до нашого менталітету, до рідної філософії?
Спробу відновити дохристиянські вірування, навіть не так! - Їх не треба відновлювати, адже підсвідомо вони існували в серцях більшості українців, особливо пісьменників, козаків, митців і також селян... Саме в селян залишилося то відчуття єдності з природою... Українці раніше жили дуже тісно с природою, вони святкували Коляду(Зустріч Світа) в той день коли день починав збільшуватись, Купала, коли сонце було найдальше від землі, вони зустрічали весну і молились про вражай Даждьбогові-Сонцю. Але вони не молились християнською манерою - Дай Боже врожаю, вони молились по рідному - Даси Боже доброго врожаю, якщо я його зароблю.

Подумайте - це ж складова частина християнства - просити! Проси і тобі подадуть. От ми і просимо допомоги в Московії, Європи, Гамерики... просимо гуманітарку, хліба, зрєліщ, захисту наших прав від Кучми - та чого завгодно! І нам це все з задоволенням дають. І ми не розуміємо що це не тільки принижує нас, а і вбиває наш дух, вбиває здатність працювати на себе і вбиває гідність...

Отже... Спробу відчути нашу рідну філософію і вказати правильний шлях зробив Лев Силенко за допомогою Мага Віри. Я не знаю наскільки йому це вдалося, але як на мене то в цій книжці є багато цікавого і корисного.

Привожу декілька цитат з МагаВіри:

“Ми заявляємо, що Україна (Русь) освячена кров’ю її синів ! Грецьке хрещення України (Русі) ми оцінюємо, як всенаціональне приниження ... Ні грек, ні москвин, ні жодний інший чужинець не достойний святити чи христити Україну (Русь) ! Україна (Русь) сама по собі є святою матирею нашою”.

“Любов’ю можна бадьорити людину і можна її лякати. Хочете перелякати брата-чужовіра ? Лякайте його любов’ю ! Кажіть йому, що Україну любите більше, як Христа і всіх християнських святих ! Кажіть йому, що Україну любите більше, як возз’єднання України з московю, більше як леніна ! І брат-чужовір гляне на вас переляканими очима. Любов – велика сила !”

“Бідна нація не та, що має бідну землю, на якій її історія започаткувалася, а та. Яка має бідну національну свідомість... Той, хто перший у церкві чужо вір’я проспівав “Боже, нам єдність подай”, хитро спрямував мислення українське на дорогу бездіяльности... Єдності ніхто нікому не дає. Вона не падає з неба. Її не можна ні купити. Ні вижебрати, ні вимолити. ...Єдність – це мораль народу.
Мораль народу, який віками розвиває свою самобутню духовність, твориться сама по собі... Єдність народу можна від народу відібрати тільки шляхом деморалізації народу. Народ без єдності – значить народ без національної моралі”.

"Що святіше для українця наш Дніпро, чи Йордань у Палестині; наш Київ, чи Єрусалим; земля Палестини, чи Руси-України, щедро полита кров'ю і потом наших предків, і усипана їх кістками?"

Заповіді РУНВIРИ

1. Розумiй i люби Бога по-рiдному.
2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога.
3. Самовдосконалюй розум, душу i тiло.
4. Вiр у себе.
5. Люби родичiв своїх.
6. Виховуй дiтей своїх у дусi Рiдної Вiри.
7. Шануй духовнiсть Предкiв своїх.
8. Шануй свята Рiдної Вiри.
9. Не самозабувайся на чужинi.
10. Не обмовляй.
11. Живи для добра Вiтчизни.
12. Будь правдивим свiдком.
13. Обороняй свої скарби i не привласнюй чужi.
14. Не люби ворогiв народу твого. Не будь рабом.
15. Не лишай у бiдi приятеля твого.
16. Не зневiрюйся.
17. Люби дiтей свого i чужого народу.

Я так зрозумів що власне на це я мав би відповісти...

Почнемо з початку: про те що християнство це казочка про історію жидів... Ви можете це обгрунтувати, по перше що це казочка тобто десь в тому плані що цього про що написано в Євангелії не було реольно. І по друге чи можете Ви знайти в Євангелії прожидівсткі тенденції...Те що воно повязане з історією Ізраїлю я не заперечую але історією цього народу воно аж ніяк не є... Взагалі таке твердження про християнство є чимось на кшталт "Сметана є точним відображенням корови..."
Ви говорите про рідне... мені абсолютно не є близьким до душі язичництво навіть українське, навпаки казочкою здається власне дажбоги і т.д.
Я вже комусь тут писав: про Зевса і Олімп... ну й де він зараз. І що ж це за Бог який не дає себе знати. Якщо ж він справді не дає себе знати то це тоді "деїзм", в такому випадку й звертатись до нього не має чого.
Але от грецька філософія на відміну від міфології "була для греків поводирем до Христа".
Ви говорите про рідне, і тут зразу криється під текст плюралізму істин. Цей релятивізм ставить під сумнів взагалі існування істини, а це вже взагалі абсурд в собі. Але ж істина одна, істина це те що є насправді... Добре якщо істина є те що Ви кажете... а прийде скандинав і скаже це все лапша існує Одін а Дажбога нема... Киньте ваших богів і прийдіть поклоніться нашим. Це є головний клич язичництва.Істиним є реальний стан речей а не те як хтось там думає.
З чого Ви взяли що головною рисою християнства є просити :roll:
Так Господь сказав все що просите з вірою отримаєте, так це тільки й показує Його благість. Бог не людина і не памятає образ це антропоморфізм язичництва!!! Тому що тут питатися чи заслужив, і так не заслужив! Хто без гріха? Бог дає не за заслуги, а тому шо любить...
Я не буду Вам тут щось доказувати. Але судячи з цитаток Силенка, він вирішив склепати такий собі сурогат націоналізму і релігійності. Але подивіться що собою являє список заповідей? Те на що він наїжджає саме вилізло. Вони складені за прототипом старозавітнього Декалогу Мойсея, з вкрапленнями націоналізму. Мені цікаво одне чому цей такий великий поборювач України не живе тут?
Зрозумійте що християнство не заперечує націонільності.

Зрозумійте релігія будується на Живому звязку з Живим Богом, а різні там мудрування, міфи, є мертві бо не мають живого джерела... Язичництво що будується на магічному світогляді не дає людині життя.

Пане Ioanе, у відповідь на Ваше повідомлення 27, 2003 6:25 перешлю вам уривок з праці Володимира Шаяна, Учителя Лева Силенка, засновника Ордену Лицарів Бога Сонця "Найвища Святість"

