Розділ 2
Результати С.О.В.
- Слухайте, ви двоє, йдіть до своєї власної кімнати! – почув Гаррі голосний голос.
Потягуючись, Гаррі встав і зауважив, що Герміона й досі спить, мирно сопучи, біля нього. Рон сидів на краєчку його ліжка і сміявся наче маніяк.
- То, що ж трапилось після того, як я пішов спати? – спитав він, непристойно помахавши бровами.
Герміона поворушилась і протерла очі.
- Нічого, Роне, – сказав Гаррі, – я просто попросив Герміону, щоб вона ще на кілька хвилин залишилась, і ми заснули.
- І це все? – розчаровано спитав Рон, – Як нудно!
Гаррі обурився:
- Задовольняти тебе – це не є ціль мого життя.
Вони розсміялись і почали жартома штовхати один одного.
- Що тут таке? – сонно спитала Герміона.
Вони почали ще сильніше сміятись, а Рон заспокоївшись набрав серйозного вигляду і сказав:
- Це вид сміху. Можливо він спричинений тим, що ти аж надто сонна, як на простого смертного, а можливо тому, що ти лежиш в Гарріному ліжку.
- Що? – визгнула Герміона відразу сівши.
- Забудь про повернення назад після вчорашнього нічного зникнення. – сказав Рон диявольськи усміхаючись.
Герміона закотила очі:
- І як я могла так швидко заснути? Я думала, що піду, але Гаррі нічого мені не сказав.
Рон подивився на Гаррі:
- Що??? Ти хотів щоб вона проспала в твоєму ліжку цілу ніч? І ти їй не сказав, щоб вона йшла?
Гаррі опустив голову:
- Мені треба було, щоб хтось мене заспокоїв. – Рон ухмильнувся, – Ну, Роне, коли ти нарешті навчишся?
- Вибач, мені просто стало весело.
- Хлопці, я вас залишу, щоб ви собі посперечались, як семирічні хлопчаки. А сама з другого боку зайду в свою кімнату і передягнусь.
- Одягнись в щось голубе, Гаррі любить голубий колір. – крикнув Рон, коли вона гримнула дверима.
Гаррі відвернувся і пошукав в шафці одяг.
- То вона тобі подобається? – спитав Рон, коли вони переодягались.
- Можливо. Вона справді мене заспокоїла вчора, але я не знаю чи кохаю її.
- Довірся мені, друже, – підморгнув йому Рон, – ти її кохаєш. А тепер признайся їй.
Гаррі глипнув на Рона:
- Ти що, я точно не знаю чи люблю її, і я не хочу ризикувати нашою дружбою.
- Добре, давай пограємо в невеличку гру, я буду задавати запитання, а ти на них будеш відповідати. Зрозумів?
Гаррі кивнув:
- Так.
- Хто знає тебе краще, ніж будь-яка інша дівчина на світі?
- Герміона.
- Хто наймиліша дівчина, яку ти знаєш?
- Герміона.
- Хто найчастіше проводив з тобою час, крім мене?
- Герміона.
- Тобі подобається, коли Герміона тримає тебе за руку?
- Так.
- А тобі подобається тримати Герміону?
- Так.
- Герміона спала біля тебе цієї ночі?
- Так.
- Ти вважаєш, що Герміона подібна на жабу?
- Ні.
- Ти думаєш, що Герміона гарна?
- Так.
Рон усміхнувся:
- Я виграв. Ти в неї влюбився. Кінець гри.
Гаррі кинув в нього шкарпеткою:
- Все, Роне. Тепер поговоримо про тебе. Хто тобі подобається?
Рон стиснув плечима:
- Ну, минулого року, я відчував щось до Герміони, але тепер я розгубився. Вирішу, коли ми повернемось до школи. А тепер підемо вниз. Я не хочу, щоб нас також вважали зниклими.
Гаррі фиркнув і вийшов з кімнати, Рон почалапав за ним, і досі з дурною усмішкою на лиці.
- Гаррі, ось ти де. На сніданок буде бекон та яйця. Тобі їх варити чи збити. – спитала місіс Візлі, коли вони зайшли на кухню.
- Збити, будь-ласка.
Вони сіли за стіл і привітались з Фредом і Джорджем, які там просиділи вже цілу годину. Близнюки також сміялись і були явно задоволені собою.
- Сьогодні що, відкривається крамничка? – спитав Гаррі.
- Так, але ми залишаємось тут, – сказав Джордж, – тому що недавно дізнались, що Дамблдор хоче зробити величезне замовлення відносно наших виробів в крамничці. Тому ми тут залишимось на цілий день. Лі продасть йому. Зараз ми думаємо над тим, як зробити рекламу в „Щоденному віщуні” і по Чарівницькій радіомережі. – він зупинився і проникливо подивився на Гаррі, – А ми можемо використати твоє підтвердження на якість цих продуктів?
Гаррі глипну на них:
- Звісно, хлопці. Зрештою я ваш початковий вкладник.
Фред „мудро” кивнув:
- Зрозуміло. То...чому вийшло так, що ти і Герміона заснули в одному ліжку минулої ночі?
Гаррі дико обернувся до Рона, але зупинився, коли побачив, що Рон здивований не менше за нього.
Джордж засміявся:
- Ми придумали нашого власного онука Карти мародера. Одну – цього будинку, іншу – Гоґвортсу (вона трохи сучасніша ніж Карта мародера), і одну – алеї Діаґон. Красиві штучки, чи не так? Ну, то що ви двоє робили минулої ночі?
- Нічого. – швидко відповів Гаррі, – Ми просто зрозуміли негативні наслідки розмов перед сном. То ви справді створили нову карту?
- Так, – відповів Фред, – ми хочемо зробити копії з карти Гоґвортсу, а тоді продати вибраним грифіндорцям.
- Наприклад.
- Ну, ми дамо Ронові та Джіні по одній безплатно. Далі, продамо Томасу, щоб він не відштовхував Джіні, по одній продамо Кеті, Анджеліні, Алісії, цим привабливим дівчаткам, а тоді можливо Невілу та Герміоні.
Гаррі кивнув:
- Це круто.