НАЙВИЩА СВЯТІСТЬ
(Студія про Свантевита)*

Назва Бога
У наших дослідах про Свантевита із Аркони ми дійшли до місця, де можемо почати етимологічний дослід його назви, або власного імені Бога. Тут знову виявиться конечність методологічного розгляду самого питання назви Бога. Це виявиться конечним у нашій дискусії із деякими ученими.
“Бог не має імені власного” — навчав Сковорода. Проте поети, віщуни та натхненні мудреці називають Бога різними іменами.
І в нашу добу християни позначають у своїх молитвах різними визначеннями чи назвами Істоту, яку загальним іменем ми звикли називати “БОГ”. Кажуть: Всевишній, Предвічний, Всемогучий, Панбіг або Памбіг, Господь, Вседержитель, Цар Небесний, Отець і т. п. Це ті означення, що найбільше відомі у щоденному вжитку: синоніми, метафоричні визначення, описи, прикмети тощо. Якби хтось твердив, що кожна із тих назв означає якогось “окремого Бога”, то просто зробив би із себе дурня.
Коли ж сягнемо християнської теології і Біблії, тоді побачимо, що скрізь у цілій історії юдаїзму уже в самих писаннях стрічаємо різні особові назви юдо-християнського Божества: Елогім, Адонай, Шаддай, чи найбільше відоме із них “Єгова” або “Яхве”. Кожна із тих назв історично зумовлена, мала колись своє зрозуміле або таємне значення, постала на певному етапі чи була перейнята з історії цієї релігії. Із їх значенням чи вжитком пов’язані символічно-магічні доктрини чи спекулятивні роздумування метафізичного характеру. Цілі рухи в історії засновувалися на деяких містичних поясненнях цієї назви. Щобільше, слід виразно ствердити, що змінювалися в історії не тільки назви, але й саме розуміння Божества. Так, наприклад, назва Елогім є числом множини у старогебрейській граматиці (наприклад, як ґойґоїм). Однак на основі історичної тяглості даної віри всі учені приймають, що це різні історичні назви того самого Божества.
Одначе, цього самозрозумілого принципу ніхто з учених не пробував навіть застосовувати до дослідів старослов’янської релігії. Вони не завдали собі труду пошукати, чи, може, хоч деякі назви є тільки різними назвами чи визначеннями тієї самої Істоти, Метафізичної чи Божественної. Щоправда, знайдемо в цій вірі більше окремих розумінь чи персоніфікацій. Але рівночасно знайдемо там явище генотеїзму, себто ідентифікації окремих чи частинно окремих концепцій Божества із Найвищим чи Єдиним Божеством. Кажуть мудреці, якщо якою-небудь із тих назв називати чи кликати Бога, то він їх зрозуміє і почує. Отже, ці різні назви відносяться в інтернаціональному їх моменті до того самого уявлення про Найвищу Істоту чи Небесну Особу Божу. Це все відбувається ще на історичному рівні антропоморфізації наших уявлень про Найвищу Істоту.
Пригляньмося до явища генотеїзму на ґрунті християнізму.
Маємо в християнізмі три особи Божі, що творять саме генотеїстичну, містичну єдність. Маємо далі цілих дев’ять хорів, духів, та множество святих осіб, до яких звертаються християни у молитвах і культі за охороною чи протекцією, або, як вони кажуть, заступництвом за них перед Богом.
Особове розрізнення було куди слабше і пливкіше у старовинних часах, коли віра була народною, а не догматичною.
Коли припустити, що є три Особи, як Вияв Божественности, то чому тільки три, або чому аж три?
Чому ж тоді не дозволити думки, що є Триголовий, Троян, Троїсте чи Трисвітле Сонце, коли ці генотеїстичні концепції шукали свого виразу і поєднання в концепції Трійці? Але ж не кожний генотеїзм і не на кожному етапі мусів шукати саме Трійці. Йому вистачило відчуття і зрозуміння, що кожне із його Божеств є Аспектом Найвищої Істоти, яка є дальша і менше зрозуміла для його людської уяви, ніж саме ближчі до нього Світлисті Істоти або Божества.
Подумаймо на хвилину, як працює думка сьогоднішнього християнина, коли він уживає різних означень для Єдиного Бога. Отже, коли кажемо Всевишній, то маємо на увазі саме старе розуміння Божества як Найвище Небо. На таке розуміння Божественности в історії старослов’янської віри я вказав і проаналізував у моїй праці п. з. “Найвище Світло”.
Коли кажемо Бог Предвічний або лише Предвічний, тоді маємо на увазі його часове існування, або, як ми кажемо, часовий аспект його Істоти, себто наше уявлення про безперервне у минулому, чи перед Вічністю існування, як ПРИЧИНУ ПРИЧИН у теології Сковороди.
Коли кажемо “Господь”, то маємо на увазі, що світ є його власністю, а він його володарем, владикою, який розподіляє і приділяє добро для нашого особистого вжитку. Не всі, що вимовляють сотні разів “Господи, помилуй!”, розуміють слово “Господь”. Воно звучало колись “ГОСПАТІ” і означало “ПАНА ЧЕРЕДИ КОРІВ”. Воно постало в часах, коли влада, володіння і добростан виражалися в багатстві череди корів на травистих пасовищах. “Господар” так і досьогодні означає в українській мові власника “господарства”, себто загороди, хати, поля і худоби. Це було дуже почесне слово. Отже, і Бог був таким найвищим господарем — уруґауяойті — себто володарем широких пасовищ для корів. (Порівняй мою працю “Назви рік Дунай, Дніпро і Дністер). Слово “ГОСПАТІ”, напевно, іранського мовного походження і відноситься до тієї престаровинної доби, коли постали назви “Дніпро” і “Бористен”.
Отже, у слові “Господь” маємо на увазі цей аспект Божества, цю його ВЛАДУ й ПАНУВАННЯ, силою якої він розподіляє і наділяє людей багатством і добростаном.
Коли англійці звертаються до Бога словом “Лорд”, то мають тут те саме уявлення, що й у слові “Гос-ПАТІ”, хоч більше модерне, як власника великих земель, саме цілої землі і рівночасно Володаря цих земель.
Коли кажемо “Отче наш”, то маємо на увазі наше ставлення до Бога як відношення дітей до Батька, поширене на ціле людство, чи живі істоти.
Отже, у кожному означенні відокремлюємо в думках якийсь окремий вид чи аспект, дію, функцію чи владу цієї Найвищої Істоти. Ми не кажемо, що яка-небудь із них вичерпує, або “всебічно пізнає” Бога. Ні, до цього ніхто із теологів не мав претензій. Усі ж догматики твердили, що наше пізнання Бога є недосконале і частинне.
Чим більше аспектів пізнання, тим воно багатше, тим більше всебічне наближення до більш повного — а все ж таки обмеженого, людського, — саме людського, — саме історично-розвоєвого, — уявлення про Найвищу Істоту.
Чому ж відмовляємо у праві такого думання нашим Прабатькам? Це ж саме їх учення, це ж саме їхня старовинна мудрість, яку засвоїло, а далі догматизувало християнство до форми вчення про Трійцю ОСІБ Божих — саме ОСІБ — а далі до цілої ієрархії Світлистих ангелів і духів. Тоді то, як бачимо, старовинні назви і розуміння Божеств заступили “святими”! В нашому дослідженні це буде Святий Вит, або ж Свантевит чи Санктус Вітус.
І потім, спираючись на це суто догматичне розрізнення Особи та Святих і Духів, будуть лаяти політеїзмом всі старі релігії, дарма, що це саме там виросло розуміння Божества у генотеїстичному розумінні. Скажуть “Багато Богів”, хоч наш нарід так і розуміє досьогодні Богами своїх святих як, наприклад, Святого Юрія. Він же був Богом і таким залишився.
Не дивуємося теологам, що мають монополію своєї влади. Але дивуємося ученим, та ще й дослідникам старовини, що вони застосували цю знецінювальну догму до дослідів і там, де є різна назва, шукали обов’язково різних Богів.
Як же вони розгнівалися б на твердження, що концепція Бога Духа, Бога Отця і Бога Сина є многобожжям або політеїзмом, бо в них, мовляв, СИН і БАТЬКО це ті самі види, але від споконвіку був усе той сам Син і Батько єдині і такі самі. Чому ж учені не скажуть або не дозволять припустити таке саме розуміння, коли мова про Сварожичів — а саме про них буде мова, — чи про Синів Одіті, хоч це саме Риґведа вчить найвиразніше, що “РІЗНО НАЗИВАЮТЬ ПОЕТИ І ВІЩУНИ ТЕ, ЩО Є ОДНЕ”.
А втім, мусимо мати на увазі популярний і теологічний рівень та вчення кожної релігії.
Для пересічного християнина є зовсім незрозумілі субтельні розрізнення: чи “Син” походить від Батька чи також від Духа, чи, навпаки, Дух походить від Батька чи також від Батька і Сина. А однак за це єдине слово “ФІЛІОКВЕ”, себто “і від Сина” велися найжорстокіші релігійні війни в історії людства. Витягалися мечі, посвячені володарям як, наприклад, Янові Казимирові, щоб воював схизматиків за це слово “ФІЛІОКВЕ”, себто “і від Сина ісходящого”. Горіли вогнища і пливли Дніпром дараби із повішеними козаками. Хто перерахує тих усіх мучеників і жертв боротьби за владу однієї чи другої чужої Україні церкви за Владу над Європою.
Треба було втілення Духа Нації у постать Сковороди, щоб навчити своїх козацьких синів, що це все словне суєвір’я, що не може Бог бажати, щоб “усі церемонії були вшиті на одну форму” (Сковорода: “Асхань”), що вся ця боротьба — це тільки “Зміїн Потоп”, який заливає землю своєю злобою і суєвір’ям.
Наші Прапредки пізнали Сварога, Космічне Світло, як найвище Божество чи Божественне Праначало Світу. Його Діючу Всепотугу, його творчий світоаспект, пізнали як СВІТЛО-СВЯ-тість, і назвали цю Істоту Сином Сварога, себто Сварожичем. Що поза своєю назвою “по Батькові” — себто патроніміконом — він буде мати інші назви та визначення, повинно бути самозрозуміло для вчених. І коли знайдемо під одним Божеством напис “Сварожич”, коли довідаємося, що називали Божество Свантевитом, тож зовсім не буде означати різних Богів і Божеств, так, як назва Петрович не тільки не заперечує, але вимагає імені власного “Володимир”. Коли ж Божество, а зокрема улюблене Божество, називали різними іншими іменами, — коли ж називали його різними іменами в різних часах в історії, коли далі зважимо існування місцевих відмін у назвах Божеств, тоді постулатом ученого буде завдання шукати можливих чи дійсних ідентифікацій, а не згори їх виключати або такий постулат зовсім іґнорувати.
Не знаємо напевно, скільки було Сварожичів, один чи більше, чи один мав більше назв, чи менше, чи були вони єдині у природі з їх Батьком Сварогом. Про ці всі теологічно-словні делінеації не журився віруючий, який усією силою істоти відчував дійсність Сварога і Сварожичів і знав, що вони такі самі із Світла, із Світла як Святості з усіх Божественних Потуг, видимих чи проявлених у природі і... його власній душі.
Чому ж відмовляти нашим Прабатькам права різними назвами, окресленнями і міфами називати те, що є одне, але ж напевно багатогранне і багатопроявне. Чи, кажучи мовою теологів, різними атрибутами наближатися до пізнання Всевічного чи Предвічного. Їхнє окреме бачення поодиноких аспектів чи Атрибутів Божественної Істоти, що вони в тих Діях, чи виявах Волі й Потуги Божественности вбачали часто окрему Істоту чи навіть Особу, себто Особу Божу. Чи будемо битися сьогодні за букву “і”?
Чи, може, знайдемо мудрість Прабатьків, що Пратворче Начало вбачали не тільки в тому, що є сьогодні звуженою істотою світла для фізики, але саме в метафізичній природі СВІТЛА як СВЯТОСТІ.
Тут усе буде від цього ДУХА. І Батько, і СИН (Сварожич), чи СИНИ, чи ПОТУГИ, ВЛАДИ, ТРОНИ, чи увесь обнятий і необнятий безмір Вселенної як прояв СВІТЛОСВЯТОСТІ, отже СИНА, отже Сварожича, якого наші Предки назвали Свантеви-том. Але ж називали. Але ж називали його на просторах Слов’янщини іншими іменами як найвище Діюче Божество, бо Сварог зостався для них необіймальним людською думкою ДУХОМ СВІТЛА і БАТЬКОМ Вселенної, із її невидними небесами, де всі душі хоробрих перебувають.
Питання назви “Найвищого Божества” охоплює тут зміст як питання назви і слова. Так само, як питання, хто старший: Батько чи Син у християнській теології.
Але ж пропала вся глибінь розуміння цих справ нашими Прапредками! Тут слово! Саме назва, просліджена до її пракореня і празмісту, розкриває нам свої тайни.
З другого боку, ситуація не така трагічна, бо коли не збереглися (чи може збереглися тексти праслов’янські чи праукраїнські), то збереглися тексти братніх чи синівських вір Риґведи й Авести, і вони засвідчують саме всю глибінь і мудрість високо-теологічних концепцій старовинного часу. Наші лінґвістично-порівняльні досліди назовництва у сфері віри й релігії надто яскраво доказують спорідненість, а отже, і правильність критичних висновків із ділянки саме теологічних концепцій.
У цій методологічній частині наших дослідів звернемо ще увагу на елемент просторового поширення культу чи назви і рівночасно на його локальне забарвлення чи навіть локальні назви.
Для ясности про що йдеться, відкличуся знову до відомих прикладів із життя християнізму ще в сучасності, отже, наглядно стверджувальному вигляді.
Існує культ матері Божої в Люрді, у Фатимі, в Ірляндії, у якомусь селі, а також у Валії, у якомусь селі і т. д.
Існує культ Матері Божої як Королеви Польської Корони, зокрема в місцевості Ченстохова, де також відбуваються чудеса, і існує Культ Матері Божої Покрови, як Покрови українських військових частин чи видів війська.
Тут не досліджую історії цього культу і його пов’язання чи синкретизму із культом Великої Матері (Кибели) чи іншими подібними старовинними культами. Стверджую тільки, що те саме Божество, чи Свята Особа, може бути опікуном двох ворожих і непримиренних армій, як — польської і української, у боротьбі за державну суверенність України, яку Польща у своїй історії заперечувала.
У системі християнізму це культ особи святої із Палестини, що була матір’ю Ісуса з Назарету. Вона мала разом із тілом у стані “успення” бути перенесеною до неба. Бачимо, однак, якого сильного забарвлення набирає її культ у теренах (на місцях — ред.). Це, звичайно, пояснюється переємством старшого культу саме Великої Матері, яку цей християнський культ витиснув, але не вчинив зайвим. Через перенесення уявлень та емоцій наступає своєрідний синкретизм. Такі явища можемо неодноразово спостерігати в історії релігій.
Хочу тут указати, що якби до історії християнізму залишилася така маленька обмаль, залишок джерел, як до староукраїнської віри, тоді були б зовсім неправильні висновки такі:
Оскільки сліди цього культу ми знайшли б у самій тільки Фатимі, ствердити, що тільки — підкреслюю — тільки там був цей культ, та що він був суто локального характеру. Або, що він був тільки у Фатимі і Люрді, але не було його в Ірландії, якби не залишилося слідів із того села, де цей культ є сьогодні. Такі висновки зовсім невиправдані. Ми можемо сказати щонайвище: не знаємо, або — немає джерел, але, напевно, щось було таке. І далі робити висновки із цього буцімто локального явища. Мовляв, цей культ створили... мешканці Люрду, бо він там засвідчений.
А однак, на кожному кроці роблять такі висновки дослідники старослов’янської віри. Щобільше, вони вимагають, щоб тільки — підкреслюю — тільки там говорити про даний культ, де він стверджений у скупих, аж надто скупих джерелах.
Можемо напевно ствердити, що культ Свантевита існував усюди там, де його заступив пізніший культ Свентого Вита, виразно створений Римом на те, щоб витиснути культ саме Свантевита як Божества. Цей культ Святого Вита легко ствердити як поширений на широких просторах Північної Слов’янщини, Чехії та Полудневої Слов’янщини. Але із цього не можна зробити висновку, що тільки там він існував. Тільки там заступила його культ римо-католицька церква і тільки там цей культ Свантого Вита залишив живі сліди, саме в двоєвірному християнізмі.
Але ж назви “Свентослав”, “Свентопулк”, “Свентомир” напевно дохристиянські і збереглися як імена князів саме дохристиянської доби. Отже, існувало дохристиянське поняття і слово “Свенто”. Між “СВЯТІСТЮ” як слово-істотою та “Святістю” як Богоназвою немає ніякої пропасти, але органічна ідейносвітоглядова єдність. Отже, це одна із назв, яких було більше, і це одна із назв, які збереглися на теренах, де існують про це свідчення. Але ми ані не годні викреслити цієї назви із інших теренів, а тим паче робити висновків про її чисто локальне значення чи походження, а ще гірше — локалізацію в часі. Мовляв, тільки в одинадцятому столітті, бо такі є свідчення ворожих нам німців.
Буває ще гірше. Назву РАДОГОСТА, чи РАДЕГОСТА стрічаємо тільки в одному джерелі. Тоді сказав учений Брюкнер, що це видумка, що такого Бога не було, і — тут наводжу його слова дослівно — що “він викинув цього Бога на смітник”. Он як було! Викинув Бога на смітник. Яка сила “доказовості” ученого!
Насправді — це назва Божества, яку ми стрічали в одному із наших засвідчених джерел. Це, можливо, локальна назва. Але ж дійсна назва дійсного Божества. Назва надто прозора, щоб її пояснювати. Він був РАДИЙ ГОСТЯМ, отже — РАДОГОЩ чи РАДОГОСТ. Знаємо з опису цього чужинця, що цілий город був радий гостям. Були там гості із далеких земель, як от Греція, і приймали там навіть, собі на горе, саксонів, які відплатили їм за гостинність знищенням. “Були гостям раді”, як кажуть в Україні. Отже, і їхній Бог мав теж як одну із назв Радогост. Звичайно не було такого окремого і відмінного від інших Бога. Але ж такі вони всі. Не відмінні від інших.
Білий Кінь і Меч — це не тільки атрибути Свантевита із Аркони. Ми ж читали вже ці свідчення. Отже, немає потреби викидати Бога на “смітник” тільки тому, що одна із його назв раз засвідчена. Крім того, що назву подібного типу стрічаємо пізніше, у “Слові”. Там “Мати Божа” є “ПИРОГОЩА”, себто вгощає “пиром”. Вона не тільки гостинна. Вона ще й цілим пиром угощає. Національна прикмета, національне уявлення про основи моралі перенесені на улюблене Божество. Це ж Божество несе усе добро і всі добрі прикмети людини у світ. Свантевит був Радогостем. Він мав напевно ще сто інших добрих прикмет Людини.
Жорстоко і дощенту винищили пам’ятники і тексти старовинної нашої віри. Гаї священні попалено. Статуї порубано. Святині спалено. Зовсім так, як учив Мойсей і як це здійснювали християни під час ширення християнізму. А тепер кажуть нам учені: докажи, покажи, і тільки те, що покажеш, буде прийняте в науці. Докажи, що існувало те все, що було спалене і знищене дощенту!
Чи така “об’єктивна” наука свідомо служить цьому культуронищівному християнізмові, чи то ці учені, напоєні століттями зневаги і пересудів до святої віри наших Прапредків?
Що ж, докажемо існування того всього, що знищено. Але ви, “учені”, будете засоромлені з вашого нищівного скептицизму, як протинауки.
Насправді не вимагає доказу, що в старовині називали Богів чи Бога різними іменами! У мене на руках дешеві видання індуїзму. Маленькі книжечки, що звуться “Сагасранама” — себто “Тисяча назв”. Тисяча назв Сурії (Бога Сонця), “Тисяча назв Вішну”, “Тисяча назв Сіви”.
Справді тисячу назв має те, що люди звуть Богом, Сварогом, Свантевитом, Перуном, Дажбогом, Велесом, Хорсом, Родом чи тисячами інших,... людських назв і визначень.
Але ж саме Веди вчать рівночасно суворого монотеїзму і вчення про Єдність (Адвайтавада).
“Різно називають Волхви те, що є Одне”.

З повагою, 0486...

Прокоментуйте будь ласка цю статтю. Бо не маю змоги її почитати.
Я переглянув початок і кінець. Так приблизно зрозумів про що йдеться. До чого те все тертя про імена? Імя в старовину означало суть особи, тобто в прикладі з Ягве " я той що є " сущий. Говорить не про найменування Бога а про його суть. В деяких місцях автор виявляє некомпетентність "Предвічний" свідчить якраз не про часову ознаку, а якраз про позачасову... І таке інше, про Сковороду наприклад , спекуляція, тому що він був християнином з великої букви. А тут щось стаття антихристиянська... і т. д.

Хотів б просто привести тут наступні слова:

Дії.5, 34

І встав Гамаліїл на ймення учитель Закону поважаний від усього народу та й звелів на часинку апостолів вивести.....(тут йде мова проте що єврейський синедріон вирішує що робити з першими християнами) ...."І тепер кажу Вам відступіться від цих людей і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде то розпадеться вона.
А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете щоб випадком не стати і вам богоборцями" І послухалися ради його.

Гамалліїл це член Єрусалимського синедріону, великий вчений свого часу. Помер десь 52 го року.

Ця промова була ще в першу еру християнства.
Але ці слова істині до всього, як від живого Бога воно то й воно живе. А як ні то пиши хоч міліони трактатів все рівно буде мертве. Мага віра буде випробувана часом, от і все...

Йдеться не про Ім'я Бога, а про принцип, за яким визначають "язичництво" це чи не "язичництво". Наведу тут слова із Книги Велеса:
"Знайдеться такий блудень, що розрізняє богів, тим сами розділяючи Сваргу, але БОГ ЄДИН І МНОЖЕСТВЕН, і нехай ніхто не розділяє того множества"
"Бог є світ, а його ми називаємо РІЗНИМИ ІМЕНАМИ"
Те, що наші предки поклонялися силам Природи ще не означає, що вони поклонялися речам (деревам, камінню, ідолам...). Поклонялися вони Богові, який все це сотворив ("Се бо Дажбог створив нам Сонце, що є світ-зоря, що нам сяє, і повісив у тій безодні Землю нашу, аби тая удержана була"(Велесова Книга)). Називали його по різному... Були і свої пророки, і обряди... Слід замислитись над тим, що обряд, подібний до християнського хрещення(ввів Іоанн Хреститель) вже був на нашій землі. Це був обряд ініціації - посвята у дорослі. Юнаків та дівчат освячували Вогнем, Сонцем і Водою у віці 16 років (відбувався на літнє сонцестояння) Також виникає питання, чому Ісус, як пророк прийшов саме до жидівського народу. Може він мав принести знання саме цьому народу, а іншим??? (можливо в інших вже було це знання???

Також, чому християнство, як релігія, що несе любов і злагоду, приймалось Огнем і Мечем???
("Род родил Любовь - Ладу-матушку. Род разрушил темницу силою Любви, и тогда Любовью мир наполнился." - Пісні птиці Гамаюн, Російською мовою (http://paganism.msk.ru))
З повагою, 0486.

Пане Ioane,
Заходьте на наш сайт: http://www.runvira.org

Мага віра буде випробувана часом, от і все...
Чого ж тоді в урочищі "Звенигород" біля річки Збруч обряди і жертвоприношення проводились аж до ХVII ст.??? Чому ж тоді на горі Богіт існує діючий жертовник??? Оскільки християнство не змогло викорінити українські вірування досі, то воно і не зможе зробити це взагалі!!!

(0486)

Прокоментуйте будь ласка цю статтю. Бо не маю змоги її почитати.
Я переглянув початок і кінець. Так приблизно зрозумів про що йдеться. До чого те все тертя про імена? Імя в старовину означало суть особи, тобто в прикладі з Ягве " я той що є " сущий. Говорить не про найменування Бога а про його суть. В деяких місцях автор виявляє некомпетентність "Предвічний" свідчить якраз не про часову ознаку, а якраз про позачасову... І таке інше, про Сковороду наприклад , спекуляція, тому що він був християнином з великої букви. А тут щось стаття антихристиянська... і т. д.

Хотів б просто привести тут наступні слова:

Дії.5, 34

І встав Гамаліїл на ймення учитель Закону поважаний від усього народу та й звелів на часинку апостолів вивести.....(тут йде мова проте що єврейський синедріон вирішує що робити з першими християнами) ...."І тепер кажу Вам відступіться від цих людей і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде то розпадеться вона.
А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете щоб випадком не стати і вам богоборцями" І послухалися ради його.

Гамалліїл це член Єрусалимського синедріону, великий вчений свого часу. Помер десь 52 го року.

Ця промова була ще в першу еру християнства.
Але ці слова істині до всього, як від живого Бога воно то й воно живе. А як ні то пиши хоч міліони трактатів все рівно буде мертве. Мага віра буде випробувана часом, от і все...

Дії.5, 34? Не бери цього до голови! Адже після Нового Завіту і приходу Ісуса Христа на землю, Старий Завіт залишився просто історією. Новий Завіт повністю перекриває Старий Завіт. Так що не беріть цього до голови! Все нове вчення повязане від Різдва Христового!

До українця ==============
Дії.5, 34? Не бери цього до голови! Адже після Нового Завіту і приходу Ісуса Христа на землю, Старий Завіт залишився просто історією. Новий Завіт повністю перекриває Старий Завіт. Так що не беріть цього до голови! Все нове вчення повязане від Різдва Христового!========= :?: :?: :?:

До 0486: "Велесова книга" є простою фальсифікацією, я непамятаю точних даних, але обовязково спитаюсь свого викладача, бо він колись росказував про неї, мені й самому цікаво.
====Також виникає питання, чому Ісус, як пророк прийшов саме до жидівського народу. Може він мав принести знання саме цьому народу, а іншим??? (можливо в інших вже було це знання??? ======

Ви можете привести мені паралелі з Євангелія і якогось зразка літератури 2000 літньої давності на наших теренах?

====Оскільки християнство не змогло викорінити українські вірування досі, то воно і не зможе зробити це взагалі!!! =====

Те що було насильство на перших етапах християнства то це пояснюється просто варварським його розумінням. Мислення власне ще було язичницьке, і методи ті ж... Хрестили тіла а серця ще були грубі. От і діяли так. Але згодом хто боровся з язичництвом? Воно само відходить, і ніхто його не викорінює.

Ви такий розумний пане Іоане. а текст і не прочитали!! Чому задаєте дурні питання, коли всередині того великого тексту на них дано відповідь...
Мені от цікаво, як ви доведете. що Велесова книга - то фальсифікація... Коли "християни" хто вогнем і мечем насаджували християнство, і звели дохристиянську віру до примітивізму у своїх текстах, в той час вони спалили найдавніші тексти праукраїнців у тій же Софії, нарікши її християнською святинею. Дискусія може затягнутися надовго.. Але Ви мені нагадуєте отих сектантів. яких я колись бачив. Вони всі затягують в свої секти, заманюючи Біблією, і милістю Христа, а потім під прикриттям тої ж Біблії, роблять собі величезні гроші. І не треба казати, що Сковорода був християнином.. Він був Українцем... І все що він казав м"яко кажучи не вписується в канони церкви...
І взагалі.. Справжня віра, віра у першоначало, у Бога не є накинутою. Її людина досягає без тиску, шляхом осягнення світу. А все інше то від людей. То влада. панування, політика, гроші і бруд.