Фред засміявся:
- Звичайно, нашим картам далеко до твоєї, вона тільки показує класи, учителів та студентів. Ми це зробили, бо хотіли зберегти капітал Мародера.
Гаррі відчув радість, від того, що він і досі на вершині, і від того, що він має най більш розкриваючу карту в школі. Тоді зайшла Герміона, одягнута в голубий джемпер і спідницю в клітинку (Рон захіхікав, коли побачив джемпер). Вона кинула на нього погляд повний відрази, і підсунула тарілку з беконом до себе.
- Гарно виспалась? – спитав Фред.
- Так, я дуже спокійно спала. – холодно відповіла вона.
- А де Джіні? – спитала місіс Візлі, яка сіла біля них.
Герміона сумно похитала головою:
- Вона дуже засмучена, через лист, який прийшов від Діна.
- Томас явно дістав карту. – сказав Джордж.
В ту ж мить мама вдарила його по руці.
- ДЖОРДЖ САМУЕЛЬ ВІЗЛІ! Як ти можеш отримувати задоволення від болю своєї сестри? Ти не повинен бути таким підлим.
- Дивись, мамо, ми розуміємо, що Джіні думає, що це є найгірша в світі річ. Але всі навколо неї бояться смерті, і ми не можемо дозволити, щоб вона переймалася такою дурнею.
Її трохи заспокоїла їхня турбота за Гаррі та членів Ордену, але хотіла вже продовжити кричати, як в кухню впурхнули чотири сови. Вони кинули свої листи відповідним особам і вилетіли.
- О, це ваші листи з Гоґвортсу! – сказала місіс Візлі.
- Вони отримали результати СОВ. – згадав Фред.
Ронові очі звузились:
- А ми можемо подивитись їх нагорі, особисто?
Місіс Візлі з любов’ю кивнула синові:
- Так, але ти повинен все мені розповісти. Я впевнена, що в тебе все добре.
Рон нічого не сказав, і пішов з Герміоною та Гаррі в кімнату Гаррі та Рона.
Джордж взяв листа для Джіні і кинув його в її кімнату. Після того він з Фредом роз’явився.
- Ну, Герміона, ти перша. – повільно сказав Гаррі.
Вона нетерпляче розірвала свого листа і швидко прочитала, а коли закінчила, то усміхалась від вуха до вуха.
- Ось. – сказала вона кинувши листа їм.
Результати С.О.В. для міс Герміони Емма Ґрейнджер
Вік: 15
Гуртожиток: Грифіндор
Зілля і настійки, теорія: відмінно (1)
Зілля і настійки, практика: відмінно (2)
Трансфігурація, теорія: відмінно (3)
Трансфігурація, практика: відмінно (4)
Замовляння, теорія: відмінно (5)
Замовляння, практика: відмінно (6)
Захист від темних мистецтв, теорія: відмінно (7)
Захист від темних мистецтв, практика: відмінно (8)
Історія магії: відмінно (9)
Числомагія: відмінно (10)
Стародавні руни: відмінно (11)
Догляд за магічними істотами, теорія: відмінно (12)
Догляд за магічними істотами, практика: відмінно (13)
Астрономія, теорія: відмінно (14)
Астрономія, практика: добре (15)
Гербалогія, теорія: відмінно (16)
Гербалогія, практика: відмінно (17)
Дорога міс Ґрейнджер,
Ви показали неймовірний результат – сімнадцять з сімнадцяти СОВ. За всю історію Гоґвортсу, тільки ви набрали такий результат (за виключенням Албуса Дамблдора і Тома Редла, які вивчали всі дванадцять предметів). Дуже добре, працюйте так і надалі. Я впевнена, що колись ми про вас почуємо, як про Міністра магії.
З найкращими побажаннями (які тут не дуже доречні),
Грізельда Марчбенкс
- Чудово, Герміоно, – сказав Гаррі, – тільки Дамблдор і Волдеморт були кращі за тебе. Ти неперевершена.
Герміона практично палала:
- Дякую, Гаррі, дякую за те, що навчив мене захисту від темних мистецтв. Без тебе, я б ніколи не отримала „відмінно”.
- Нема за що, – сказав Гаррі, а його голос потонув у її волоссі, – Міністр магії, так?
Герміона дорікаючи глянула на нього:
- Ти знаєш, що я навіть і не думала про це. Якби я була Міністром магіїєю, я б спершу покращила права ельфів, велетнів та вовкулак, не кажучи вже про повну їхню зміну.
Гаррі усміхнувся:
- Так, я вже бачу це. Заголовок „Щоденного віщуна”: „Міністр магії Герміона Ґрейнджер запровадила новий закон, який дозволяє всім домашнім ельфам отримувати зарплатню.”
- Ну, Роне, тепер ти. – сказала Герміона.
Він відкрив його. Швидко перечитав і без слів кинув Гаррі та Герміоні. Вони, разом нахилившись, почали читати:
Результати С.О.В. для містера Рональда Артура Візлі
Вік: 15
Гуртожиток: Грифіндор
Зілля і настійки, теорія: погано (0)
Зілля і настійки, практика: погано (0)
Трансфігурація, теорія: добре (1)
Трансфігурація, практика: задовільно (2)
Замовляння, теорія: задовільно (3)
Замовляння, практика: задовільно (4)
Захист від темних мистецтв, теорія: відмінно (5)
Захист від темних мистецтв, практика: відмінно (6)
Історія магії: жахливо (6)
Віщування: жахливо (7)
Догляд за магічними істотами, теорія: добре (7)
Догляд за магічними істотами, практика: відмінно (8)
Астрономія, теорія: погано (8)
Астрономія, практика: погано (8)
Гербалогія, теорія: задовільно (9)
Гербалогія, практика: задовільно (10)
Дорогий містере Візлі,
Ви набрали десять з шістнадцяти СОВ. Хоча ваше мистецтво варити зілля і ваш дар провіщення, не кажучи вже про ваш талант у історії магії та в астрономії, є трохи притопчені, ви вийшли вперед на захисті від темних мистецтв і догляді за магічними істотами, які обіцяють вам бути дуже корисними в майбутньому. Ви маєте яскраве майбутнє попереду.