Власне не претендуватиму на роль "такої розумної", бо з певних причин не можу, а зрештою і не дуже то хочу перечитувати всю хроніку дискусії, але в мене склалося враження після прочитання попередніх кількох постів, що хтось тут явно пропагує дохристиянські язичницькі вірування. Знаю наперед, що моя думка нікого не переконає, але як кожен християнин відчуваю обовязок не зрадити своїй вірі і стати на її захист. Та от про язичництво, - десь там згадувалося існування капищ та жертовників, так це було, це певна еволюція, але чому особливого розголосу ця ідея набуває останніх 15 років??? Хтось з великих сказав - хочеш мати на хліб з маслом - стань бізнесменом, хочеш жити і ні в чому собі не відмовляти - стань політиком, хочеш стати володарем світових багатств - придумай релігію... Так саме придумай, бо чому така ідея повернення до язичництва ррозкручується особливо активно на початку 90-х? Бо можна зіграти на патріотизмі... Бо для багатьох її вдало подали одним блюдом з націоналізмом, замішану на почутті національної гордості за своє, бо то ж наше, рідне.... Але ж є певні межі, ми ж не можемо агітувати за трипільний цикл землеобробки, бо то був винахід наших предків. Мене тільки дивує агресивність язичників, неодноразово мене перестрівали люди, які хотіли розказати правду про українську віру, і на відповідь що такою є християнство - на мене щоразу зривався шквал погані... не можна стояти на позиціях, що ті хто язичники "справжніші" українці, чи як?? Це до слова про сектанство, - Церква Христова не агітує на перехрестях, не принижує іновірців, більше того, 2-й Ватиканський Собор навіть визнає можливість спасіння поза Церквою, хто скаже що це сектанство???? А щодо того, що Старий завіт, так би мовити втратив чинність після появи Нового - це щось цікаве ?!?, тільки не спрощуйте християнство як ідею до поняття релігії чи Церкви, бо це вже підміна понять. І якщо в якомусь селі священник поганий, то це ще далеко не аргумент про неприйнятність християнствадля українців... Зрештою, погоджуюсь з Іоаном, - час та вірні - це показник, якщо взагалі ми, люди, можемо встановлювати якісь показники для перевірки ідей....

для статистики - я греко-католик. А ще, це єдина тема на форумі, яку не читаю (можу тільки іноді глянути на коменти цікавих мені людей). Мене ніхто не переконає у НЕправильності моєї віри.
(нікого не хотіла образити)

По-перше, з чого ви взяли що хтось тут язичник..???
По-друге. якщо людина має інакшу думку, чому більшість з вас сприймає це як негатив???
По-третє, в цій темі можна казати багато і водночас ніц не сказати бо вона неосяжна. "Скільки людей, стільки думок!"
По-четверте, це не привід для возвеличення християнства, і применшення інших думок, релігій, вір.
Кожен має право висловити свою думку, і репліки типу "це примітивізм", "це безглуздя" зовсім абсурдні...

До 0486: "Велесова книга" є простою фальсифікацією, я непамятаю точних даних, але обовязково спитаюсь свого викладача, бо він колись росказував про неї, мені й самому цікаво.

Немає точних даних, що це була фальсифікація, тому маю всі підстави вважати, що це не є фальсифікація.


Те що було насильство на перших етапах християнства то це пояснюється просто варварським його розумінням.

???

Мислення власне ще було язичницьке, і методи ті ж... Хрестили тіла а серця ще були грубі.

Коли язичники вбивали представників свого Роду??? Вбивство Волхва вважалося великим гріхом. Волхви, чомусь мало оборонялися. (див. мініатюра Радзивилівського літопису "Гліб вбиває Волхва...")
Істинно по-християськи - вбивцю зробити святим...

От і діяли так. Але згодом хто боровся з язичництвом? Воно само відходить, і ніхто його не викорінює.

Див.: Підручник з Історії України...

Паралелі до Євангелія: див.: Ураїнський та Російський фольклор (В. Рубан "Берегиня"; А. Асов "Песни птицы гамаюн")

Пане Ioane, пропоную шукати те, що нас об'єднує, а не те, що нас роз'єднує...

Vybachte sho pushu latunkoyu.

Sprobuyu vidpovistu na te sho tilko sho perechutav.

Pane Bogdane ne treba mene nazuvatu sektantom ya tut nikogo ne zatyaguyu, mu velu duskusiyu i ya vustupuv yak apologet hrustuyanstva, tum bilshe ne budu pruhovuvatu chomu- ce myagko kazhuchu moya "profesiä. Na rahunok velesovoi knugu ya she ne zaputavsya, ale znovu zh taku kazhu sho v naukovomu sviti e doslidzhennya i vusnovku e taki sho ce falsufikat.

Na rahunok paralelnuh misc z Evangelii? to hay ce bude normalne doslidzhennya bo nazva dzherela vzhe pro vse govorut. Ya do rechi kolus chutav dekilka zhurnaliv Perehid 4, zdayetsya i tam bylu prukladu z Evangelia, ale to prosto smishno, ya vzhe ne pamyatayu tochno ale pershe vrazhennya take sho toy hto ce robuv navit ne znaye Koyne - greka na yakiy napusana Evangelia, znayuchu ii takuh vusnovkiv vin b v zhutti ne zrobuv

A pro Scovorodu vu ce oblushte :? Te sho vin buv ukraincem nihto ne zaperechue, z takum zhe uspihom mozhna skazatu sho vin buv lydunoyu.
Pochutayte yogo tvoru - Blagodarnuy Erodiy, abo Rozmova Pro Shchastya... Ta y bagato inshogo, ta pisni pochutayte! Vu nikolu ne skazhete sho vin ne buv hrustuyanunom. Scovoroda dlya mene osobusto ya odnum z naybluzhchuh filosofiv, i samo soboyu te sho vin ukrainec dlya mene tezh duzhe pruyemno.


Na rahunok slkilku ludey skilku dumok ce golos nashoi dobu, post modernizm... Chu vu vvazhayete sho ne maye ni odnoi obektuvnoi istunu?

Vzagali proponuyu vidkrutu novu temu prusvyachenu post modernoviy filosofii a same pluralizmovi istun...

Перепрошую, що затримався, але проглянувши постери, помітив, що дискусія завмерла на питаннях релігії, оминаючи значно болючіше питання віри. Я зізнався у симпатіях до поганства, не на користь християнства, але не можу назватися язичником, бо якраз із вірою в мене біда, а не з вибором релігії. Я не вірю, що добро і зло існують об"єктивно, я переконаний, що мораль зазнає змін і то постійно! Навіть протягом т.зв. панування християнства змінюється християнський світогляд, він є постійно рухомим і не на догоду волі Господа, а з урахуванням новітніх обставин, які складаються внаслідок людського поступу (чи відступу - кому як здається). І тут язичники мало чим поступаються - чого варті теревені про монотеїзм, чи не данина це часу? Біда не в тому чи був Бог, а чи Боги. На моє глибоке переконання, біда в тому, що їх немає зараз - вони кинули нас напризволяще, а відтак їх заповіти стали тхнути пліснявою. Я вимагаю від Бога, коли він є, нового заповіту, що говорив би до мене не притчами тисячолітніми, а сучасною мовою. Чи немає пророків, а може немає від чийого імені віщувати? Бог живий, дай мені знак! А то я схиляюся до думки, що Ти помер...

До Йоана:
Язичницький магічний світогляд, як причина споживацького ставлення до Бога (Богів) - цікава теза, але спростовуючи грунтовність такого світогляду, кожен християнин ризикує підірвати основи християнства, як ось віру в те, що Господь всесильний, а відтак найнеможливіше може статися волею Його (вода - вино, здається чистий фокус, якщо звичайно не обтяжувати первинний текст вигаданими тлумаченнями теософів, завдання яких у тому й полягало, здається, щоб віддалити живого Бога від живої людини).
Суттєвою розбіжністю язичництва і Юдаїзму (а вже за тим і Християнства) є ставлення до Бога. Якщо перші визнаючи їх силу все ж дозволяють собі опір, тобто волеве ставлення до Всесвіту і до власної долі, то останні - мусять коритися без опору. Це головний зміст і основна розбіжність цих світоглядів. Жоден язичник (якщо він герой, а не злочинець чи опудало, якого слід страхатися, щоб не накоїти лиха) не заколить свого сина на вимогу Бога! І в цьому - я язичник. Немає такого Бога на вимогу якого, я відмовлюся від свого роду, а відтак і від свого народу.

Ви маєте на ввазі Авраама, я так зрозумів. Але питання поставлене трохи не добре. Авраам мабуть довго мучився чому він має це зробити, але перемогла довіра до Бога, він довіряв що Господь навіть в такий спосіб не хоче йому зла, він довів свою беззастережну віру, і тому називається Отцем віруючих. Віра це не є я тобі а ти мені, це не банківські розрахунки.
+++++Язичницький магічний світогляд, як причина споживацького ставлення до Бога (Богів) - цікава теза, але спростовуючи грунтовність такого світогляду, кожен християнин ризикує підірвати основи християнства++++
Ні вякому разі, я не заперечую всесильність, я говорив про споживацький характер, і мав на ввазі пряме значення цього слова. Християнський стосунок людини і Бога є стосунок любові, подумайте чи мати хотіла б щоб її дитина любила її за щось що вона їй дає? Християнський стосунок це не стосунок раба, що виконує щось із страху перед карою, і не стосунок слуги що робить щось щоб отримати плату (рай скажімо) це стосунок сина і Отця.
++++то останні - мусять коритися без опору.+++++
Коритися чому без опору? Долі? Християнство визнає свободу людини, свободу її вчинків в яких вона керується своїм сумлінням, якщо ж над нею висить "Ананке", карма, доля за що ж вона буде відповідати? За те що їй Бог сам написав? Це справді не чесно.