З найкращими побажаннями,
Грізельда Марчбенкс
- Молодець, ти набрав в три рази більше ніж Фред з Джорджем, – сказав захоплено Гаррі, – і можливо набагато більше ніж я.
Рон усміхнувся:
- Так, мама сказала, що буде рада, якщо в мене буде хоч би сім. Я мушу вже розповісти їй. Гаррі, дякую тобі, якби не ти і не ДА, то я точно б провалив захист від темних мистецтв.
Гаррі засміявся, коли пригадав ДА. Це був секретний клас захисту від темних мистецтв, він був створений через Амбридж, яка їх нічому не вчила. Гаррі надіявся, що після всього п’ятого року навчання учні отримають „відмінні” СОВи з захисту від темних мистецтв. Це означатиме, що він був дуже добрим вчителем.
- Давай подивимося на твої СОВи. – сказала Герміона нетерпляче.
Гаррі відкрив листа і почав читати, Герміона з Роном виглянули з-за його плеча і почали читати разом з ним:
Результати С.О.В для містера Гаррі Джеймса Поттера
Вік: 16
Гуртожиток: Грифіндор
Зілля і настійки, теорія: добре (1)
Зілля і настійки, практика: задовільно (2)
Трансфігурація, теорія: добре (3)
Трансфігурація, практика: відмінно (4)
Замовляння, теорія: добре (5)
Замовляння, практика: відмінно (6)
Захист від темних мистецтв, теорія: відмінно (7)
Захист від темних мистецтв, практика: відмінно (8)
Історія магії: жахливо (8)
Віщування: жахливо (8)
Догляд за магічними істотами, теорія: задовільно (9)
Догляд за магічними істотами, практика: добре (10)
Астрономія, теорія: задовільно (11)
Астрономія, практика: погано (11)
Гербалогія, теорія: добре (12)
Гербалогія, практика: задовільно (13)
Дорогий містере Поттер,
Ви набрали чудові тринадцять з шістнадцяти СОВ. Ваші досягнення у захисті від темних мистецтв достойні поваги, а містер Тофті був дуже здивований, що такий молодий чаклун як ви, зміг викликати повноцінного патронуса. Ваша давня подруга Герміона Ґрейнджер сказали мені, що ви також і її навчили викликати патронуса. Я була приємно вражена вашими учительськими можливостями. Ви маєте яскраве майбутнє попереду (якщо ви ще цього не знаєте!) і я не можу дочекатися того часу, коли я про вас знову почую.
З найкращими побажаннями,
Грізельда Марчбенкс
Р.S. Ви непевно будете задоволені, коли взнаєте, що ваш батько набрав стільки ж СОВ скільки ви, тільки він був сильніший в трансфігурації. Ваша мама набрала на одну СОВу більше і весь час надіялась, що це була жахлива помилка. Я думаю, вона була права.
Гарріне сумне лице, яке таким стало, після того, як він прочитав свої результати зілля та настійок, трохи проясніло, коли він прочитав, що його батько мав стільки само СОВ.
- Що трапилось, Гаррі? Ти якийсь засмучений, – стурбовано сказав Рон, – ти чудово здав іспити! Тринадцять СОВ! Молодець!
Герміона також стурбовано зиркала на нього, і тому він вирішив пояснити:
- Це тому, що я хотів стати аврором, коли виросту, і мусив здати НОЧІ з зілля і настійок і деяких інших предметів. А Снейп для НОЧей приймає тільки тих учнів, які мають відмінні СОВи з його предмету.
Рон скорчив гримасу:
- Та слухай, ти ж точно ще нічого не знаєш.
Герміона кивнула:
- Але все-одно, Гаррі, ти чудово здав і зілля та настійки, і все решта. і навіть, якщо вони не дозволять бути аврором, ти зможеш знайти собі якусь іншу роботу.
Гаррі усміхнувся:
- Єдине що тут є позитивне, це два роки без Снейпа.
Рон помітно кивнув, а Герміона заперечливо зітхнула.
- Що? – спитав Гаррі повертаючись до її милого личка.
- Ти забув про уроки блокології.
Веселий настрій Гаррі зник так швидко, як і появився:
- Взагалі-то, ти права. Чудово, якраз те, що мені потрібно. Більше приватних уроків з тим козлом, який тільки те і робить, що хоче виставити мене на посміховисько.
Рон співчутливо кивнув:
- Я тобі не заздрю. От я не хочу його навіть бачити. Моя оцінка на щастя віддаляє мене від Снейпового казанка. Гм-м...я хотів би знати, які НОЧІ я маю здавати.
Герміона насупилась, закусила губу і постаралась зосередитись:
- Я гадаю, що тобі достатньо отримати „задовільно” і вище, у більшості випадків, за виключенням класів Снейпа і Макґонеґел. А тоді, ти маєш здати з них НОЧІ. І тоді, коли будеш мати не менше шести найпотрібніших предметів, ти вибереш з них ті, які ти хочеш.
Рон передивився свій лист:
- Дивіться! Я матиму тільки шість класів: трансфігурація, догляд за магічними істотами, замовляння, захист від темних мистецтв і гербалогію. Вільний час я використаю для гри в квідич.
Герміона закотила очі і нетерпляче цмокнула язиком:
- Я не хочу брати всі десять предметів, як минулого року. Я думаю, що з мене вистарчить і дев’яти. Я не хочу тратити час на таку дурню, як історія магії. Так...подивимося...як щодо зілля і настійок, трансфігурації, гербалогії, замовляння, числомагії, стародавніх рун, догляду за магічними істотами і захисту від темних мистецтв? Я не хочу вивчати астрономію, бо це дуже нудно. Ну, як?
- Звучить чудово, Герміоно, – сказав Гаррі, – щодо мене, то я піду тільки на п’ять предметів, як і Рон. На ті ж предмети, що і він.
- Круто, – викрикнув Рон, – ми будемо на всіх уроках разом!
Гаррі енергійно кивнув:
- Так. Слухай, Герміоно, як вони можуть знати, які Ночі ми хочемо здавати?
Герміона почала щось шукати в своєму конверті. Вона викинула лист з оцінками, а тоді витягнула скручений пергамент, на якому був перелік класів, які вони можуть вибрати, щоб здавати НОЧІ.