+++++Немає такого Бога на вимогу якого, я відмовлюся від свого роду, а відтак і від свого народу.++++
Християнство закликає до вищого, - не відмовитись від будь якої людини....

http://www.tusovka.if.ua/forum/index.php?showtopic=990&st=0

А що шановне панство скаже на цю статтю?
Історія переслідування укр. вірувань починається саме э часів прийняття князем Володимиром хрещення з Візантії. Відомо, що першими митрополитами в Київській Русі впродовж кількох століть були греки, тобто чужинці, які повчали наших предків, .хто є "істинний бог". Приміром, підраховано, що за перші 250 років по прийняттю Володимиром християнства в Київській Русі змінилося 24 митрополити; э них лише два були руського (українського) походження, 2 але й вони не дуже дбали про зміцнення власної державності, насаджуючи чужу духовність і паплюжачи свої національні святині.
Тому й література, яка носила язичницький світоглядний характер, безжально знищувалася, як "бісівська чорнокнижжя". Церковники-чужинці впродовж віків насаджували думку, що русичі були темні і неписьменні, тільки "справжня віра" їх просвітила і дала їм писемність. Хоча зі списків заборонених церквою книжок видно, що руські язичники мали багату релігійну літературу, в якій були відображені найдавніші знання. Так, "Острологія" і "Звіздочот" розповідали про будову Всесвіту, рухи планет і сузір'їв. Чимало книжок описували народні прикмети, передбачення погоди, пояснювали, як визначати строки оранки, сівби, збору врожаю ("Лунник", "Громовник" тощо). Багатий арсенал медичних засобів, який бере свій початок в глибині віків, можливо ще з часів Скіфії, був описаний у таких книгах як: "Зілейник", "Лічебник", "Травник", "Цвітник". Волхви дбайливо збирали, записували давні молитви, порядок обрядів," жертвоприношень у спеціальних збірниках "Волховник", "Колядник", "Азбуковник" та ін. Це були знання, глибоко вкорінені в нашій землі, які відповідали нашій геокультурі й ментальності наших предків.
З приходом християнства починається занепад давньоукраїнської духовної культури, в тому числі й літературної творчості. Християнські книги впродовж кількох століть — це переважно переклади з грецької на церковнослов'янську, які аж ніяк не назвеш художньою творчістю.
До того ж, чужа культура загальмувала розвиток народної, (національної) мови, адже літературною мовою вважалася церковнослов'янська.
Які чужі, сухі й відірвані від дійсності ці "Житія" і "Поученія», що вважаються пам'ятками давньої української культури! Християнські догми ніколи не були до кінця зрозумілі нашому народові — їхня сухість і відчуженість від природи не "могла заполонити його уяву. Незрівнянно вище в літературному відношенні стоїть перлина давньоукраїнської поезії "Слово о полку Ігоревім", що якимось дивовижним чудом збережена для нащадків. З деяких джерел відомо про існування ще одного поетичного твору — "Піснь Бояна", яку княжна Ганна Ярославна повезла з собою до Франції. А "Велесова
Книга", про автентичність якої досі сперечаються дослідники, хіба це не пам'ятка язичницької культури ? Навряд чи знайшовся такий талановитий фальсифікатор, який би створив поезію такого високого рівня, з таким знанням давніх Богів, звичаїв, щоб міг вигадати стільки молитов, легенд, назв місяців, інших реалій, яких нині просто не існує.
Паплюження етнічної віри було потрібне насамперед політикам, ідеологам князівсько-боярськоі влади, яких влаштовувала .християнська ідея, що "всяка влада від бога, тому виступати проти неї є злочином, бо це суперечить божій волі". З прийняттям чужої релігії починається руйнування етнічної ментальності — втрата волелюбності, людської гідності, незалежності, поваги до іншої особистості. Всі ці духовні вартості засуджуються. З "Дажбожих онуків" русичі перетворюються в "рабів божих". Домінуючим стає "християнське милосердя" і "любов до ближнього", які набувають найбільшого цинізму в біблійному виразі: "Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає і моліться за тих, хто вас переслідує». * Не всі, звичайно, могли прийняти таку мораль одразу.
Та для виховання покірних рабів придатні будь-які засоби. Тому впроваджуються терміни, які вже на початку нашої ери мали негативно-емоційне забарвлення. І даремно отці церкви впродовж півтори тисячі років роблять вигляд, що слово поганство не має нічого образливого. Вперше це слово вжите в Римському акті 368 р. Вважають, що воно нібито походить від латинського paganus, що означає селянин. Ця ідеологічна диверсія вириться з літопису в літопис, з книжки в книжку, тому й не дивно, що науковці ХХ століття досі вживають його. Во ж, дуже зручно прикритися іноземним слівцем, яке нібито й не дає права на звинувачення а нетолерантності до давньої віри своїх предків, та й за порушення межі (терміну) ніхто не судить.
І хоча кожному слов'янину без перекладу зрозуміло, що поганство одного кореня з гана, ганьба, поганий, цей факт свідомо ігнорувався багатьма дослідниками і проповідниками.
Грецьке ж язичництво з давніх давен прийнято називати еллінством, що походить від давньої назви етносу — елліни.
Християнство, яке є інтернаціональною релігією, як бачимо, не знищило грецької етнічної культури: збережені не тільки їхні кумири (статуї богів), але й писемні пам'ятки їхньої давньої релігії. Тому й нині дивує світ давньогрецьке мистецтво, міфологія, яка, до речі, багато чого запозичила від різних народів, в тому числі й слов'ян.
Наша етнічна віра, яка в давні часи мала назву також похідну від назви етносу, чомусь (?) втратила її. Володимир Гнатюк записав на Гуцульщині приказку: "Поки колядники ходять, поки писанки пишуть, доти наша віра руська буде в світі". Отже, руська віра — це віра народу русь. А що мова йде саме про язичницьку віру, не викликає жодного сумніву, адже колядки і писанки — це реалії давньої віри українців, які не могли знищити ніякі церковні заборони.
Перві сне значення слова язичництво досі залишається нез'ясованим. Лише деякі науковці звертають увагу на зв'язок терміну зі словом "язик" (мова, етнос), проте пояснюють його по-різному. Наприклад, в "Лексиконі" Памво Беринди (XYII ст. ) язик перекладено як народ. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) писав:
8. "Кожен не грек чи не римлянин, що говорив іншою мовою, звався варваром, наше старе язичник; а що варвари звичайно були неохрещені, тому скоро "язичник" стало означати нехристиянина". Отже, за Іларіоном, язик і язичник означає чужу мову і чужу віру по відношенню до греків і римлян.
Іншу думку висловлював Михайло Драгоманов: "язичницький" означає національний, крайовий, тобто рідний для народу.
Крім цього, пропонуємо звернути увагу на тлумачення грецького слова етнікос (етнічний), що пояснюється трьома синонімами: племінний, народний, язичницький і походить від етос — звичай. Отже, насамперед слід зазначити, що язичництво — це "віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і спільним походженням", а також спільною мовою. А вже потім уточнювати, які риси мас ця віра: політеїзм, чи монотеїзм, чи це щось інше.
Таким чином приходимо до висновку, що кожна язичницька віра є етнічною (національною) і підносить ідеї саме свого народу. Міфи про походження народу від Бога впливають на етнічну самосвідомість, формують почуття власної гідності. Наприклад, германські Міфи про походження народу від бога Одина. До речі, єврейські легенди про народження їх від бога Ізраїлю та про боговибраність євреїв і досі працюють на збереження і процвітання цього народу.
Чому ж тоді ми, нащадки русичів, не змогли зберегти свої легенди про народження Дажбожих онуків? Чому не схотіли використати їх у вихованні національної гордості наших дітей? На жаль, дехто і досі не бажає подолати цей ідеологічний бар'єр. Що ж, добре попрацювали каві вороги, щоб забити памороки народові, нав'язавши ненависть до своєї прадавньої культури.
Давно пора позбутися упередженості та ідеологічних стереотипія мислення, щоб зробити наукову оцінку та віддати належну шану філософській мудрості наших предків, яку так довго принижували чужинці, а слідом за ними 1 чимало наших співвітчизників.

То не важко пане Махновцю... Береться просто історична література, де вказано, звідки на територію Палестини прийшли галілеяни.. і все
АЛЕ НЕ ЗАБУВАЙТЕ ШАНОВНИЙ ПАНЕ МАХНОВЕЦЬ ЩО ГАЛІЛЕЯ ТА ГАЛИЧИНА ТО ДВІ РІЗНІ НАЗВИ. ГАЛІЛЕЯ ТО ПРОВІНЦІЯ (ЧИ ЯК ТАМ ЇЇ НАЗВАТИ) У ФРАНЦІЇ, І РІЗНИЦЯ МІЖ НИМИ ЯК ПОМІЖ УКРАЇНЦЕМ ТА ЖИДОМ ЧИ КАЦАПОМ. ТОЖ Я ВАМ РАДЖУ НАБАГАТО УВАЖНІШЕ ВИВЧИТИ ІСТОРІЮ ТА ІСТОРИЧНІ НАЗВИ, А ПОТІМ ТУТ ПАТЯКАТИ

То не важко пане Махновцю... Береться просто історична література, де вказано, звідки на територію Палестини прийшли галілеяни.. і все
ВІРНІШЕ ТО НЕ МАХНОВЦЮ, А БОГДАНУ

[quote="Ioan"]2 Ygirl
Вибачте але я не зрозумів питання...можливо десь це Ви мали на увазі:
Десь в іншому місці цього форуму Ви писали що християнство перемололо старі вірування українців але залишки стирчать...
Тобто я десь вже й відповідав на це. Християнство є універсальне тому воно не знищує місцевих культур, а навпаки вбирає їх в себе.. НУ ТО ВИ ВЗАГАЛІ ТОДІ СЛІПЕЦЬ ЯКЩО НЕ БАЧИТЕ ЯК ХРИСТИЯНСТВО НИЩИЛО ТА Й ЗАРАЗ НИЩИТЬ ІНЩІ РЕЛІГІЇ


Воно увібрало в себе величезну елінську культуру і філософію(порівняно з якими наші здобутки і невмивалися) християнським світом на Русі. Так форма залишилась, але вона наповнилась новим змістом...

ЯКИМ САМЕ ЗМІСТОМ?? ПОКЛОНІННЯМ ЇЗРАЇЛЬСКОМУ БОГОВІ САВАОТУ?? ЩОБ БУЛИ ЙОГО РАБАМИ?? АЛЕ ЗАПАМ*ЯТАЙТЕ, Я НЕ РАБ НІЯКОГО БОГА, НІ СВОГО, АНІ ЧУЖОГО
ЯК КАЗАВ НАШ ПРОРОК ТАРАС ШЕВЧЕНКО:
І ВІЗАНТІЙСЬКИЙ САВАОФ ОДУРИТЬ,
МИ НЕ РАБИ ЙОГО, МИ ЛЮДЕ!!!
А ЯКЩО ВИ ЙОГО РАБ ТО РАБОМ І ПОМРЕТЕ!! А Я НЕ РАБ, Я ЛЮДИНА, І Я ГОРЖУСЯ ЩО Я НЕ РАБ НІЯКОГО БОГА!!!

[quote="Ioan"][quote="Ygirl"]Іоане, я постараюсь Я так зрозумів щоВи говорите про рідне... мені абсолютно не є близьким до душі язичництво навіть українське, навпаки казочкою здається власне дажбоги і т.д.
ТАК, І ВОНО ВАМ РІДНИМ НІКОЛИ НЕ БУДЕ, БО ВИ ЗАБУЛИ ХТО БУЛИ ВАШІ ПРЕДКИ. А ЗАРАЗ ВИ Є ЖИДІВСЬКИМ СРАКОЛИЗОМ.

Зрозумійте що християнство не заперечує націонільності.

А ЯКЖЕ ТОДІ РОЗУМІТИ СЛОВА *НЕМАЄ АНІ САМАРИТЯНИНА, АНА ІУДЕЯ, АНІ ІНШИХ А ВСІ ТІЛЬКИ В ХРИСТІ БО ВСІ ВІКОРІННЯ АВРААМОВОГО*. ЯК ЖЕ ТОДІ ЦЕ РОЗУМІТИ?? ЧИ ТО Я ТА ІНШІ ДУРНІ, ЧИ ЖИДІВСЬКІ ЧОРНОРИЗНИКИ ЗАНАДТО ДУРНІ АБО РОЗУМНІ??

Зрозумійте релігія будується на Живому звязку з Живим Богом, а різні там мудрування, міфи, є мертві бо не мають живого джерела...
А ЩО МЕНІ МОЖЕ ДАТИ ТВІЙ МЕРТВИЙ БОГ??? АБСОЛЮТНО НІЧОГО!!!!