- Ти повинен вибрати їх з такого списку. – сказала Герміона, почавши швидко позначати свої класи.
Гаррі розкрив свій конверт, знайшов свиток і почав позначати предмети. через дві хвилини вони їх запечатали.
- Гей, Гедвіґо, – сказав Гаррі почесавши сову, – можеш відіслати мій і Герміонин лист до професора Дамблдора?
Сова згідно ухнула. Гаррі усміхнувся і почав прив’язувати листи. Рон прив’язував свій лист до власної сови – Левконії.
- Я якраз подумав про таких людей, як Ґойл. Він не отримав жодної СОВи. І хіба він буде здавати НОЧІ? – спитав Рон трохи розсерджено.
Герміона знову прикусила нижню губу:
- Я не знаю. Ось Фред з Джорджем отримали по три СОВи кожний. Гм-м...ми можемо спитати у них.
Як тільки вона це сказала Фред з Джорджем з голосним гуркотом явились в кімнаті.
- Кликали, ваша високосте? – спитав Джордж вишкірившись до Герміони.
Вона кивнула головою:
- Ми хотіли спитати вас. Що стається, коли ви не можете здати жодного предмету, бо не отримали СОВ? От ви, хлопці, отримали кожен по три СОВи. І мали тільки три предмети. Що з вами сталось?
Фред багатозначно глянув на Джорджа:
- Ну, якщо ви маєте менше ніж шість предметів, що трапилось з 95% Гоґвортських учнів, то вчителі стараються збільшити кількість часу, який йде на ті предмети, які ви маєте. Вчителі можуть вас ще раз опитати, а якщо ні (це буває в більшості випадках), то Дамблдор вирішить, які ви будете мати предмети. От наприклад ми мали мати НОЧІ тільки з замовлянь, але Дамблдор додав трансфігурацію (ми отримали за неї одну СОВу), захист від темних мистецтв, догляд за магічними істотами, віщування і гербалогію. То скільки ви набрали СОВ?
Герміона зашарілась:
- Сімнадцять. Шістнадцять „відмінно” і одна „добре”.
- Я думаю, що та „добре” була спричинена тим, що Герміона відволіклась через те. що Гегріда звільнили. – сказав Гаррі усміхаючись.
Вона також усміхнулась:
- Так, я б мала сімнадцять „відмінно”, якби не та Амбриджиха.
Фред закліпав очима:
- Це напевно було і буде рекордом для всіх крім Дамблдора і Відомо-Кого. Неймовірно. А як нас маленький Лонцик? Тільки не кажи нічого, що б могло рознервувати маму.
- Отримав десять СОВ, але хочу мати тільки п’ять предметів. – стурбовано сказав Рон, – Не знаю, які Дамблдор вибере для мене. Сподіваюсь такі самі як і Гаррі.
- Так, – сказав Гаррі, – я отримав тринадцять СОВ, але дві з них з зілля і настійок не рахуються, бо Снейп приймає тільки тих учнів, які отримали „відмінно” з його предмету. Я хочу мати також тільки п’ять предметів. Можливо Дамблдор заставить Снейпа взяти мене на зілля і настійки.
- ЗІЛЛЯ І НАСТІЙКИ? – крикнули разом Рон, Фред і Джордж.
Герміона закотила очі:
- Роне, ти що, не слухав його? Гаррі хоче здали НОЧІ з зілля і настійок, щоб отримати посаду аврора. Гаррі, я надіюсь, що так і буде.
Гаррі усміхнувся до неї, а Рон від реготу впав на підлогу, тримаючись за живіт.
- Навіть, – сказав Рон все ще регочучи, – якщо ти матимеш зілля і настійки, я ні в якому разі не піду за тобою. Без Снейпа буде в сто разів краще.
Джордж похмуро стиснув плечима:
- Жаль, Гаррі, але я не вважаю, що Снейп візьме тебе, навіть, якщо Дамблдор примусить його.
Гаррі насупився:
- Головне, що нам не дістанеться віщування.
Рон розмріявся, але Фред “пробудив” його:
- Слухай, Лонцику, тобі краще сказати мамі свої оцінки перш ніж вона нападе на тебе.
Трійця кивнула і вони зійшли вниз. Гаррі несвідомо взяв Герміону за руку.
- Ну? – спитала місіс Візлі в очікуванні найгіршого.
- Розслабся, мамо, я дістав десять С.О.В. – сказав Рон показуючи їй лист.
- Ох, Рончику! – вона розплакалась і з усієї сили обійняла Рона. Вона почала проглядати оцінки, а її брови все більше хмурились. – Це звісно не чудові оцінки, але я задоволена. П’ять “З”, три “В”, дві “Д”, чотири “П” і дві “Ж”, це добре.
Місіс Візлі виглядала вже менш рада, як спочатку. Гаррі підозрював, що це через дві “Ж” і чотири “П”.
- А, що в тебе, Гаррі?
- Тринадцять: чотири “З”, чотири “В”, п’ять “Д”, дві “Ж” (з історії магії і з віщування) та одна “П”.
Місіс Візлі обійняла його також і здивовано підняла брови:
- Значить у вас обох з Роном не все добре з історією магії і з віщуванням.
Рон примружив очі:
- Це через брехливих вчителів і через нудні предмети підчас яких неможливо не заснути.
Гаррі захіхікав на Ронове твердження, а місіс Візлі і Герміона несхвально подивились на нього. Тоді місіс Візлі повернулась до Герміони:
- А в тебе, скільки?
Герміона радісно усміхнулась:
- Сімнадцять: шістнадцять “В” і одна “Д”.
Місіс Візлі широко розкрила очі:
- Молодець! Це дуже, дуже чудові оцінки! Я задоволена тобою.
- Дякую, місіс Візлі. – Герміона яскраво почервоніла.
- Не зважай! – сказала місіс Візлі. – До речі, Артур і деякі інші члени Ордену скоро повернуться, то ж ви не заперечуєте, якщо я вам запропоную повитирати меблі.
Як тільки вони закінчили витирати стіл, появився перший член. Це був Манданґус Флетчер. Старий шахрай, який скуповував крадені казани перед самим носом у Дамблдора.
- Здоров, Данґ! – привітались Фред з Джорджем. Він явно був їхнім найулюбленішим членом Ордену.
Манданґус вклонився. Він був напідпитку і від нього віяло тютюном.
- Тонкс! – скрикнула Герміона і побігла обнімати Німфадору Тонкс, ще одного члена Ордену.
- Ну, Герміоно, скільки в тебе СОВ?
- Шістнадцять “В” і одна “Д”.
Очі Тонкс вирячились і вона ледве з себе видавила:
- Ти це серйозно?
Герміона кивнула, але їх обох відволікло прибуття містера Візлі, якого зразу почали обнімати всі його діти і цілувати – жінка. А після того на його голову посипались тисячі запитань:
- Де ти був, тату?
- Що це за справа, про яку знають тільки семеро людей?
- Розкажи нам про неї!
- Хіба я не твоя улюблена дитина?
- Ні, це я!
- Ні, я!
- ТИХО! – крикнув містер Візлі. – Заспокойтесь, діти. Я не можу відповісти на жодне з ваших запитань крім твого, Роне. Не тільки ти є моєю улюбленою дитиною. Всі мої діти, за виключенням Персі, – мої улюблені.
Лице містера Візлі потворно скривилося, коли він згадав Персі, тому Гаррі поспішив змінити тему:
- Як справи в Міністерстві?
Містер Візлі зітхнув і почав протирати окуляри:
- Жахливо, Фадж всюди бігає і кричить на всіх без причини. Правління хоче звільнити Фаджа. Всі люди в міністерстві замість звичних робіт зосередились на знищенні Відомо-Кого та його посіпак. Всі стали дуже неорганізовані, і я сумніваюсь, що з Міністерства надійде хоч якась путня допомога.
- Я повинен погодитись. – пролунав глибокий голос.
Вони обернулись і побачили лисого, чорноголового Кінґслі Шеклболта. Гаррі відчував величезну повагу до Кінґслі, так як він був одним з найважливіших аврорів.
- Артур повністю правий. В Міністерстві зараз тільки шум і гам. Я надіюсь, що ми через кілька тижнів справді будемо мати нового Міністра магії. Я особисто буду голосувати за Артура.
Містер Візлі був шокований:
- Про що ти, Кінґслі?
Кінґслі усміхнувся:
- Облиш, Артуре. Як тільки я скажу аврорам, що ти був весь час на боці Дамблдора, і що ти добрий друг Гаррі, то як тільки ці чутки розійдуться по Міністерстві, всі проголосують за тебе.
- Якщо ти станеш Міністром магії, – почав мріяти Рон, – то ми будемо мати все, що завжди хотіли.
Гаррі зітхнув:
- Але є багато важливих речей, які за гроші не купиш.
Але Рон здавалося не чув його. Весь залишок дня, він робив таблички покупок, які він зробить спочатку. Гаррі і Герміона дозволили йому прогулятись і помріяти, в той час, як самі виконували домашні завдання.
Коли минув обід, обоє пішли до своїх кімнат.
- Герміона не прийде сюди вночі? – спитав Рон невинно закліпавши (якщо таке можливо).
Гаррі кинув в нього шкарпеткою.
- Слухай, Роне, ми просто заснули. Що тобі ще треба? – сказав Гаррі лягаючи.
Рон ліг на ліжко і задумався. Вони мовчали, доки Гаррі через деякий час не порушив тишу:
- То коли Герміона перестала тобі подобатись? Все було чудово минулого року.
Гаррі почув, як Рон почухався під покривалом:
- Ну не знаю, може, коли цього літа я попробував її вдарити...(ти тоді був у Дурслів.) Я сказав щось таке: “Тепер, Герміоно, ми лишилися самі”, а вона відповіла: “Так, я хочу, щоб Гаррі був з нами.” І вона почала розповідати з двадцять хвилин про тебе. Я тоді подумав, що не хочу мати ніяких близьких відносин з тим, хто розповідає по двадцять чотири години на день про мого найкращого друга.
- Так, – сказав Гаррі, – тобі потрібен хтось справді хороший.
Рон стиснув плечима:
- І хто ж?
Гаррі примружив очі і почав думати про дівчат, які могли б підійти Ронові:
- Гм-м...Парваті здається подобається Дінові. А може Лаванда?
- Вона нудна, і крім того подобається Шеймусу.
- Ну, не знаю, вона справді гарна. Добре...а Луна? – спитав Гаррі жартуючи.
Рон почав реготати:
- Ой, Лунатичка Лавґуд...чесно. І хто по твоєму хотів би з нею хоч день прожити?
- Ну, тоді я не знаю... – сказав Гаррі, захіхікавши при згадці про цю божевільну дівчину. Але перестав, коли згадав, якою відважною вона була в відділі таємниць. Вона здавалося дуже багато знала про вуаль, яка відділяла життя від смерті. Гаррі надіявся, що вона коли-небудь пояснить її йому.
- То коли ти закличеш її?
- Кого?
- Не прикидайся ідіотом, Гаррі, – сказав Гаррі, – Герміону, звісно!
Гаррі знизав плечима:
- Роне, я не знаю точно, які відчуття я маю до неї.
Рон розкрив очі:
- Звісно ж знаєш, ти любиш її!
Рон врешті заспокоївся і скоро захропів, а Гаррі почав думати. Головною думкою в його голові, була любов. Він не відчував досі справжньої любові. Звичайно, його батьки любили його, але він їх не пам’ятав. Місіс Візлі його любила, але це була просто любов до сироти, і Гаррі не знав, чи вона справжня. Можливо він любив Сіріуса, але він знав його дуже мало. Але що він відчував до Герміони? Чи він любив її? Гаррі знав тільки те, що крім Рона не було людей, які б подобалися йому більше за Герміону. Вона була наймилішою для нього людиною (звісно ж разом із Роном). І тільки їй (і Рону) він подобався, хоча може тільки як друг, не як легендарний спаситель світу, а як звичайна людина. Для Рона і Герміони він був просто Гаррі. А Герміона була дуже красивою...красивою...дуже...місіс Візлі...Сіріус...красивою...
Гаррі заснув і його думки полинули в далину.
Гаррі відчув, що хтось його тормосить, але не зважав і обернувся на другий бік.