ЯКИМ САМЕ ЗМІСТОМ?? ПОКЛОНІННЯМ ЇЗРАЇЛЬСКОМУ БОГОВІ САВАОТУ?? ЩОБ БУЛИ ЙОГО РАБАМИ?? АЛЕ ЗАПАМ*ЯТАЙТЕ, Я НЕ РАБ НІЯКОГО БОГА, НІ СВОГО, АНІ ЧУЖОГО
ЯК КАЗАВ НАШ ПРОРОК ТАРАС ШЕВЧЕНКО:
І ВІЗАНТІЙСЬКИЙ САВАОФ ОДУРИТЬ,
МИ НЕ РАБИ ЙОГО, МИ ЛЮДЕ!!!
А ЯКЩО ВИ ЙОГО РАБ ТО РАБОМ І ПОМРЕТЕ!! А Я НЕ РАБ, Я ЛЮДИНА, І Я ГОРЖУСЯ ЩО Я НЕ РАБ НІЯКОГО БОГА!!!


Хто сказав що людина в християнстві це раб, ніколи в житті!
Читайте притчу про блудного Сина, образ батька показаний Ісусом це образ Бога, Бога Отця для кого людина є сином!
Раб робить через страх, найманець за плату і тільки син перебуває в любові з Отцем!
Я розумію Вас якщо людина для Бога є рабом, то такий Бог є потворою, є самим найг! і я сам ні коли б не повернув лице до Нього !
Я з Вами згоден а те про що Ви говорите не християнством, в тосму той вся проблема...

ТАК, І ВОНО ВАМ РІДНИМ НІКОЛИ НЕ БУДЕ, БО ВИ ЗАБУЛИ ХТО БУЛИ ВАШІ ПРЕДКИ. А ЗАРАЗ ВИ Є ЖИДІВСЬКИМ СРАКОЛИЗОМ.

І хто вони були? (гарна термінологія :lol: )

А ЯКЖЕ ТОДІ РОЗУМІТИ СЛОВА *НЕМАЄ АНІ САМАРИТЯНИНА, АНА ІУДЕЯ, АНІ ІНШИХ А ВСІ ТІЛЬКИ В ХРИСТІ БО ВСІ ВІКОРІННЯ АВРААМОВОГО*. ЯК ЖЕ ТОДІ ЦЕ РОЗУМІТИ?? ЧИ ТО Я ТА ІНШІ ДУРНІ, ЧИ ЖИДІВСЬКІ ЧОРНОРИЗНИКИ ЗАНАДТО ДУРНІ АБО РОЗУМНІ??

Вах вах Вах, спокійніше...
Що важливіше в людині, її людськість про яку говорив Христос чи національність? Вибачте мені коли б Ви лежали напівмертвий біля дороги Вам було б всеодно хто б Вас врятува чи жид чи москаль (проччитайте притчу про доброго самаритянина, адже євреї самарян на дух не преносили), хто тоді ж ближній і що головніше людськість чи національність? Що первинне і вагоміше?

Ви знаєте, трохи відхилюсь, від теми я от тільки повернувся з Італії, і от в Венеції був на одній вечері де також були мадагаскарці, та й взагалі за поїздку зустрічав багато різних людей (в Римі особливо) в принципі й в Україні маю нагоду таких зустрічей, ... так от, я б радив відправляти всіх наших "націоналістів" кудись для такого досвіду, що трохи очі привідкрити що світ не закінчується за Вашим під'їздом :D
Я передбачаю мене зразу звинуваття що я не українець, так от люди це не так, я люблю Україну і але ставлю пріоритети тому спочатку є Людина, а потім вона вже українець, китаєць і т д.
Ми з мадагаскарцями мали гарний час, співали різні пісні вони свої ми свої, але це класно світ різний маса культур і дуже гарних і цікавих, я абсолютно не применшую вартості українскьої культури (що мені закидають) я просто вважаю рагульством вищої марки терти що ми люди а всі козли... Це КОМПЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ!!!Тупість!

Світ це єдність в багатоманітності, і це класно що ми різні, було б скучно як би всі були однакові...


ЩО МЕНІ МОЖЕ ДАТИ ТВІЙ МЕРТВИЙ БОГ??? АБСОЛЮТНО НІЧОГО!!!!
А потім заперечують,що язичництво не носить споживацького характеру!
Чому зразу йде наставлення що він має щось дати, що це за відносини я тобі ти мені?
Це звичайно не рабське поклоніння, але це робота найманця що вимагає плату

Бог Отець є власне Отцем, а все що батькове те належить і синам! Це не робота найманця і не страх раба!

Він не мертвий, вже 2 тисячі років мільйони людей в цьому переконуються...

"Не смійтеся, чужі люди!
Церква-домовина
Розвалиться, а з під неї
Встане Україна,
Розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
Помоляться на волі
Невольничі діти". ("Суботів" Т. Шевченко)

Анатолій

ой, краще і не скажеш...

Ви завжди так відповідаєте, коли Вам наводять аргументи проти Ваших бздур (останнє що памятаю було про павла і євхаристію) Ви постите так як нівчому не бувало, починаєте якісь нові бздури Ви відповідайте достойно... науковець блін..

То не важко пане Махновцю... Береться просто історична література, де вказано, звідки на територію Палестини прийшли галілеяни.. і все
АЛЕ НЕ ЗАБУВАЙТЕ ШАНОВНИЙ ПАНЕ МАХНОВЕЦЬ ЩО ГАЛІЛЕЯ ТА ГАЛИЧИНА ТО ДВІ РІЗНІ НАЗВИ. ГАЛІЛЕЯ ТО ПРОВІНЦІЯ (ЧИ ЯК ТАМ ЇЇ НАЗВАТИ) У ФРАНЦІЇ, І РІЗНИЦЯ МІЖ НИМИ ЯК ПОМІЖ УКРАЇНЦЕМ ТА ЖИДОМ ЧИ КАЦАПОМ. ТОЖ Я ВАМ РАДЖУ НАБАГАТО УВАЖНІШЕ ВИВЧИТИ ІСТОРІЮ ТА ІСТОРИЧНІ НАЗВИ, А ПОТІМ ТУТ ПАТЯКАТИ
Невелика різниця закінчення слова - то не аргумент!!!

Дивіться сюди...
http://white-history.com/hwr5.htm
http://white-history.com/hwr5_files/flood4.jpeg

Скажіть будь ласка, де на території Галичини є озеро під назвою Генісарет, та ще й крім того щоб на його берегах знаходилось декілька міст, воно ще носить назву Галілейське море, чи пак Галицьке море?

Хто сказав що людина в християнстві це раб, ніколи в житті!
Читайте притчу про блудного Сина, образ батька показаний Ісусом це образ Бога, Бога Отця для кого людина є сином!
Я ж вма вже сказав, що для мене ваш ісус не є ніким. якщо і є не більше аніж людина. але щоб я його ставив поруч з Богом(своїм, звичайно) то буде верх безличності. покажи мені свого бога і я в іого повірю. те, що ви мені можете показати на ваших іконах (чи то пак ідолах) то для мене нічого не означає. :twisted:


Ну і на біса мені якийсь блудний жидок?? те що він десь валандався просрав своє а потім повернувся додому то мені ще ніц не каже. то для мене не приклад

Раб робить через страх, найманець за плату і тільки син перебуває в любові з Отцем!
а хіба у ваших синагогах (чи то пак церквах) не кажуть що щось не роблять попи то чи вінчається чи сповідається ти щось інше РАБ БОЖИЙ?? і спробуйте щось заперечити проти цього, НЕ ЗАПЕРЕЧИТЕ, БО ВОНО ТАК І Є!!! тому такі як і ви і є рабами жидівського саваофа. а раб який би він не був, тілесний чи духовний він є раб. у вас же мизслення рабське, підвладне жидам. а моє вільне, нікому не підвладне

Я розумію Вас якщо людина для Бога є рабом, то такий Бог є потворою,
от саме ВАШ БОГ ДЛЯ МЕНЕ ПОТВОРОЮ І Є є самим найг! і я сам ні коли б не повернув лице до Нього !
Я з Вами згоден а те про що Ви говорите не християнством, в тосму той вся проблема...
А НАЩО МЕНІ ВАШЕ ЖИДІЯНСТВО??7 Я Ж НЕ ЖИД, А УКРАЇНЕЦЬ!!! І ВСЕ УКРАЇНСЬКЕ ДЛЯ МЕНЕ НАБАГАТО ДОРОЖЧЕ АНІЖ ЯКИЙСЬ ТАМ ЗАСРАНИЙ єрусалим, іордан і т.д. і т.п.
ТАК, І ВОНО ВАМ РІДНИМ НІКОЛИ НЕ БУДЕ, БО ВИ ЗАБУЛИ ХТО БУЛИ ВАШІ ПРЕДКИ. А ЗАРАЗ ВИ Є ЖИДІВСЬКИМ СРАКОЛИЗОМ.

І хто вони були? (гарна термінологія :lol: ) ТА ТАКІ Ж ЯК І ВИ!!

Це КОМПЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ!!!Тупість! ТЕ, ЩО ТАКІ ЯК ВИ ТУПІ ТО Я ПОНІСТЮ ЗГОДЕН


ЩО МЕНІ МОЖЕ ДАТИ ТВІЙ МЕРТВИЙ БОГ??? АБСОЛЮТНО НІЧОГО!!!!
А потім заперечують,що язичництво не носить споживацького характеру! ЯКРАЗ НЕ НОСИТЬ, МИ НЕ ПРОПОНУЄМО СВОЄЇ ВІРИ НА ЕКСПОРТ, ЯК ЦЕ РОБИТЬ ЖИЛІЯНСТВО
Чому зразу йде наставлення що він має щось дати, що це за відносини я тобі ти мені? Я ВІД СВОГО БОГА НАБАГАТО БІЛЬШЕ МАЮ ПОЗИТИВНОГО АНІЖ ВІД ВАШОГО ДОХЛЯЧКА

Він не мертвий, вже 2 тисячі років мільйони людей в цьому переконуються...[/quote] А ЧИМ ВИ ДОКАЖЕТЕ ЩО ВІН НЕ МЕРТВИЙ?? ПОКАЖИТЬ МЕНІ ЙОГО ЖИВОГО!! ЩОСЬ Я В ЦЬОМУ ЩЕ НЕ ПЕРЕКОНАВСЯ АНІ НА ЙОТУ!!!

[quote=Bohdan]То не важко пане Махновцю... Береться просто історична література, де вказано, звідки на територію Палестини прийшли галілеяни.. і все
АЛЕ НЕ ЗАБУВАЙТЕ ШАНОВНИЙ ПАНЕ МАХНОВЕЦЬ ЩО ГАЛІЛЕЯ ТА ГАЛИЧИНА ТО ДВІ РІЗНІ НАЗВИ. ГАЛІЛЕЯ ТО ПРОВІНЦІЯ (ЧИ ЯК ТАМ ЇЇ НАЗВАТИ) У ФРАНЦІЇ, І РІЗНИЦЯ МІЖ НИМИ ЯК ПОМІЖ УКРАЇНЦЕМ ТА ЖИДОМ ЧИ КАЦАПОМ. ТОЖ Я ВАМ РАДЖУ НАБАГАТО УВАЖНІШЕ ВИВЧИТИ ІСТОРІЮ ТА ІСТОРИЧНІ НАЗВИ, А ПОТІМ ТУТ ПАТЯКАТИ
Невелика різниця закінчення слова - то не аргумент!!!
ЯКРАЗ ДУЖЕ ВЕЛИКА!!!