- Ну вставай вже!!! Гаррі, Герміона чекає на тебе в душі. – почувся Ронів голос.
Гаррі мало не задихнувся:
- Що ти сказав?!
Рон почав сміятися:
- Я сказав дещо, щоб пробудити тебе. Вставай, друже, час снідати.
Наляканий Роновим жартом, бо він зовсім не хотів зустрічатися з Герміоною в душі, Гаррі почав одягатися.
Вони зійшли вниз і почали стукати всім в двері і казати, щоб вони просипались.
- Почекай секунду. – сказав Рон, обернувся і постукав в Джініні двері.
- Що? – крикнув хтось зсередини.
- Вставай, Джіні, час снідати. Перестань плакати через того Діна, знайдеш собі когось іншого, коли почнеться навчання.
Джіні гримнула дверима і похнюплено приєдналася до них. Потім глянула на Гаррі і скромно йому підморгнула, усміхнулася і пішла далі. Гаррі подумав, що краще пізніше сказати про це Ронові і Герміоні.
Нашвидкуруч поснідавши вівсяною кашею, Гаррі випхав Рона і Герміону до Ронової кімнати.
- Що трапилось? – спитав Рон, хляпнувшись на Гарріне ліжко.
- Не знаю...ну, добре, – сказав Гаррі, – пам’ятаєш, Роне, коли ми покликали Джіні на сніданок?
- Так. – сказав Рон в’яло.
Гаррі на жаль не побачив в ту мить лиця Герміони, яке нахмурилось, а її очі стали холодні.
- І що вона зробила? – спитала Герміона притворно-буденним голосом.
- Вона мені підморгнула і засміялась, – відповів Гаррі, – але це не було дружнє підморгування, вона ніби хотіла мені сказати: “Ходи, я покажу тобі щось цікаве.”
Герміонині очі стали ще холодніші, якщо таке можливо. Рон виглядав зацікавленим.
- Ну, я не знаю, я два роки старався зіштовхнути докупи тебе і Джіні, але тепер, коли я взнав кого ти любиш, я перестав навіть думати про це. – сказав Рон.
- Справді? І кого ж Гаррі любить? – спитала Герміона підвищеним голосом.
- Герміоно, з тобою все в порядку? – спитав Гаррі. - В тебе голос став таким високим. Може тобі води?
- Зі мною все в порядку, – відрізала Герміона, – то кого ти любиш, Гаррі?
- Ми не можемо тобі сказати, – відповів Рон, – хлопчача інформація. Я думав, що це і так зрозуміло.
Герміона була здається розсерджена:
- Ну, тоді я піду допоможу твоїй мамі готуватись до приходу Дамблдора увечері.
- Він прийде сьогодні? – налякано спитав Рон.
Герміона закотила очі:
- Так, твоя мама казала про це зранку. Бувайте!
Вона вийшла з кімнати, а спантеличений Гаррі дивився їй услід.
- Гаррі, ти знов заснув? – спитав Рон.
- Що?
- Ти бачив Герміонине лице, коли ти сказав, що зробила Джіні.
Гаррі подивився на Рона:
- І яке воно було?
Рон почав сміятись:
- Вона виглядала так, ніби перша річ, яку вона зробить – це зачаклує мою сестру на цілий тиждень. А тоді прийде сюди і почне бездумно з тобою цілуватись.
Гаррі також розсміявся:
- Кажи правду, Роне.
- Яку ще правду? – спитав Рон. – Чи може твій мозок здатен сприймати тільки брехню?
Гаррі подумав, що Рон зараз почне філософствувати. Але він раптом розреготався.
- От, подивись на Чарлі. Він любить бути дуже енергійним. – сказав він. – Б’юсь об заклад, що вона зараз в своїй кімнаті свариться з Джіні. Може підслухаємо?
Гаррі хотів сказати, що це б було дуже грубо, з їхнього боку, але гидкий голосок в його голові заставив його погодитись. І Гаррі, як відповідь на Ронове питання, витягнув з валізи свій плащ-невидимку.
Рон і Гаррі накрились ним і підійшли до дверей Джініної кімнати. Раптом вони почули крики. Обидва притихли і приставили вуха щільно до дверей.
- ТО ЩО, ЯКЩО ВІН МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ?! Я ЛЮБЛЮ ЙОГО!!! – кричав голос Джіні.
- НЕПРАВДА! Я НЕ ДОЗВОЛЮ, ЩОБ ТИ З НИМ ТАК ПОВОДИЛАСЬ! ТИ ЛЮБИШ НЕ ЙОГО, ТИ ЛЮБИШ “ХЛОПЧИКА, ЩО ВИЖИВ”, А НЕ СПРАВЖНЬОГО ЙОГО. РОН І Я ЗНАЄМО ЙОГО КРАЩЕ НІЖ БУДЬ-ХТО ІНШИЙ! І НЕ СМІЙ КАЗАТИ МЕНІ: “Я ЗНАЮ ЙОГО КРАЩЕ НІЖ ТИ, І Я ЛЮБЛЮ ЙОГО.” БРЕХНЯ, ТИ ЙОГО ЗОВСІМ НЕ ЗНАЄШ! ТИ КАЖЕШ, ЩО ВІН ТОБІ ПОДОБАЄТЬСЯ, ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО ХОЧЕШ ПЕРЕД УСІМА ПОХВАЛИТИСЬ, ЩО ТВІЙ ХЛОПЕЦЬ – “САМ” ГАРРІ ПОТТЕР!
Тоді щось зламалось і хтось когось вдарив по щоці. Гаррі з Роном перезирнулись і почули приглушений плач Джіні.
- ТИ ПРОСТО ХОТІЛА ВИКОРИСТАТИ ГАРРІНІ ПЕРЕВАГИ! ТИ, МАЛА ПАРШИВКО, ТРИМАЙСЯ ПОДАЛІ ВІД НЬОГО, РОНА, І МЕНЕ!!!
- ЗАТКНИСЬ, ГЕРМІОНО, ТИ ПРОСТО ЗАЗДРИШ, ЩО Я МОЖУ МАТИ ХЛОПЦІВ, А ТИ НІ! ЗВИЧАЙНО, ХТО ТЕБЕ ЗАХОЧЕ? ТИ МАЄШ НАЙПОТВОРНІШЕ В СВІТІ ЛИЦЕ З ВОШАМИ! І ЦІ НУДНІ, КАРІ ОЧІ, НІЯКОЇ ФІГУРИ! БУДЬ ТИ ПРОКЛЯТА!
Гаррі захотів копнути двері в злості від того, що сказала Джіні, але Рон відтягнув його. Тоді стараючись не копнути Рона і не забігти в кімнату, Гаррі почав думати про те, що як тільки побачить Герміону, то скаже їй, що в неї пишне волосся і неймовірно гарні очі.
- Гаррі не думає, що я така. – тремтячим голосом сказала Герміона.
В голосі Джіні явно вчувалася насмішка, коли вона сказала:
- Так, звичайно. Він просто думає, що ти троль. Він ніколи не захоче мати таку дівчину, як ти. А тепер йди звідси. Від тебе, тут вже й повітря смердить.
Рон і Гаррі швидко побігли до їхньої кімнати і кинули плащ-невидимку в Гарріну валізу. Вони прикинулись, що все нормально, хоча в їхніх головах ще відлунював діалог.
Герміона зайшла плачучи.
Рон пробурмотів щось про те, що йому потрібно знайти маму і вилетів з кімнати. Гаррі подивився йому услід, а тоді глянув на заплакане лице Герміони.
- Гаррі, він вважає, що я жахлива? – спитала вона слабо.
Гаррі подивився на неї, підійшов і міцно обійняв:
- Звичайно ж не вважає. Він казав мені п’ятнадцять хвилин тому, що хоче щось взяти в мами. – збрехав Гаррі. Він знав, що Рон пішов кричати на свою сестру. Гаррі також підозрював, що Рон хотів, щоб вони трохи побули на самоті.
Вона вирвалась з Гарріних обіймів.
- Чому я така жахлива? – спитала вона.
Гаррі знову притягнув її, але не обійняв. Вона була дуже близько до нього і він дивився їй в очі.
- Герміоно, Рон і я чули, що Джіні сказала тобі. – Герміона замовкла, а тоді знову почала плакати. – І я вважаю, що все це повна брехня. Я не вважаю, що ти жахлива. Я це кажу, тому що це правда. І думаю, що в тебе дуже гарне, кучеряве волосся, і найкрасивіші в світі очі. Ти дуже приваблива і чарівна дівчина.
Після цього Гаррі зашарівся, від того, що сам сказав.
Герміона подивилась на нього і усміхнулась, усміхнулась правдиво .
- Дякую, Гаррі, – прошепотіла вона, – ти мене заспокоїв.
- Без проблем. – сказав Гаррі, знову обійняв її і поцілував в щоку.
А тоді додав:
- І я не цілую непривабливих дівчат.
Гаррі підморгнув їй і вийшов з кімнати, щоб знайти Рона. Герміона, після того, що сказав їй Гаррі, наполовину плакала, наполовину сміялась.
Гаррі попрямував до кімнати Джіні, по дорозі обдумуючи, що він щойно сказав. Він назвав її дуже привабливою і чарівною дівчиною. І сказав, що в неї дуже гарне кучеряве волосся та найкрасивіші в світі очі. Гаррі не знав, що це було, може він залицявся? Але чому йому залицятись до Герміони? І чому йому біля неї було так добре? Він ніколи не відчував такого з Чо.
Він підійшов до дверей і почув крик Рона:
- ЯКОГО БІСА ТИ НАГОВОРИЛА ЦЬОГО ГЕРМІОНІ? Якщо ти не зауважила, то вона і Гаррі це мої найкращі друзі. І я тебе заклинаю – поки я живий, Гаррі не стане твоїм.
Гаррі почув, як Джіні фиркнула:
- А пішов ти, Роне, зі своєю Герміоною, іди одружись з нею. Ти ж бо так хотів.
Гаррі ввійшов в кімнату, в той момент, як Рон вдарив Джіні по щоці. Та, шокована, впала на підлогу.
- ЗАТКНИСЬ, ДЖІНІ! ТИ ЩЕ ТАКА МОЛОДА, ТИ ДУМАЄШ ТІЛЬКИ ПРО ХЛОПЦІВ. ТОБІ НІКОЛИ НЕ ПРИХОДИЛО В ГОЛОВУ, ЩО Я МОЖУ ПРОСТО ДРУЖИТИ З ДІВЧИНОЮ? ТИ МЕНІ ВІДРАЗЛИВА!
Рон копнув її і відійшов, тим самим показавши, що тепер черга Гаррі. Гаррі подивився на Джіні холодним поглядом.
- Джіні, – сказав він так тихо, що вона перелякалась ще більше ніж тоді, коли Рон кричав на неї, – якщо ти, ще хоч один раз, так поступиш з Герміоною, то я особисто тебе відкопаю. Вона і Рон, поки що найближчі для мене люди. Тож ніколи такого більше не роби.
Джіні була шокована, тож не могла нічого сказати. Вона подивилася на Гаррі і Рона, і вийшла.
Гаррі поплескав Рона по спині:
- А ти молодець!
Рон і досі був сердитий:
- Ніколи не думав, що вона може бути такою відразливою. То, як, ти заспокоїв Герміону?
Гаррі стурбувався:
- Напевне, що так. Я думаєш, мені вернутися до неї?
Рон кивнув:
- Іди. Я все одно зараз повинен зайти в крамничку Фреда і Джорджа. Хочу добряче відімстити Джіні.
Гаррі усміхнувся:
- Добре.
Він дивився, як Рон вийшов з будинку і після того пішов у спальню.
- Все гаразд, Герміоно? – Гаррі подивився на ліжко, де лежала Герміона, дивлячись на стелю.
- Так, Гаррі.
- Добре. – сказав він, сівши на краєчок ліжка. – То, що будемо зараз робити?
- Е-е-е...може зв’яжеш зі мною кілька шапочок і шкарпеток для ельфів? – спитала Герміона трохи боязко.
- Звичайно, – відповів Гаррі, – але ми це маємо робити без чарів?
- Так, – сказала Герміона, – і тому, я тебе навчу.