To PROKUROR :lol:

Ви вмієте гворити якось грунтовніше, а не просто обливати все брудом, крити все лайкою? Прошу хоча б розрізняти логічні звязки в реченнях, це елементарні закони ведення дискусії... (напр. потім заперечують,що язичництво не носить споживацького характеру! ЯКРАЗ НЕ НОСИТЬ, МИ НЕ ПРОПОНУЄМО СВОЄЇ ВІРИ НА ЕКСПОРТ, ЯК ЦЕ РОБИТЬ ЖИЛІЯНСТВО))
Ваше нехотіння розуміти моїх слів не аж ніяк не вказує на правдивість Ваших...
І менше емоцій більше конструктивних речень, в іншому разі це більше схоже на розпач..
І далі свій антисемітизм прошу не вносити в сферу духовності, прошу прочитати що цей розділ не є для вирішення націоналістичних проблем, а для релігії і духовності...

Пане Іване!
Що, вже не тільки Анатолій, а вже й прокурори проти Вашого сатанізму?
От біда, не розуміють люди юдо-християнського функціонера, хоч скач...
Анатолій

а тому що Ваш отець брехун і батько брехні...
Івана 8-44
Анатолій

Від кількості опонентів нічого не міняється. Зайдіть на форум Кураева і Ви там будете взагалі єдиним в свому роді, і зарубають Вас там швидко фахівців там вистачає і то сильних, сам диякон Андрій спеціаліст в таких проявах шизофренії як у Вас. (Я Вас направляв до його книги, але Ви мабуть і боїтесь читати наукову літературу...)
Я Вам вже писав про цей уривок. Пане Анатолій найбруднішим прийомом є перекручування оригінального тексту!

От Вам уривок в контексті, говоріть тепер по тексту, а не висувайте голі звинувачення...

Євангеліє від Івана 8 глава
12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.
13 Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.
14 Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.
15 Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.
16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
17 Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.
18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.
19 І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.
20 Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...
21 І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...
22 А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?
23 І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
24 Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.
25 А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.
26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.
27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
28 Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.
29 А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.
30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,
32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!
33 Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?
34 Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.
36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.
39 Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.
40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
41 Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.
42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.
44 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.
46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.
48 Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?
49 Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.
50 Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.
51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!
52 І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.
53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?
54 Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.
56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.
57 А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?
58 Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.
44 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.


Тут і сліпий побачить, що Ісус каже юдеям, що не бог є їхнім вітцем, а диявол. То що Вам ще треба. Адже в біблії відсутнє слово бог, а є Ягве, Єгова, Сава-от і т.д.
Отже – довідка: НАШЕ РІДНЕ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО БОГ у відповідних місцях майбутніх перекладів біблії обов’язково мусимо замінити термінами, про які, до речі, сьогодні має змогу знати всякий бурсак будь-якої богословської (єговословської) школи середнього ступеня:
І.1. Елохім – Множина від Ель: могутність, велич (Елів?). Буття 1:1.
Ха-Елохім – істинний Елохім, щоб відрізнити від Е-Елохіма – термін, який використовується для позначення язичеських Богів у суперкнизі (а ще намагаються дурити людей, що у біблії проповідується монотеїзм).
2. Ель-Еліон – Всевишній Ель.
3. Ель-Шидай – Всемогутній Ель. Вихід 6:3.
ІІ.1. Єгова-самоіснуючий, сущий, Левіт 24:16.
2. Єгова-Рафа – Єгова-лікар твій, Вихід 15:26.
3. Єгова-Ніссі – Єгова прапор мій, Вихід 17:15.
4. Єгова-Шалом – Єгова мир, Кн. Суддів.
5. Єгова-Раах – Єгова-пастух, Кн. Псалмів 22:1.
6. Єгова-Іре – Єгова наглядач, Буття 24:14.
Застосовуються також терміни Єгова-Ціднену, Єгова-Мамах, Саваот.
ІІІ. Ав-отець (Авва, отче – вираз Христоса).
ІV. Адонай – від адон-пан. Кн. Ісайя.
Як бачимо із загальних та власних імен у біблійного демона більше ніж досить, але без терміну БОГ “суперкнига” ні за яких обставин не набула б популярності та “святості” у неюдеїв. (Р. Морозовський, Визволяймо Бога)
Ви ж, як і юдеї, вклоняєтеся тому самому Ягве, то якого біса Ви мені крутите голову? Як кажуть в Одесі, підіть на Привоз, купіть оселедця і йому крутіть голову, а не мені.
Той хто має очі, той побачить.
Анатолій

[quote="Ioan"]To PROKUROR :lol:

Ви вмієте гворити якось грунтовніше, А ВИ ДОКАЖИТЬ ЩО ВИ ГОВОРИТЕ ЗАНАДТО ГРУНТОВНО!!а не просто обливати все брудом, крити все лайкою?А ВИ ТАКИЙ ВЖЕ СВЯТИЙ АЖ ДАЛІ НІКУДИ, СВОЄ РІДНЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ БРУДОМ ЖИДІВСЬКИМ НЕ ОБЛИВАЄТЕ???? :twisted: Прошу хоча б розрізняти логічні звязки в реченнях, це елементарні закони ведення дискусії... (напр. потім заперечують,що язичництво не носить споживацького характеру! ЯКРАЗ НЕ НОСИТЬ, МИ НЕ ПРОПОНУЄМО СВОЄЇ ВІРИ НА ЕКСПОРТ, ЯК ЦЕ РОБИТЬ ЖИЛІЯНСТВО))
Ваше нехотіння розуміти моїх слів не аж ніяк не вказує на правдивість Ваших...
І менше емоцій більше конструктивних речень, в іншому разі це більше схоже на розпач..А ЦЕ НЕ РОЗПАЧ, А ФАКТИ ВІД ЯКИХ НІКУДИ НЕ ДІНЕШСЯ :evil:
І далі свій антисемітизм прошу не вносити в сферу духовності, А ЗАЩО МЕНІ ЛЮБИТИ ТИХ ПРОКЛЯТИХ САТАНІСТІВ??? ЗА ТЕ ЩО ВОНИ НАКИНУЛИ МОЙОМУ НАРОДУ СВОЮ ЖИДОСАТАНИНСЬКУ ВІРУ?? ТАК, Я Є ЯРИЙ АНТИСЕМІТ І ЦИМ ГОРДЖУСЯ ЩО НЕНАВИДЖУ ЖИДІВ ТА ЇХНЮ ПРОКЛЯТУ ВІРУ ТА ТАКИХ ЖИДІВСЬКИХ ДУПОЛИЗІВ ЯК ВИ прошу прочитати що цей розділ не є для вирішення націоналістичних проблем, а для релігії і духовності А ДЛЯ МЕНЕ МОЯ ДУХОВНІСТЬ ПОНАД УСЕ, І САМЕ ТУТ ВИКЛАДАЄТЬСЯ СВОЯ ДУМКА ПРО ВІРУ. ЯКОЇ ЛЯРВИ ВИ ТОДІ СЮДИ ЗАЛІЗЛИ??? ШУРУЙТЕ НА ЯКИЙСЬ СВІЙ ЮДО-САТАНИНСЬКИЙ САЙТ І ТАМ ПІДЛИЗУЙТЕ ДУПУ ЖИДОЮДЕЯМ!!! :twisted: :twisted: :twisted: :twisted:

Привіт Всім!

Мені здається, що для розбору питання на тему бога, віри і релігії. Треба дещо трошечеки розібратись, коли виникла віра в бога (християнського) і чому. Можу пояснити і не тільки про християнського, але і про інших. Нажаль зараз немаю часу, але якщо цікаво то пишіть у форум, я намагатимусь стежити.

Єдине на, що ще хочу звернути вашу увагу, що ні Хрисос ні Будда жодного слова самі не написали, щодо віри, хоча були грамотними.

"Досвід не одразу прийшов до молодого сапера":о)))))
Привіт!
:о))

До Анатолія:

Ви читайте цілий уривок що Ви вириваєте з контексту?

Незважаючи на цей весь "Брєд" з іменами, я Вас хотів би розчарувати, християни тому і є християнами що вірять в христа, і в Отця котрий послав Його. Ви зробили елементарну логічну помилку...

До Прокурора. престаньте кричати. У Вас що параноя, Ви боїтесь якогось уявного ворога - жида...

До Анатолія:

Ви читайте цілий уривок що Ви вириваєте з контексту?

Незважаючи на цей весь "Брєд" з іменами, я Вас хотів би розчарувати, християни тому і є християнами що вірять в христа, і в Отця котрий послав Його. Ви зробили елементарну логічну помилку... Він це казав євреям а не християнам...

До Прокурора. престаньте кричати. У Вас що параноя, Ви боїтесь якогось уявного ворога - жида...

ВИЗВОЛЯЙМО БОГА.
У всесвітній історії важко знайти разючіший приклад руйнівних наслідків духовного іга, ніж масовий психоз, ворожнеча, повний моральний розклад, занепад і погибель незліченної лічби племен, націй та цілих рас в результаті діяльності єговопоклонників. Причому, прийоми і методи цієї діяльності по винахідливості ледве сягають рівня риболовного гачка, але за ефективністю перевершують Чорнобиль. Гідна подиву здатність мільйонів періодично потрапляти в одні і ті ж тенети і косяками зникати в імлі століть не знаходячи засобів порятунку, не попередивши нащадків, або хоча б сусідів про смертельну небезпеку. Одні і ті ж методи підкупу, обману, залякування. Одна і та ж підміна ідеалу ідолом. Одна і та ж інквізиція – репресії церкви, чи репресії проти церкви. Репресії партії, чи репресії проти партії. Один і той же результат – винищення тубільців за допомогою Війни, чи без неї. Змінюються назви держав і народів від єгиптян та ассірійців до могікан та українців, вдосконалюються технічні можливості, але суть геноциду стабільна, як могила. В чім же корінь стабільності? Звернемо увагу, що там, де винищені, або винищуються корінні нації, як правило, панує культ біблії, так званої “священної” книги. Порівнявши Китай, де споконвіку живуть китайці, а культу біблії практично немає, і Європу, де упень знищені франки, сакси, пруси, венеди, гуни, кельти, латинці, руси, даки, де сьогодні винищуються мешканці ексЮгославії, зате авторитет “книги книг” – є незаперечним, ловиш себе на думці, що славнозвісний попівський собака закопаний саме тут, за допомогою біблії. Нажаль, мало хто з філософів чи дослідників звертає на таку витончену психологічну “дрібницю”, а, насправді, психотропну диверсію біблеїстів, як використання в перекладах суперкниги чужого для неї слова і поняття БОГ (God, Deus, Gott). Метою такої диверсії є нейтралізація природного етнічного богорозуміння – єдиної сили, здатної протистояти теологічній експансії єговопоклонників, яка завжди передує фізичному винищенню аборигенів. В результаті аналогічних фокусам ярмаркових наперсників маніпуляцій, Бог всякого племені, до якого приходить біблія рідною мовою, несподівано опиняється, ніби злочинець, в ув’язненні за наскрізь іржавими старозаповітними гратами. Професійні перекладачі знають, що, навіть, перекладаючи прості поняття, як “стіл”, “лід”, “дерево” з мови на мову можуть виникати певні нюанси і навіть ускладнення, бо африканський бушмен, чи баварський німець можуть мати різні уявлення і словесні відповідники для позначення одних і тих же речей та явищ.
Стосовно ж перекладу назви центральної біблійної персони, професор Шаян зауважує: “Новіші перекладачі біблії звертають увагу, що в оригіналі слово “Бог” дуже часто звучить ім’ям власним єврейського “бога”, себто “Яхве”. Відповідні місця треба отже перекладати “яхве твій Пан”, або “яхве твій Володар”... Зміст остається усе незмінно той самий. “Бог, Господь твій”, чи “яхве твій Володар”, усе залишається одним і тим самим “Демоном єврейської раси”, що жене її на найбільш криваві підбої і народовбивства”. Українське ж, як і всеслов’янське, праіндоєвропейське слово і поняття БОГ в основі своїй має ментальне наповнення повністю протилежне ненависній, ксенофобській, біблійній природі Єгова (Яхве, Саваота, Адоная). Саме тому скрізь у біблії, де використовується НАШЕ СЛОВО БОГ, для ясності мусимо відновити, хай в українській транскрипції, але відповідні старогеборейські терміни. Тим не менше, НАШ БОГ, підступно прикований перекладачами до старозаповітної колісниці, перебуває в юдео-християнській неволі вже понад тисячоліття, з часів Кирила та Мефодія.
Бог, Бус, Буг, Біг, Бож, Матір Божа, Бозя (дит), польська Матка Боска, як і великомучениця Боснія, якій ворогами слов’янства нав’язані нескінченні, криваві антиБожі змагання, всі ці слова і поняття ніколи не належали до біблійних. Але хитрі шахраї від теології та перекладацтва (не дарма під час створення грецького перекладу біблії-Септаугінти 2300 років тому брало участь 72 рабини) шляхом простої підміни слова нав’язали НАШОМУ БОГОВІ роль аналога Єгови. При цьому, українці автоматично були обернені на “рабів Божих” – тобто на рабів Єгови, хоча БОГ ніколи не збирався нав’язувати рабства своїм Дажбожим синам та онукам. Коли ж ми, українці, припинимо цей нечестивий антиБожий шабаш? Адже сьогодні нікому і в голову не приходить перекладати прізвища Ейнштейн, Вайсберг, Васерман чи Шварцман, як Самотній камінь, Біла гора, Водяна або Чорна людина! Між іншим, як перегукуються ці єговообрані прізвиська з тубільними іменами корінних американців, яких прибульці з юдео-християнської цивілізації винищили упень, попередньо оббрехавши і звинувативши їх у дикунстві, хоча демон племені Абрама, Ісака та Янкеля - Єгова за жадобою крові перевершує всіх дикунів та людожерів Старого та Нового Світу. Хто в цьому сумнівається, хай перечитає п’ятикнижжя Мойсея.
Отже – довідка: НАШЕ РІДНЕ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО БОГ у відповідних місцях майбутніх перекладів біблії обов’язково мусимо замінити термінами, про які, до речі, сьогодні має змогу знати всякий бурсак будь-якої богословської (єговословської) школи середнього ступеня:
І.1. Елохім – Множина від Ель: могутність, велич (Елів?). Буття 1:1.
Ха-Елохім – істинний Елохім, щоб відрізнити від Е-Елохіма – термін, який використовується для позначення язичеських Богів у суперкнизі (а ще намагаються дурити людей, що у біблії проповідується монотеїзм).
2. Ель-Еліон – Всевишній Ель.
3. Ель-Шидай – Всемогутній Ель. Вихід 6:3.
ІІ.1. Єгова-самоіснуючий, сущий, Левіт 24:16.
2. Єгова-Рафа – Єгова-лікар твій, Вихід 15:26.
3. Єгова-Ніссі – Єгова прапор мій, Вихід 17:15.
4. Єгова-Шалом – Єгова мир, Кн. Суддів.
5. Єгова-Раах – Єгова-пастух, Кн. Псалмів 22:1.
6. Єгова-Іре – Єгова наглядач, Буття 24:14.
Застосовуються також терміни Єгова-Ціднену, Єгова-Мамах, Саваот.
ІІІ. Ав-отець (Авва, отче – вираз Христоса).
ІV. Адонай – від адон-пан. Кн. Ісайя.
Як бачимо із загальних та власних імен у біблійного демона більше ніж досить, але без терміну БОГ “суперкнига” ні за яких обставин не набула б популярності та “святості” у неюдеїв.
Ось у чому фокус! Стали б неможливими підміни правди – брехнею, царя – тираном, власності – папірцем ваучером, любові – сексом, української священної мови – чужою тощо. Одним словом, з нашим Богом єговопоклонники відкололи той самий номер, що й біблійний Йосиф у Єгипті з Фараоном, коли спантеличений правитель віддав лазутчикові глибоко ворожого племені всю повноту влади, сказавши: “Ти будеш над моїм домом, а слів твоїх уст буде слухати весь мій народ. Тільки троном я буду вищий від тебе” (Буття 41:40). І далі: “І Йосиф піднявся над Єгипетським краєм” (Буття 41:45). Аналогічним способом над Українським Краєм піднявся ідол Абрама, Ісака, Янкеля - Єгова, заблокувавши за допомогою “суперкниги” доступ українців до РІДНОГО БОГА.
То чи не досить нас дурити? Вимагаймо від перекладачів з біблійного товариства, перекладаючи біблію, не використовувати всує нашого слова БОГ, якого там немає у оригіналі. Не продовжуйте тисячолітню традицію ошуканства та душогубства. Майте БОГА в серці. Єдиного у Сварзі. Всевишнього. Всемогутнього. Багатопроявленого.
Руслан Морозовський.

Я роздрукую собі і потім Вам напишу що я проце все думаю :lol:
До речі пане Анатолій я от недавно перечитував Сковороду, "Імя його потоп зміїний" що Ви мені так настирно втикали. Скажу Вам не вімєте Ви книги читати, як можна було прийти до таких висновків як Ви я не можу вїхати, християнськішого літературного твору давно не читав. Мало того постійні посилання на єврейських пророків, і вчителів просто в кожному абзаці. Одним словом це абзац, у Вас з зором проблеми чи що?

Пане Іоан!
Вибачайте, але з Вашим сприйняттям Сковородинського гумору та іронії у Вас досить погано. То ж Ваш з"юдизований ментал не може його сприйняти. Вибачайте, Ваш з"юдизований ментал також і жидівського гумору та насмішок сприйняти не може. Справа у тому, що жиди слов"янське ім"я Іван викривили з додаванням на початку віслючого окрику Іо - і наше ім"я стало Іо-ван. От Ви і втілюєте цей віслючий початок, пане професійний попику-наглядач за сайтом...
І ще, скажіть своєму начальству, що Ваша місія з юдизації сайту Домівка не досягла успіху, а тому Вам треба переходити бомбити якийсь слабкіший сайт. А сюди Ваше начальство з Вашого пархату хай пришле сильнішого та гнучкішого і краще того, хто менше любить жидівство. Тоді з інтелектуальнішою особою і спілкуватися буде краще нам українцям.
Анатолій

У Вас параноя... дядя :lol:

Це у Вас невідповідність рівня знань та переконань посаді, небоже...
Анатолій

пане Анатолій Ви нормально не відповіли ні на один мій аргумент а тільки відкидаєтесь пафосними і лайливими словами, це аж ні як не свідчить про ВАШ ! високий рівень знань :lol:

Пане Іоан!
1. Аргументи, що ґрунтуються на юдейській Торі не є ні історичними, ні науковими, а тому я, як і всі інші нормальні люди, їх не сприймаю і просто не звертаю на них уваги. Бо смішно...
2. Щодо лайливих слів, то вибачайте, я ними не користуюся. Це вже Ваша парафія користуватися словами паранойя, бздура, хворий тощо.
То ж я вже вкотре повторюю... Ваш отець диявол і батько брехні...
Ви чітко працюєте за цією тезою, що про таких як Ви сказав Ісус.
Дякуйте йому.
Анатолій

Анатолій, Ioan, Шановні. Я застосовую адміністративні заходи щодо вас..

1. Аргументи, що ґрунтуються на юдейській Торі не є ні історичними, ні науковими, а тому я, як і всі інші нормальні люди, їх не сприймаю і просто не звертаю на них уваги. Бо смішно...
2. Щодо лайливих слів, то вибачайте, я ними не користуюся. Це вже Ваша парафія користуватися словами паранойя, бздура, хворий тощо.
То ж я вже вкотре повторюю... Ваш отець диявол і батько брехні...
Ви чітко працюєте за цією тезою, що про таких як Ви сказав Ісус.
Дякуйте йому.
Анатолій

Історична і наукова цінність Біблії пане Анатолій приймається всім світом, вибачте що зробили це без Вашого відома, але вже не дали Вам можливості висловитись, в принципі Ваші анекдоти відповідно й сприймались би. та всеж вони приватного вжитку, я б сказав особистого - головно Вашого. :D
2 Ви крім цих слів ще щось читали в Євангеліях? Почитайте притчу про багача і Лазаря, і побачите що там називає Ісус Лоном Авраама і як Він говорить про Мойсея.
3 Ваші "аргументи" (їх навіть назвати так важко, теж мене доволі веселять :lol:
Лайливих слів я не вживав просто все має бути назване своїми іменами, і хвороба теж...

*********Отже – довідка: НАШЕ РІДНЕ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО БОГ у відповідних місцях майбутніх перекладів біблії обов’язково мусимо замінити термінами, про які, до речі, сьогодні має змогу знати всякий бурсак будь-якої богословської (єговословської) школи середнього ступеня:
І.1. Елохім – Множина від Ель: могутність, велич (Елів?). Буття 1:1.
Ха-Елохім – істинний Елохім, щоб відрізнити від Е-Елохіма – термін, який використовується для позначення язичеських Богів у суперкнизі (а ще намагаються дурити людей, що у біблії проповідується монотеїзм).
2. Ель-Еліон – Всевишній Ель.
3. Ель-Шидай – Всемогутній Ель. Вихід 6:3.
ІІ.1. Єгова-самоіснуючий, сущий, Левіт 24:16.
2. Єгова-Рафа – Єгова-лікар твій, Вихід 15:26.
3. Єгова-Ніссі – Єгова прапор мій, Вихід 17:15.
4. Єгова-Шалом – Єгова мир, Кн. Суддів.
5. Єгова-Раах – Єгова-пастух, Кн. Псалмів 22:1.
6. Єгова-Іре – Єгова наглядач, Буття 24:14.
Застосовуються також терміни Єгова-Ціднену, Єгова-Мамах, Саваот.
ІІІ. Ав-отець (Авва, отче – вираз Христоса).
ІV. Адонай – від адон-пан. Кн. Ісайя. **************

Анатолій, доводжу до вашого відома що слово Бог було святим для євреїв, вони боялися його навіть називати, тому й заміняли усім вище наведеним :!:

Хехе. Прочитав половину (2і з 4х сторінок) цієї суперечки і дійшов висновку що щось незрозуміле ділять та класифікують. І йдете ви до цього з моєї точки зору зовсім не з того напряму.
По-моєму варто спочатку подумати що має робити віра та які її цілі а звідси вже легше буде йти далі і вибирати необхідне.

Релігія "опіюм для народу" та "вселюдна омана(замешательмтво)". Ось моя правда!!!!!!!!!!!!
Атеізм назавжди!

Хехе. Прочитав половину (2і з 4х сторінок) цієї суперечки і дійшов висновку що щось незрозуміле ділять та класифікують.
Незрозуміле і непотрібне людині з інтелектом. Я про віру кажу як про інструмент керування бидлом.