Вона почала його вчити, але це вдавалося Гаррі дуже погано.
- О, Господи, це важко! – сказав Гаррі, коли голка вже вдесяте вилетіла з його рук.
Герміона розсміялась.
О п’ятій годині Гаррі кинув все і ліг на ліжко.
- Я дуже змучений. – промимрив він Герміоні.
- Ну...я так само. – сказала вона, сівши біля Гаррі.
Герміона потягнулась і позіхнула.
- Можна лягти? – спитала Герміона, трохи боячись того, що він може сказати.
Вона радісно усміхнулась і лягла, поклавши свою руку на його. Вони обоє швидко заснули.
Гаррі проснувся десь через дві години. Щось міцно його обіймало. що це було? Він обернувся і глянув. Герміона лежала біля нього, обійнявши його за живіт. Крізь сон вона усміхалась і була дуже гарна.
Гаррі забрав її руку і поклав її волосся за вухо. На мить, дивлячись на те, якою чарівною є Герміона, Гаррі забув про всі свої негаразди з Волдемортом.
- Щ-щ-що? – спитала Герміона, помалу відкривши очі.
- Вставай, Герміоно, – сказав Гаррі, – я думаю, що вже час обідати. Почуваєшся краще?
- Набагато.
- Тоді пішли вниз. – сказав Гаррі.
Вони зійшли в кухню. Рона, Фреда і Джорджа на диво ще не було. Містер Візлі сидів за столом, разом з Тонкс, Люпином, Джіні (Герміона навіть не подивилась на неї) і Кінґслі. Місіс Візлі ще жарила обід на величезній пательні.
- Ось ти де, Гаррі! – сказав Кінґслі, показавши йому жестом, щоб він сідав.
- Добрий день, містере Шеклболт. – сказав Гаррі, нервово сівши. Герміона сіла біля нього.
- Містер Шеклболт? Називай мене просто Кінґслі! – відповів він, сміючись. – Тим більше тепер, коли я хочу всім вам повідомити, що я тепер ваш новий вчитель захисту від темних мистецтв!
Всі почали відразу плескати, а містер Візлі виголосив тост. Тепер вони на кінець-то будуть мати нормального вчителя захисту від темних мистецтв.
Раптом двері відчинились і Рон, Фред та Джордж задихані влетіли в кухню. Всі троє були дуже раді і відразу завалилися на крісла.
- Знаєте, що? – спитала Герміона. – Кінґслі буде нашим новим вчителем захисту від темних мистецтв!
Рон ще більше зрадів, а Фред з Джорджем похнюпились:
- Чому тебе не було минулого року замість тої карги?
Кінґслі глухо реготнув:
- Вибачте, але я не міг. Тонкс і я були найважливішими аврорами. Міністерство нас не випускало. А тепер Дамблдор запропонував мені цю посаду і я погодився. До речі, ти, Герміона і Рон, будете мати приватні уроки, де я буду навчати вас того, чого не знають навіть більшість дорослих чарівників. Але це цілком секретно. Ви не маєте права хоч щось про це кому-небудь говорити на протязі навчального року. Все ясно?
Герміона виглядала дуже зацікавленою. Гаррі мав те саме відчуття. Що б там Кінґслі їх не вчив, це все буде дуже потрібне йому для того, щоб стати аврором. Рон сміявся з Джініного вигляду, яка не мала права бути на тих персональних уроках.
- А коли і в які дні ми будемо їх мати? – спитала Герміона.
- Двічі на тиждень. Кожен понеділок і п’ятницю по пів години. Ви не будете вчитися разом, але те, що ви вивчатимете буде майже однакове. Рон буде приходити в мій кабінет в шостій тридцять, Герміона в сьомій, а Гаррі в сьомій тридцять. Гаррі, директор хотів, щоб ти мав годинне заняття. Тож якщо тобі підходить...
- Звичайно! – сказав Гаррі.
Місіс Візлі поставила на стіл казан з маслопивом.
П’ючи з насолодою своє, Гаррі спитав:
- А хіба Дамблдор не прийде ввечері?
- Так, він буде нашим найкращим гостем.
Ніби почувши їх, Албус Дамблдор зайшов до кухні. Його мантія волочилась за ним.
- Професоре, – сказала місіс Візлі (колись він був її вчителем), – сідайте будь-ласка.
Він сів навпроти Гаррі і біля Рона, який розчервонівся від того, що сидить біля найкращого чарівника у світі.
- Я сказав Кінґслі, щоб він розказав вам про свою нову роботу.
- Так, він розповів нам. – кивнув Рон.
- А про ваші приватні уроки?
Герміона махнула головою, а Гаррі розсіяно почав терти її руку.
Дамблдор нахилився над столом:
- Я хочу справити на вас враження цього секрету. Ніхто не знає того, що ви будете вивчати. Я вибрав вас трьох, тому що ви найкращі учні цієї школи, яких я коли-небудь знав (в Рона від здивування відвисла щелепа) і ці заняття будуть вам дуже потрібні.
Трійця кивнула, а Герміона кинула тріумфальний погляд на Джіні, яка втупилась в свою тарілку.
- А тепер, дозвольте мені скуштувати цієї прекрасної тушонки. – сказав Дамблдор, поклавши її на свою тарілку.
Обід був дуже тихим. Ненормальним було тільки те, що Джіні весь час дивилася на Герміону, а Гаррі не усвідомлюючи цього і далі тер Герміонину руку.
Гаррі безуспішно пробував витягнути лимон з чаю, коли величезна сова залетіла у вікно і сіла на Дамблдорову руку:
- О, “Вечірній віщун”.
- Що пишуть? – спитав Гаррі і нахилився щоб глянути, але Герміона відтягнула його за сорочку.
Дамблдорова фізіономія раптом посіріла:
- Вибач, Молі, мені треба йти. Кінґслі, ходи зі мною.
Кінґслі і Дамблдор вийшли, напевно, щоб роз’явитись.
Гаррі взяв газету. І почав читати уголос:
- “Перший атака другої війни. Відомо-Хто напав на сім’ю Вімблдона. Всюди почалась паніка. Аврори думають, що це тільки перша з довгої низки майбутніх нападів.”
Всі подивилися один на одного повними страху очима.